У запропонованому для обговорення переліку регіональних і галузевих тематичних блоків вказані глобальні протиріччя, нестабільність у Східній Європі (проблеми «сірої зони»), зміцнення оборони в Індо-Тихоокеанському регіоні, процеси на Близькому Сході та зоні Сахелю, нагальні потреби пошуку компромісів у сфері міжнародної економічної взаємодії, кліматичні зміни (нагрівання і потепління атмосфери) та розв’язання гордієва вузла в галузі новітніх технологій.

З огляду на обширний перелік негативних тенденцій, організатори конференції поставили перед країнами трансатлантичного співтовариства та «державами-однодумцями» два головних завдання: (1) підготуватися до конкуренції у значно жорсткішому геополітичному середовищі, в якому «неминуче домінуватиме мислення у дусі отримання відносної вигоди»; (2) знайти такий тип співпраці, який зможе забезпечити «більш інклюзивне» глобальне економічне зростання та «вирішення нагальних глобальних проблем».

Організатори конференції застерігають політичне керівництво держав колективного Заходу, що невпевненість у майбутньому не повинна спричинити хаотичну боротьбу за розподіл вигід. Корекція цілей та політичного курсу «не має підірвати трансатлантичні зусилля з побудови більш міцних партнерських відносин з країнами Глобального Півдня та спільного реформування існуючого порядку, аби він працював на благо ширшої глобальної спільноти».

Як стверджують автори підготовчої доповіді, у європейській геополітичній конфігурації Україна, поряд з Молдовою, Грузією та країнами Західних Балкан й надалі залишатимуться в «сірій зоні» між НАТО і ЄС, з одного боку, та Росією, – з другого. Попри вербальні оптимістичні запевнення, «залишається не ясним, як швидко можуть відбуватися позитивні зміни», й «чи готові трансатлантичні партнери сплатити відповідну ціну».

На відміну від дискусійної доповіді MSC-2023, в якій головні загрози пов’язувалися з Росією, Китаєм та збоєм енергетичних поставок, у нинішніх оцінках присутнє інше відчуття. А саме, що геополітика «починає фрагментувати світову економіку», а це відповідно порушує спрощене тлумачення світових проблем скрізь матрицю боротьби демократій проти автократії та тоталітаризму.

З приводу концептуальних оцінок глобальних загроз, не можна не помітити, що в їх переліку війна Росії проти України поступово втрачає першість у порівнянні з загостренням на Близькому Сході, мілітаризацією КНР та «ескалацією напруженості» в Індо-Тихоокеанському регіоні. Суттєво зростає занепокоєння з приводу ризиків деглобалізації, тероризму, масових міграцій, кібернетичних загроз і використання штучного інтелекту. Показово, що таку тенденцію загалом підтверджують опитування громадської думки в США, ФРН, Італії та інших провідних країнах Заходу. Показово, що у минулорічній доповіді для партнерів по G-7 для громадян більшості країн цього клубу Росія за рекордно короткий час вийшла на перше місце серед більш ніж 20 можливих ризиків, випередивши наслідки глобального потепління та економічну кризу. У ФРН відповідний індекс виявився тоді найвищим - 81 пункт, а найнижчим - у США (67 пунктів). Але у цьогорічному опитуванні на першому місці серед загроз безпеці Росія залишається лише у сприйнятті громадян Великої Британії та Японії.

На перебіг дискусій на 60-й Мюнхенської конференції інформаційно вплинули дві події – звістка про смерть О. Навального у російській заполярній колонії та запізніле рішення українського військового командування про виведення підрозділів Збройних сил України з Авдіївки.

Відкриваючи конференцію, генеральний секретар ООН А. Гутерриш наголосив на нагальній потребі відновлення «справедливого і міцного миру» для України та Росії. За його словами, трагічна ситуація в секторі Газа та «війна, спровокована російським вторгненням в Україну», слугують жахливим доказом того, що «глобальні відносини перебувають у глухому куті. ... Наш світ стикається з екзистенціальними викликами, й при цьому світове співтовариство роздроблено й розділено найбільше за останні 75 років».

У більшості виступів західних лідерів було чітко артикульовано співчуття героїчній боротьбі народу України проти російської агресії.  Віце-президентка США К. Харріс зробила закид на адресу лідерів Республіканської партії в Конгресі США та висловила застереження, що їх відмова надати Україні допомогу на $60 млрд (за текстом законопроекту – у понад 1,5 рази менше), заохочуватиме Путіна посилювати зусилля для захоплення українських територій. За словами К. Харріс, небезпека полягає в тому, що це стане стимулом для інших авторитарних країн. «А у випадку з Путіним – це означає, що вся Європа опиниться під загрозою. Якщо ми не покажемо Путіну, що наслідки будуть значними, весь світ перебуватиме під загрозою». Принагідно слід відзначити, що адміністрація Байдена і республіканці ведуть поміж собою цинічну гру, перекидаючи відповідальність за виникнення у ВСУ критичного дефіциту озброєнь і боєприпасів. Водночас у президента Байдена залишаються і повноваження, і кошти, цілком достатні як для поповнення боєзапасу української армії, так і для суттєвого зміцнення української системи ППО.

На 60-й ювілейній Мюнхенській безпековій конференції понад 150 політиків світу обговорювали війну в Україні та на Близькому Сході, роль Європи у світовій безпеці, зміни клімату та проблеми відбудови нашої країни. Під час панельної дискусії з відбудови України обговорювалося, як саме розподіляться 50 млрд євро від ЄС, за виділення яких Києву нещодавно проголосували в Євросоюзі. Також, президентка Європейського банку реконструкції та розвитку Оділь Рено-Бассо підтвердила, що протягом двох крайніх років ЄБРР інвестував в Україну 3,8 млрд доларів.

На конференції виступив і президент України  Володимир Зеленський. Під час Мюнхенської конференції В. Зеленський підписав угоди про співпрацю у сфері безпеки з ФРН і Францією, які продовжують започатковану урядом Сполученого Королівства традицію меморандумів про надання Україні політичної та військової підтримки. В ході конференції канцлер ФРН О. Шольц повторив винайдене в адміністрації Байдена формулювання про підтримку України «стільки, скільки це буде потрібно» (“as long as it takes”). Проте і він, і генсек НАТО Є. Столтенберг демонстративно оминали питання про перспективу членства України в НАТО. Зі свого боку представник Держдепартаменту США Д. Сайзек дав цілком чітку відповідь, що Вашингтонський саміт НАТО 9-11 липня 2024 р. не розглядатиме це питання. 

Оцінюючи стратегічну ситуацію в євроатлантичному регіоні, Є. Столтенберг стверджував, що НАТО не загрожує війна з Росією. Воєнна загроза наразі відсутня для будь-якого члена НАТО, адже після анексії Криму трансатлантичну оборону значно посилили. Загалом країни НАТО представляють бл. 50% світової економіки і 50% військової могутності. В 2024 р. європейські члени НАТО планують інвестувати в оборону $380 млрд. 18 членів НАТО витрачатимуть на оборону по 2% свого ВВП. За останні декілька місяців укладено контракти на виготовлення боєприпасів на $10 млрд. Нові плани НАТО проходять випробування на навчаннях Steadfast Defender. Однак країни НАТО не повинні «сприймати мир як даність». Тому підтримку України варто продовжувати, адже це інвестиція у власну безпеку Альянсу.

Оцінюючи ситуацію, Є. Столтенберг зауважив, що перемога Росії в Україні означатиме загрозу подальшого розширення агресії на інші країни. Відтак Альянс має готуватися до тривалої конфронтації з РФ. Попри важку ситуацію на полі бою в Україні, на думку Є. Столтенберга, не варто ані переоцінювати можливості Росії, ані недооцінювати Україну. В НАТО узгодили створення спільного з Україною центру з аналізу, підготовки та освіти (JATEC), який займатиметься вивченням уроків війни в Україні. Зі свого боку, ЗСУ вдалося нанести великі втрати російському флоту на Чорному морі, а його витіснення з західної частини моря сприяло відновленню «зернового коридору».

Є. Столтенберг застеріг європейських членів НАТО проти спроб створення окремих європейських ядерних сил. За його словами, будь-які дискусії з цього приводу підривають чинний механізм ядерного стримування, в якому США діють разом з європейськими союзниками. «В НАТО є США як ядерна країна, є Франція і Велика Британія, але створення якихось паралельних ядерних сил європейських країн без участі США і Великої Британії нікому не допоможе. Це лише підриває існуючу систему стримування».

Серед важливих новин і змістовних коментарів провідних політиків і посадовців доцільно виділити наступні:  

- На спільній пресконференції з президентом В. Зеленським федеральний канцлер О. Шольц повідомив, що Німеччина готує новий пакет допомоги Києву на 1,1 млрд євро — гаубиці, снаряди, системи Skyneх і ракети для IRIS-Т. Канцлер додав, що на наступні роки допомога Україні від ФРН становитиме 6 млрд євро.

- Президент Франції Е. Макрон після підписання безпекової угоди з нашою країною оголосив про допомогу воюючому Києву у розмірі 3 млрд євро на військові потреби України у 2024 році.

- На полях конференції відбулися переговори Держсекретаря США Е. Блінкена з Ван Ї - очільником МЗС КНР, який з 1 січня 2023 року також обіймає посаду голови комісії з закордонних справ ЦК КПК, що в ієрархії вище голови МЗС Китаю. Ван Ї попередив: якщо адміністрація США хоче миру в Тайванській протоці, вона має дотримуватися принципу «одного Китаю» та припинити підтримувати незалежність Тайваню.

- Е. Макрон заявив про агресивну поведінку Росії стосовно Європи й зажадав пояснень з приводу можливих намірів розміщення зброї в космосі.

- Хоча війна Ізраїлю проти ХАМАСу ще далека від завершення, західні лідери (К. Харріс, О. Шольц) все більш впевнено висловлюють думку, що врегулювання конфлікту вимагатиме створення Палестинської держави з передачею їй територій Західного берега і сектору Газа.

- Е. Харріс поклала на уряд Іраку відповідальність за атаки проіранських військових формувань на воєнні бази США в Іраку та Сирії.

- Під час дебатів на Мюнхенській конференції президент Чехії П. Павел повідомив, що він знайшов за кордоном декілька сотень наявних артилерійських снарядів  (півмільйона одиниць боєприпасів калібру 155 міліметрів і 300 тисяч одиниць калібру 122 міліметри). Існує можливість купівлі цих снарядів для України в разі виділення фінансування з боку США, Німеччини, Швеції або інших країн. При цьому, за повідомленням газети Politico (16.02.2024), три країни ЄС (Франція, Греція і Кіпр) виступили проти використання централізованих фондів ЄС для купівлі снарядів, вироблених поза межами ЄС, які перебувають у третіх країнах. Зараз вже очевидно, що країни ЄС виявилися неспроможними забезпечити поставку Україні 1 млн артилерійських снарядів до травня 2024 р. До того ж, як стало відомо, окремі країни ЄС вносять у виробництво власної зброї додаткові особливості, які перешкоджають використанню боєприпасів, вироблених в інших країнах-союзниках. Така практика прямо суперечить вимогам оперативної взаємосумісності НАТО та потребує термінового реагування.

- Уряд О. Шольца не підримав кандидатуру глави Єврокомісії У. фон дер Ляйєн на пост генерального секретаря НАТО (після невдовзі очікуваного звільнення Є. Столтенберга). Наразі найбільш вірогідним кандидатом вважається в. о. прем’єр-міністра Нідерландів М. Рютте. 

Кудряченко А.І. - директор ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»;

Толстов С.В. - зав. відділу трансатлантичних досліджень

ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»