10 Jahre besetzt: Was, wenn die Krim befreit wird?

 

 

„Für immer vereint“ steht auf einem Wandgemälde der Krim in Moskau (Archivbild von März 2014).

Die Ukraine will die vor zehn Jahren geraubte Halbinsel zurückerobern.(Bild: APA/AFP/Alexander NEMENOV)

 

Vor genau zehn Jahren hat Russland die ukrainische Halbinsel Krim illegal annektiert - scheinbar legitimiert durch eine Pseudo-Volksabstimmung. Die Ukraine ist fest entschlossen, ihr Territorium wieder vollständig unter Kontrolle zu bringen, und macht Pläne für die Zeit nach der Rückeroberung. Dafür müssen schwierige Fragen geklärt werden.

Der ukrainische Präsident Wolodymyr Selenskyj und seine Regierung haben es sich zum festen Ziel erklärt, die Krim – nach dem Völkerrecht noch immer rechtmäßiges Territorium der Ukraine – zurückzuerobern. Das war nicht immer so: Zu Beginn der groß angelegten russischen Invasion im Februar 2022 habe es in Kiew Überlegungen gegeben, bei Friedensverhandlungen die Abtretung von Gebieten in Kauf zu nehmen, erläutert der ukrainische Historiker Andrij Kudrjatschenko gegenüber krone.at. Er ist Direktor des Instituts für Weltgeschichte der Nationalen Akademie der Wissenschaften der Ukraine, das die Regierung in Kiew in internationalen Fragen berät.

Ukraine soll wiederhergestellt werden

„Später nahm die Ukraine aber Abstand davon, insbesondere unter dem Eindruck der brutalen russischen Kriegsführung und der erfolgreichen Gegenoffensive im Herbst 2022“, so Kudrjatschenko. Seither ist Kiew entschlossen, alle besetzten Gebiete zurückzuerobern. Neben der Krim zählen dazu die Oblaste Luhansk und Donezk im Osten sowie Saporischschja und Cherson im Süden, die zum Teil von Russland besetzt sind und im September 2022 ebenfalls annektiert wurden.

 

Am 18. März jährt sich die Annexion der Krim zum zehnten Mal. Am Roten Platz in Moskau wurden

die Feierlichkeiten dafür schon seit Tagen vorbereitet. (Bild: APA/AFP/Alexander NEMENOV) 

 

Mehrheit glaubt an die Rückeroberung

Trotz der festgefahrenen Situation an der Front, hinter der sich die russischen Besatzer tief eingraben, glauben die meisten Menschen in der Ukraine an einen Sieg und an die Wiedereingliederung der Krim. Laut einer Umfrage des „Kyiv Institute of Sociology“ glauben 60 Prozent der Ukrainer „definitv“ an einen Sieg über Russland, weitere 29 Prozent glauben demnach, dass ihr Land „eher“ den Krieg gewinnen wird.

In derselben Umfrage gaben 52 Prozent der Befragten an, dass der Krieg am wahrscheinlichsten damit endet, dass alle besetzten Gebiete befreit werden. 14 Prozent gehen sogar noch weiter und glauben, dass der Krieg damit endet, dass die Feindseligkeiten in russisches Territorium getragen werden.

Durch den Entschluss, die okkupierten Gebiete wiederzuerlangen, muss sich die Regierung in Kiew auch einer problematischen Frage widmen: Wie umgehen mit Menschen, die mit den Besatzern zusammengearbeitet haben, ob erzwungen oder freiwillig?

 

Mobiles Wahllokal im besetzten Donezk: Das russische Regime will eine hohe Wahlbeteiligung in den

okkupierten Teritorium, um den Anschein von Demokratie zu wahren. (Bild: APA/AFP/STRINGER)

 

Gesetz gegen Kollaboration

Im März 2022 verabschiedete die Kiewer Regierung ein Gesetz, mit dem Kollaborateure strafrechtlich verfolgt werden konnten. Ihnen drohte bis zu fünf Jahren Haft. „Als im Lauf des Jahres aber tatsächlich große Gebiete befreit werden konnten, wurde deutlich, dass das Gesetz überarbeitet werden muss“, erläutert Historiker Kudrjatschenko. Es brauche realistische Ansätze. Verantwortlich dafür ist das Ministerium für die Wiedereingliederung der vorübergehend besetzten Gebiete unter Ressortchefin Iryna Wereschtschuk.

 

Aufgezwungene russische Pässe

„In jedem Fall ist ein Anpassungszeitraum erforderlich, der viel länger als fünf Jahre dauern kann“, erklärt Andrij Kudrjatschenko. Für eine wirkliche Reintegration müsse der Staat für Gerechtigkeit sorgen und in einer Art Übergangsjustiz jene bestrafen, die mit den Besatzern kollaborierten. Entscheidend sei dabei die Unterscheidung zwischen „erzwungener“ und „freiwilliger“ Zusammenarbeit. So drängen die Besatzer den Einwohnern russische Pässe auf, ohne die viele Behördenwege schon unmöglich sind. Ab Juli sollen Ukrainer ohne russischen Pass sogar aus den Gebieten deportiert werden können.

 

Lesen Sie auch:

PUTINS „WAHL“

Russen werfen Farbbomben und Molotow-Cocktail

UKRAINE-HISTORIKER:

„Putin zeigt jeden Tag, dass er vernichten will“

 

Russen schüren Angst vor Repression

Wegen solcher aufgezwungenen Maßnahmen, die sie immer an Russland binden sollen, haben viele Bewohner der derzeit besetzten Gebiete Angst vor möglichen Repressalien nach der Wiederherstellung der ukrainischen Staatlichkeit. Russland schürt solche Ängste bewusst, die ukrainische Regierung will sie zerstreuen. „Die Behörden müssen unbedingt verhindern, dass die Verantwortung für die Kollaboration in eine Verantwortung für das Leben unter der Besatzung umgewandelt wird“, betont Kudrjatschenko.

 

Strafrechtliche Verfolgung muss begrenzt bleiben

Ein neues Gesetz sollte sich nur auf die schwersten Straftaten beziehen, sodass nur eine begrenzte Anzahl von Personen strafrechtlich verfolgt wird, meint er. Vorrangig jene, die Kriegsverbrechen und Verbrechen gegen die Menschlichkeit begangen haben und solche, die ihren Eid verraten haben: etwa ehemalige ukrainische Ermittler, Richter oder Militäroffiziere.

Keiner strafrechtlichen Verfolgung, aber der Lustration - Entlassung aus dem Amt und ein zeitlich beschränktes Berufsverbot – unterliegen können Beamte der mittleren Ebene oder Lehrer, die mit den Besatzungsbehörden zusammenarbeiteten. Wie ein solches Verfahren genau aussehen könnte, ist noch unklar. Es könnte Tausende Personen betreffen.

 

"Nach der sogenannten Präsidentenwahl wird es ohne Frage eine weitere Mobilisierung geben."

Andrij Kudrjatschenko

So notwendig solche Überlegungen sind, so fern scheinen die Szenarien, in denen sie schlagend werden. Denn Putins Streitkräfte haben die besetzten Gebiete zurzeit fest im Griff. Und der Machthaber im Kreml, der sich gerade im Amt bestätigen lässt, wird alles tun, um sie zu halten. Kudrjatschenko ist sich sicher: „Nach der sogenannten Präsidentenwahl wird es ohne Frage eine weitere Mobilisierung geben.“

 

Matthias Fuchs

 

https://www.krone.at/3296461

 

Київ будує плани – 10 років окупації: А якщо Крим звільнять?

 

На кримському муралі в Москві написано «Назавжди єдині»

(архівне фото від березня 2014 року). (Зображення: APA)

 

Україна хоче повернути півострів, вкрадений десять років тому

Рівно десять років тому Росія незаконно анексувала український півострів Крим - начебто узаконений нею на псевдоплебісциті. Проте Україна має намір відновити повний контроль над своєю територією і будує плани на час після його звільнення. Для цього необхідно з’ясувати складні питання.

Президент України Володимир Зеленський та його уряд поставили собі за мету захистити Крим – відповідно до міжнародного права як ще легітимну територію України – і повернути її. Так було не завжди: на початку масштабного російського вторгнення в лютому 2022 року, в Києві були міркування щодо зозвязання питання шляхом передачі територій завдяки мирним переговорам, – пояснює krone.at український історик Андрій Кудрященко. Він директор Інституту всесвітньої історії Національної Академії наук України, яка консультує уряд у Києві з міжнародних питань.

Україну треба відродити

«Але пізніше Україна утрималася від цього, особливо під впливом жорстокої російської війни та успішного контрнаступу восени 2022 року», – зазначив Кудряченко. Відтоді Київ сповнений рішучості повернути собі всі окуповані території. Окрім Криму, до них також належать Луганська та Донецька області на сході та Запорізька і Херсонська області на півдні, які частково тимчасово захоплені Росією, вони окуповані й також були анексовані у вересні 2022 року.

 

Москва – 10 років в рідній гавані

18 березня виповнюється десята річниця анексії Криму. На Красній площі в Москві Святкування готувалися днями. (Зображення: APA/ Олександр НЕМЕНОВ)

 

Більшість вірить у звільнення

Незважаючи на тупикову ситуацію на фронті, за якою глибоко закопуються російські окупанти, більшість людей в Україні вірить у перемогу та повернення Криму. Згідно з опитуванням Київського інституту соціології, вірять 60 відсотків опитуваних. Українці «однозначно» вірять у перемогу над Росією, тоді як ще 29 відсотків вважають, що їхня країна «з більшою ймовірністю» виграє війну. У тому ж опитуванні 52 відсотки респондентів сказали, що війна, швидше за все, закінчиться звільненням всіх окупованих територій. 14% йдуть ще далі і вважають, що війна закінчиться військовими діями в самій Росії. Вирішивши повернути окуповані території, уряд у Києві також має розв’язати проблемні питання: Як бути з людьми, які вимушено чи добровільно співпрацювали з окупантами?

 

Мобільна виборча дільниця в окупованому Донецьку: російський режим хоче високої явки виборців на виборах окупованої території, щоб зберегти видимість демократії.

(Зображення: APA/AFP/STRINGER)

 

Закон проти колабораціонізму

У березні 2022 року київський уряд ухвалив закон, який дозволяє притягувати колабораціоністів до відповідальності. Їм загрожувало до п'яти років позбавлення волі. «Але коли за рік фактично звільнили великі території, стало зрозуміло, що закон потрібно переглядати», — пояснює історик Кудряченко. Потрібні реалістичні підходи. За це відповідає Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій під керівництвом Ірини Верещук.

 

Примусові російські паспорти

«У будь-якому випадку потрібен адаптаційний період, який може тривати значно більше п’яти років», – пояснює Андрій Кудряченко.

Для справжньої реінтеграції держава має забезпечити справедливість і покарати тих, хто співпрацює з окупантами, у своєрідному правосудді перехідного періоду. Ключовою відмінністю є відмінність між «примусовою» та «добровільною» кооперацією. Окупанти нав’язують жителям російські паспорти, без яких неможливі багато адміністративних процедур та послуг. З липня українців без російських паспортів зможуть навіть депортувати з областей, з окупованих районів.

 

Росіяни розпалюють страх перед репресіями.

Через такі запроваджені заходи, які завжди мають на меті прив’язати їх до Росії, багато мешканців нині окупованих територій побоюються можливих репресій після відновлення української державності. Росія свідомо нагнітає такі страхи, українська влада хоче їх розвіяти. «Влада має категорично не допустити трансформації відповідальності за колабораціонізм у відповідальність за життя в окупації», – підкреслює Кудряченко.

 

Кримінальне переслідування має залишатися обмеженим

Новий закон має стосуватися лише найсерйозніших злочинів, щоб лише обмежена кількість осіб була притягнута до кримінальної відповідальності чи переслідуватися, каже він. В першу чергу це має стосуватися тих, хто вчинив військові злочини та злочини проти людяності, і тих, хто зрадив присязі: наприклад, колишніх українських слідчих, суддів чи військових.

Не підлягають кримінальному переслідуванню, але підлягають люстрації – звільнення з посади та тимчасової заборони працювати у цій сфері, чиновники середньої ланки чи вчителі, які співпрацювали з окупаційною владою. Як саме така процедура може виглядати, поки незрозуміло. Але це може стосуватися багатьох тисяч людей.

 

"Після так званих президентських виборів, безсумнівно, будуть інші мобілізації."

 

Андрій Кудряченко

 

Незважаючи на необхідність таких міркувань, сценарії, за яких вони стають необхідними, здаються віддаленими. Наразі збройні сили Путіна міцно контролюють окуповані території. І володар у Кремлі, який зараз затверджується на посаді, зробить усе, щоб цього досягти. Кудряченко впевнений: «Після так званих президентських виборів, безсумнівно, буде подальша мобілізація».

Матіас Фукс

 

 

У Мюнхені (ФРН) 16 – 18 лютого 2024 р. відбулася авторитетна трьохденна міжнародна конференція з проблем безпеки . Дискусійна тематична доповідь, видана організаторами цьогорічної ювілейної Мюнхенської конференції з безпеки має виразно провокативну назву «Програш-порграш». Її підтекст вказує на те, що в умовах «зростання геополітичної напруженості та економічної неозначеності» уряди багатьох країн усе частіше відмовляються від пошуку «абсолютних вигод глобального співробітництва». А це, своєю чергою, підживлює конкуренцію між всіма ними. Внаслідок цього стало наочним скорочення зусиль, спрямованих на збереження «міжнародного порядку, який, попри його очевидні недоліки», все ж здатен зберігати потенціал досягнення взаємних позитивних результатів.

Вкрай тривожними подіями позначився перебіг на польсько-українському кордоні особливо коли в ніч на 25 лютого ц.р. в Польщі сталося наймасштабніше пошкодження українського зерна. Топ-новиною стало те, що на станції Котомеж була розсипана українська агропродукція з 8 напіввагонів. Вантаж прямував транзитом до порту Гданськ, звідки направлявся до інших країн світу. Відтак це четвертий випадок вандалізму на польських залізничних станціях, і четвертий випадок безкарності і безвідповідальності, прокоментував Олександр Кубраков, міністр розвитку громад, територій та інфраструктури нашої країни. Українська сторона сумлінно виконує свої зобов’язання і, згідно домовленостям з польським урядом, не експортує деякі види агропродукції на територію Польщі. Це підтверджено на офіційному рівні – «ані зернові, ані кукурудза, ані рапс – не залишається там», – заявив Кубраков. Проте від початку протестів фермерів  зловмисники загалом пошкодили 160 тонн українського зерна. Що ж сталося і де витоки такого зухвалого вандалізму та антиукраїнського підходу?

Варварська атака палестинського терористичного угруповання ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року за своїми геополітичними, безпековими, гуманітарними та економічними наслідками матиме колосальний вплив як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Вона серйозно вплинула на новий світовий порядок і баланс сил на міжнародній арені.

2 серпня 2023 р. Президент України Володимир Зеленський на нараді з керівниками закордонних дипломатичних установ України накреслив головні завдання для української дипломатії на новий політичний сезон з вересня по грудень 2023 року. Серед п`яти головних орієнтирів на перше місце була поставлена Формула миру. Саме в ній у конструктивному вигляді була узагальнена і систематизована комплексна програма дій, спрямованих на мобілізацію держав і народів не лише на всебічну підтримку героїчної боротьби українського народу проти російських агресорів, а й відновлення міжнародного порядку, заснованого на правилах, які порушила Російська агресія.

Пріоритети зовнішньої політики президента Франції Е. Макрона (обраний 2017 р., переобраний на другий термін 24 квітня 2022 р.) включають збільшення ваги Франції в ЄС та стримування агресивних претензій В. Путіна в контексті війни РФ проти України.

24 лютого 2022 р. Франція засудила російську агресію проти України. Президент Е. Макрон у своїй промові підкреслив відповідальність президента РФ В. Путіна за розв'язання загарбницької війни, заявив, що стоїть на боці України й відзначив хоробрість українського народу. Е. Макрон заявив, що «події цієї ночі» (24 лютого) є «переломним моментом в історії Європи та нашої країни. Вони матимуть тривалі, глибокі наслідки для нашого життя, для геополітики нашого континенту, і разом ми зможемо на них відповісти». Е. Макрон звернув увагу на потребу ухвалення нагальних рішень щодо «прямих і непрямих наслідків цієї кризи».

7 липня 2023 року відбувся офіційний візит президента України В. Зеленського в Туреччину, який став важливим кроком на шляху подальшого розвитку двосторонніх міждержавних відносин. Програмою візиту були передбачені зустрічі з Президентом Турецької Республіки Р.Т. Ердоганом і Вселенським патріархом Варфоломієм. Темою переговорів стали «зерновий коридор», майбутній саміт НАТО і безпекові питання, ситуація в окупованому Криму, повернення українських полонених і дітей, незаконно вивезених до РФ.

„Gezielte Angriffe“

Vernichtungsfeldzug gegen die ukrainische Kultur

Eine Gipsfigur des Philosophen Skoworoda steht in einem Museumsgebäude in Skoworodyniwka in der Region Charkiw, das durch einen Raketenangriff der russischen Armee zerstört wurde.

Щорічна Мюнхенська безпекова конференція вочевидь не є тим форумом, на якому приймаються довгострокові стратегічні або оперативні рішення. Її роль насамперед у тому, щоб забезпечити офіційним представникам держав-учасниць можливість оголошення статусних заяв, а також створити сприятливі умови для обміну думками та експертними оцінками щодо політичного клімату та динаміки світових процесів. Саме цю функцію Мюнхенська конференція успішно виконувала упродовж останніх 59 років.

З початком повномасштабного вторгнення російських загарбників на територію України 24 лютого 2022 р., окрім багатьох інших чинників, великого як наукового, так і практичного значення набула проблематика мотивації, світогляду та позиції рядових російських окупантів. Для осмислення даної проблеми нами було зроблено декілька виїздів на деокуповані території Чернігівської обл. та зібрано свідчення десятків очевидців подій у рамках проєкту «Гуманітарні аспекти російсько-української війни 2014-2023 рр.: історико-культурні візії та сучасні стратегії виживання» організованого Управлінням культури і туризму Чернігівської міської ради. Записи проводилися у місті Чернігові, а також у найближчих селах Чернігівського району, які знаходилися в окупації в період з 24.02. по 02.04.2022 р. Базою для цього матеріалу стали свідчення очевидців з таких населених пунктів: Юр’ївка (4 респонденти), Жукотки (1 респондент), Левоньки (1 респондент), Рівнопілля (2 респонденти). Ми свідомі того, що дані свідчення є віддзеркаленням суб’єктивної оцінки ситуації, проте саме усні свідчення очевидців про взаємодію з окупантами є вкрай важливим джерелом для розуміння їх мотивації та дій на локальному рівні.

Ukraine-Historiker:

„Putin zeigt jeden Tag, dass er vernichten will“

Das bei russischen Angriffen schwer beschädigte Dorf Bohorodychne in der Region Donezk

(Bild: APA/AFP/Dimitar DILKOFF)

Der ukrainische Historiker Andrij Kudrjatschenko ist Direktor des Instituts für Weltgeschichte der Nationalen Akademie der Wissenschaften der Ukraine, das die dortige Regierung berät. Mit krone.at sprach er über die Fallen, in die Putin getappt ist, über die vertrackte Situation bei Verhandlungen und eine mögliche Zukunft für die Krim.

krone.at: Der russische Angriffskrieg gegen die Ukraine dauert mehr als 300 Tage - viel länger als sich Putin erhofft hat. Wie sehen Sie die aktuelle Situation?
Andrij Kudrjatschenko: Russland geht jetzt mit solch einer Brutalität vor, weil Putin verärgert ist über seine Verluste. Sie haben gehofft, wie im Jahr 2014, in den großen russischsprachigen Städten die „Russki Mir“, die russische Weltanschauung, durchsetzen zu können. Es war sogar komisch: Die russische Seite hat in der Vorbereitung für ihre Aggression für Propaganda und Kollaborateure fast fünf Milliarden Dollar bezahlt. Prorussische Ukrainer behaupteten, es gebe in fast jeder großen Stadt 2000 junge starke Leute, die die russischen Militärkräfte unterstützten. Moskau hat diese Propaganda selbst geglaubt (lacht). Aber das gab es nicht einmal in der russischsprachigen Stadt Charkiw, 50 Kilometer von der Grenze. Man kann das nicht von heute auf morgen ändern.

In Tschetschenien, Syrien und Georgien hat Putin mit seiner militärischen Vernichtungspolitik im Großen und Ganzen gewonnen. Aber in unserem Fall ist es ganz anders. Dieser Krieg verändert die Lage der Ukraine und die von Europa. Entscheidend war, dass Russlands Feldzug über die Grenze hinweg ging. Es wurde nicht mehr nur in den Ostgebieten gekämpft, wo man streiten kann, wer angefangen hat. Ein Grund für Putins Entscheidung, in die Ukraine einzumarschieren, war der Erfolg der russischen Operation in Kasachstan vor einem Jahr. Dort war der Präsident auf seiner Seite und es gab keine bewaffneten Gegner, sie konnten einfach Soldaten in Flugzeuge laden und hinschicken. Zu Beginn der Invasion in vollem Umfang haben die Russen auch versucht, auf ukrainischen Flughäfen zu landen, aber unsere Kräfte haben die Flugzeuge und Hubschrauber abgeschossen.

krone.at traf Andrij Kudrjatschenko Ende Dezember zum Gespräch in Wien.

(Bild: Matthias Fuchs)

Ihr Institut erarbeitet Analysen für Staatsorgane und berät bei Bedarf das ukrainische Außenministerium. Sie sagen, es gibt verschiedene Meinungen über die Grenzen im Osten. Welche Perspektive sehen Sie für Verhandlungen mit Russland? Selenskyj selbst sagt, er möchte die Krim und Donezk und Luhansk zurückerobern.
Ich kann es mit einem Sprichwort sagen: Der Appetit kommt beim Essen. Unsere Bataillone wollen weitere Gebiete zurückerobern. Mit Hilfe aus den USA, der EU und Großbritannien ist es möglich, sogar die früher von der Weltgemeinschaft anerkannten staatlichen Grenze wiederzubekommen. Die russische Duma hat die Gebiete Cherson, Donezk, Luhansk und Saporischschja zu russischem Territorium erklärt. Moskau will diese Regionen niemals aufgeben, aber die Region Cherson haben die ukrainischen Streitkräfte zurückerobert (lacht). Dort lehnen die Menschen die „Russki Mir“ ab. Aber auf der Krim ist die Situation anders. Wir können streiten, ob das Referendum damals freiwillig war, viele Leute dort haben jedenfalls eine prorussische Linie.

Welche Perspektive kann es für die Menschen dort geben?
Es ist schwierig. Es gibt bei uns zum Beispiel ein Gesetz gegen Kollaborateure, und wenn morgen die ukrainischen Truppen ein weiteres Gebiet erobern, ist es nicht ausgeschlossen, dass die Leute womöglich ihre Nachbarn beschuldigen.

 

  Selbst wenn die Ukraine siegt, kann Russland seine Kräfte neu sammeln und einen neuen Krieg starten. Andrij Kudrjatschenko

 

Also mit Russland verhandeln und die Krim aufgeben? Andere meinen, man muss auf einen militärischen Sieg der Ukraine hoffen.
Es gibt in jeder Frage zwei oder mehr Meinungen, und in dieser besonders. Ein Großteil der russischen Bevölkerung unterstützt den Diktator und seinen brutalen Krieg. Jeden Tag werden Kinder, Frauen, Alte getötet, Wohngebäude zerstört. Deswegen denken viele Leute, wir müssen einen Sieg erreichen. Aber selbst wenn die ukrainischen Streitkräfte die Russen aus dem Land vertreiben, kann Russland seine Kräfte neu sammeln und einen neuen Krieg starten. Laut dem ukrainischen Oberbefehlshaber Waleryj Saluschnyj besteht die Gefahr, dass die Reserven eingezogen werden könnten. Wir reden hier von Millionen von Männern.

Russland könnte neue Soldaten einziehen, weil es Rückschläge am Schlachtfeld gibt.
Ich glaube, Putin versteht, dass es nicht mehr so gut läuft. Er hat seine traditionelle Pressekonferenz und einen Auftritt in der Duma abgesagt. Das bedeutet, dass seine Position nicht mehr unumstritten ist. Bei der Pressekonferenz hätten Journalisten unbequeme Fragen stellen können, etwa, wie lang diese „Spezialoperation“ noch dauern soll. Oder: „Was ist diese Operation überhaupt?“ Natürlich wären Friedensverhandlungen besser, aber dafür bräuchten wir ein anderes Regime in Moskau. Wenn das russische Regime zerfällt, wäre das aber auch gefährlich für die Nachbarländer. Denn die russischen Kernwaffen sind noch immer da, und die nukleare Gefahr ist größer, wenn Russland in mehrere kleineren Staaten zerfällt. Was da besser ist, ist schwer zu sagen. Macron hat gesagt, man muss auch Moskaus Interessen berücksichtigen. Ich glaube, Putin sucht eine passende Variante für sich. Sonst könnte es ihm gehen wie Ceausescu vor 33 Jahren: Als er keine Unterstützung von Moskau mehr bekam, zerfiel sein Regime, er wurde hingerichtet.

Wie sehen Sie die Position des französischen Präsidenten Emmanuel Macron?
Wir wissen nicht genau, welche Strategie Paris hat. Selenskyj und Macron sind eine Generation, sie haben sich am Anfang besser verstanden. Aber zurzeit sehen wir, Macron hat seine eigenen Interessen. Ich glaube, aktuell macht er große geopolitische Politik. Das hat auch historische Gründe: Im Zweiten Weltkrieg hat die Sowjetunion durchgesetzt, dass Frankreich auch als Siegerstaat gilt. In jedem Fall spielt Paris eine sehr wichtige Rolle. Frankreich ist im Gegensatz zu Deutschland ein Atomstaat und Mitglied im UNO-Sicherheitsrat.

Aber auch Deutschland spielt eine wichtige Rolle in dem Konflikt …
Angela Merkel hatte großen Einfluss auf Putin. Es war für mich erstaunlich, dass sie jüngst in einem Interview gesagt hat, dass sie mit dem Minsker Abkommen, in dem sie fast jeden Satz selbst formuliert hat, der Ukraine Zeit geben wollte. Ein Jahr war Merkel stumm wie ein Fisch, jetzt kann sie als ehemalige Kanzlerin ihre Position erklären. Sie hat gesagt, dass es vielleicht keinen Krieg gegeben hätte, wenn sie noch Kanzlerin wäre. 2018 war die Position von Berlin noch, dass man in den Ostgebieten Donezk und Luhansk, wo die sogenannten Separatisten herrschen, Referenden abhalten lässt. Deutschland bestand darauf und hatte als Beispiele Saargebiete von 1955 und DDR 1990 gezeigt. Von uns wurde das abgelehnt. Wenn man das mit den Äußerungen Merkels jetzt vergleicht, klingt das ganz anders. Das ärgert den Diktator Putin.

 

  Putin zeigt seine Brutalität gegenüber jedem: prorussischen, antirussischen Leuten, egal. Andrij Kudrjatschenko

 

Sie sprechen von sogenannten Separatisten. Wollen sich manche prorussische Kräfte nicht schon tatsächlich von der Ukraine abspalten?
In der Sowjetunion bevorzugten Militärveteranen, sich in der Pension in der Ukraine niederzulassen, besonders auf der Krim. Vielleicht begrüßten deswegen viele dort das Vorgehen Russlands. Generell gibt es viele russischsprachige Ukrainer, die sich mit der russischen Kultur identifizieren. Seit der russischen Invasion ist alles anders. Niemand kann jetzt prorussisch denken. Putin zeigt seine Brutalität gegenüber jedem: prorussischen, antirussischen Leuten, egal. Er will vernichten. Das zeigt er jeden Tag. Der größere Teil der Leute, die enge Beziehungen zu Russland hatten, denkt jetzt anders. Selenskyj und seine Regierung zeigen, was die Aufgabe jedes Staates ist. Er verteidigt jeden Menschen in seinem Gebiet. Das ist bedeutsam. Sogar Leute aus der sowjetischen Generation sagen: „Warum schickt Putin Raketen? Es ist doch möglich, diese Frage ohne Krieg zu entscheiden.“ Aber Putin ist ein Mörder!

Hat die Invasion Russlands für ein stärkeres Nationalbewusstsein gesorgt?
Als Historiker muss ich Folgendes sagen: Dieser Krieg gegen das ukrainische Volk ist nicht der erste. Es gab militärische Widerstände während der Kosakenzeiten und den brutalen Krieg Moskaus gegen die ukrainische Volksrepublik nach dem Ersten Weltkrieg. In der Sowjetunion vernichtete der Kreml durch seine menschenverachtende Hungersnotpolitik mehr als vier Millionen Ukrainer. Aber es gab auch große gemeinsame Bemühungen des ukrainischen und russischen Volkes und der anderen Völker der ehemaligen UdSSR: der Krieg gegen die Nazis und die Zeiten des Wiederaufbaus. Nach dem Ersten Weltkrieg haben die westlichen Länder eine unabhängige Ukraine nicht unterstützt. Es gab auch ernsthafte innere Streitigkeiten. Schade, dass wir damals die Chance nicht genutzt haben. Jetzt gibt es internationale Unterstützung, Abkommen und die Plattform Ramstein für Militärhilfe und Nachkriegswiederaufbau. Ich möchte noch betonen, dass die ukrainische Identität im Laufe von Jahrhunderten eingraviert wurde. Fast 350 Jahre Zusammenleben im Zarenreich und unter sowjetischer Herrschaft haben nicht alles vernichtet.

Zur Person

Prof. Andrij Kudrjatschenko, Jahrgang 1954, ist seit 2012 Direktor des Instituts für Weltgeschichte der Nationalen Akademie der Wissenschaften der Ukraine. Er studierte Geschichte in Kyiv und forscht unter anderem zum Holodomor und zum historischen Gedächtnis der Ukrainer.

 

Sie sehen die Zukunft optimistisch?
Ich glaube, die Ukraine gewinnt in jedem Fall. Natürlich stellt sich die Frage, welches Territorium und mit welcher Bevölkerung. Kurz vor dem Krieg gab es 40 Millionen Einwohner. Etwa zehn Millionen sind insgesamt geflohen. Zurzeit sind allein in Österreich fast 100.000 Flüchtlinge. Wir verlieren viele Leute, Generationen. Wie geht es mit unserem Land, unserer Wirtschaft weiter? Auch Österreich hatte eine schwierige Geschichte nach dem Ersten Weltkrieg. In der Zweiten Republik hat man hat die eigenen Erfahrungen genutzt, um auf friedlichem Weg Perspektiven zu schaffen. Der friedliche Weg ist der bessere. Gute Perspektiven eröffnen sich in der Zusammenarbeit mit den EU-Staaten, insbesondere mit Österreich, das als einziger Staat des demokratischen Westens eine gemeinsame Geschichte mit westlichem ukrainischem Gebiet hat. Uns vereint nicht nur die Vergangenheit, sondern auch die Zusammenarbeit auf verschiedenen Gebieten in der Gegenwart, etwa die wissenschaftliche Brücke Wien - Graz - Kyiv.

Es gibt viele Ukrainer, die Russisch sprechen, immer wieder gab es Berichte darüber, dass die russische Sprache unterdrückt wird. Gibt es solche Tendenzen?
Diese Tendenzen gab es nach der Revolution 2013/2014. In der ersten Sitzung der Werchowna Rada (ukrainisches Parlament, Anm.) nach dem Sturz von Präsident Janukowitsch wurde ein Gesetz zur Sprache erlassen. Russisch wurde nicht verboten, aber die ukrainische Sprache wurde bevorzugt. In Moskau gab es in den letzten Jahren Kampagnen, dass ukrainische Zentren und Bibliotheken verboten wurden. Nach dem Krieg muss und wird sich das verändern, auch bei uns. In der Ukraine gibt es mehr als 130 Bevölkerungsgruppen, jede von ihnen hat das Recht darauf, ihre Sprache zu sprechen und die Kultur auszuleben. In EU-Ländern gibt es auch Rechte für Minderheiten. Wir brauchen solche Gesetze und müssen sie auch umsetzen.

 

 

 

Matthias Fuchs

Джерело: KRONEN ZEITUNG

Розглянуто основні напрями зовнішньої політики США за адміністрації Дж. Байдена. Окреслено пріоритети США у сфері міжнародної безпеки та перелік форм реагування на традиційні та новітні загрози. Проаналізовано концептуальні підходи, закладені в Стратегії національної безпеки США – основному документі стратегічного планування, який президент Дж. Байден оприлюднив 12 жовтня 2022 р.

Впродовж останніх тридцяти років питання про статус і роль Європейського Союзу у міжнародних відносинах залишалося предметом теоретичних пошуків і політичних дискусій. Суть полеміки полягала у тому, чи стане «Об'єднана Європа» самостійним суб'єктом світової політики, чи залишатиметься проектом переважно економічної та соціальної спрямованості, який покладає основні функції з безпеки на трансатлантичні структури.

Президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр у своїй промові, виголошеній у Берліні 27 жовтня 2022 року, закликав німецьке суспільство до спільного протистояння проблемам, спричиненим російською агресією проти України.

Важливо враховувати, що у Німеччині, федеральний президент є найвищим посадовцем, який є главою держави, уособлює націю і, згідно конституційних повноважень, може звертатися до неї з програмними промовами, які носять надпартійний характер і покликані згуртовувати націю. Нинішній президент ФРН – Франк-Вальтер Штайнмаєр, в силу багатьох причин відіграє особливу роль, він є політиком зі стажем, добре знає проблеми, з якими зіткнулася Україна протягом крайніх років, він має заслужений авторитет і повагу своїх громадян. До того ж він належить до тієї політичної сили, що й федеральний канцлер Олаф Шольц. А перед цим німецький президент відвідав нашу країну й на власні очі побачив виклики, загрози та завдання України і світу у протистоянні підcтупному ворогу.

У своїй промові на відкритті Міжнародної експертної конференції щодо відновлення, відбудови й модернізації України у Берліні 25 жовтня Канцлер ФРН Олаф Шольц заявив, що відбудова України стане складним проєктом "на покоління", але це також можливість і зробити її більш передовою і сучасною, ніж до війни, поєднуючи цей процес із наближенням до вступу у Євросоюз.

Олаф Шольц зазначив, що хоча поки немає розуміння, коли війна завершиться, планувати відбудову і механізми, як це буде відбуватися, варто вже зараз - і саме створення таких структур і механізмів фінансування є метою цієї конференції. Канцлер наголосив, що йдеться про стратегію на роки й десятиліття і це потребуватиме зусиль всієї міжнародної спільноти. 

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну актуалізувало проросійські сили в Молдові, зокрема у підконтрольному Москві регіоні – Придністров’ї. Тут Кремль спирається на силові структури сепаратистів самопроголошеної Придністро́вської Молда́вської Респу́бліки (скорочено «ПМР» або Придністров'я, яку міжнародна спільнота визнає частиною Молдови,) та власний військовий контингент, що має офіційну назву Оперативна група російських військ (ОГРВ).

Широкомасштабний візит американського президента на Близький Схід продовжує залишатися в епіцентрі світового аналітичного середовища, яке розглядає його під різними кутами цієї вкрай важливої політичної події. Автором цього аналітичного матеріалу поставлено завдання осмислити наскільки російська агресія проти України вплинула на порядок денний  візиту,  визначила коло питань, які обговорювалися і, врешті-решт, обумовила його підсумки.

Важливою подією у позиціонування Швейцарської Конїфедерації (ШК) стало приєднання її у червні 2022 р. до шостого пакету санкцій ЄС щодо Росії після її вторгнення в Україну. Дана подія стало помітною у широкому медіа-просторі та була, безумовно, рубіжним політичним рішенням, що ґрунтується на цінностях, закріплених у конституції країни, і які поділяє увесь західний світ. Прийняти подібне рішення Федеральному урядові ШК  було не легко, і цьому є щонайменше дві вагомі причини.

Глибокий і ґрунтовний аналіз перебігу подій, можливих дієвих превентивних чи стримуючих заходів щодо неспровокованого вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 р., певно, що  буде здійснено пізніше. Проте і нині, після фактично чотиримісячного потужного і відчайдушного опору України, її збройних сил агресору можна і вкрай важливо провести аналіз позиціонування та, власне, мало прийнятної лінії НАТО – самої сильної військово-політичної структури, стосовно російського брутального нападу на Україну.

Реагуючи на російське вторгнення в суверенну Україну іранські офіційні особи заявили, що виступають проти війни, але у її розпалюванні вони звинуватили Захід.

У день початку російської агресії проти України, 24 лютого 2022 р., президент Ірану Е. Раісі у телефонній розмові з російським президентом висловив розуміння Іраном побоювань Росії того, що «розширення НАТО представляє собою серйозну загрозу безпеці та стабільності незалежних держав». На засіданні уряду 27 лютого президент Е. Раісі зазначив, що «Іран підкреслює необхідність збереження територіальної цілісності і національного суверенітету всіх країн», а дипломатія є єдиним надійним виходом з ситуації, що склалась. Міністр закордонних справ Ірану Х. Амір-Абдоллахіян написав у Твіттері «Українська криза породжена провокаціями НАТО. Ми не віримо, що звернення до війни – це рішення. Необхідне  припинення вогню й пошук політичного і демо-кратичного рішення» [URL:https://twitter.com/IRIMFA_EN/status/1496866172423262218].