В умовах, що склалися, слід також посилювати дипломатичну роботу з окремими державами, які мають значний вплив на політику країни-загарбника. У випадку з РФ такою країною є Китайська Народна Республіка (КНР). Китай є основним торгово-економічним партнером Росії та важливим партнером Москви щодо транспортування нафти та газу. На тлі загострення відносин РФ із західними країнами «китайський канал» збуту російських енергоносіїв набуває особливої актуальності. Якщо у 2009 р. Росія експортувала до Піднебесної 15,3 млн т нафти, то у 2019 р. цей показник зріс до 75,9 млн т. Таким чином проблема РФ з диверсифікації постачання стратегічної сировини частково була вирішена. Росія спроможна відігравати важливу роль для торгово-економічного співробітництва Китаю та ЄС у рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». З шести економічних коридорів, які діють у рамках ініціативи, два проходять через її територію. На тлі загострення відносин із Заходом через агресію проти України, російське керівництво прагне поглиблювати відносини з Китаєм, намагаючись таким чином зменшити наслідки санкцій, що були застосовані Заходом як відповідь на порушення Росією норм міжнародного права під час окупації Криму та частини східних територій України, а також у ході нинішньої так званої «спецоперації». Керівництво РФ, розвиваючи відносини з Китаєм, планувало отримати союзника, який буде схвально ставитися до російської зовнішньої політики, «закриватиме очі» на військову агресію, яку вона здійснює в інших країнах, та надаватиме військову та фінансову підтримку у разі потреби.

Однак реальність виявилась не такою, як планували російські політичні керманичі. Ще на початку російської військової агресії проти України в 2014 р. Китай заявив, що він підтримує суверенітет та територіальну цілісність України. Крім того, китайське керівництво запропонувало план врегулювання військового конфлікту між воюючими сторонами та свою готовність виступити у ролі посередника у цьому конфлікті. Проте китайська ініціатива не була оцінена належним чином.

Зазнавши важких військових втрат від ЗС України, на початку березня 2022 р. російська сторона звернулася до керівництва Китаю із запитом про надання військової допомоги. 8 березня президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц провели телефонну розмову з китайським лідером, яка стосувалася нападу РФ на Україну. Після розмови Сі Цзіньпін заявив про необхідність поважати суверенітет і територіальну цілісність усіх країн і що його країна готова активно працювати з міжнародною спільнотою з метою посередництва, спрямованого на припинення війни. За ініціативи ЄС 1 квітня 2022 р. відбувся саміт ЄС – Китай, найважливішою метою якого був діалог з Пекіном щодо війни РФ проти України. Під час саміту Президент Європейської Ради Шарль Мішель закликав Китай допомогти завершити війну в Україні. Він також повідомив: «Ми розраховуємо на підтримку Китаю в досягненні тривалого припинення вогню, припинення невиправданої війни та вирішення драматичної гуманітарної кризи, яку вона спричинила». Зі свого боку Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наголосила, що «продовження війни та розлади, які вона створює у світовій економіці, не відповідають нічиїм інтересам, і точно не китайським». Вона підкреслила, що «рівновіддаленості недостатньо. Важлива активна робота над досягненням миру. І кожен актор повинен грати свою роль». За результатами саміту МЗС Китаю опублікувало прес-реліз, в якому було представлено позицію Пекіну щодо війни Росії проти України. У заяві китайська сторона наголосила, що «Китай дуже шкодує, що ситуація в Україні дійшла до того стану, де вона зараз. Позиція Китаю щодо українського питання послідовна та чітка. Китай завжди стоїть на боці миру та робить свої висновки незалежно, враховуючи особливості кожного питання». Офіційний Пекін вважає, що «причина української кризи полягає у регіональній безпековій напруженості в Європі, яка накопичувалася роками. Фундаментальним рішенням буде задовольнити легітимні безпекові занепокоєння всіх причетних сторін». У якості «рецепта» вирішення «кризи» китайські дипломати, передусім, запропонували «мирні переговори», які Китай «заохочує на свій власний лад». У той же час міжнародна спільнота повинна створювати «сприятливі умови» для переговорів між Росією та Україною, «замість того, щоб підливати олії у вогонь».

Попередження щодо дотримання Пекіном антиросійських обмежень надходили також і від адміністрації США. У результаті російська сторона не отримала позитивної відповіді на свій запит про допомогу від КНР.

Хоча Китай не заявив про підтримку західних санкцій проти РФ, проте наступні кроки його уряду свідчать, що китайське керівництво поділяє занепокоєння Заходу щодо загроз та викликів, які спричинила російська військова агресія проти України як для європейської, так і світової безпеки загалом. Уряд КНР вживає низку заходів, які обмежують військовий потенціал РФ. Обсяг китайського критичного імпорту в РФ у березні скоротився на 45%. Зокрема, Китай відмовився постачати російським авіакомпаніям запчастини для літаків. Китайська державна група Sinopec призупинила переговори про інвестиції на суму 500 млн дол. у будівництво газохімічного заводу в Росії. Раніше передбачалося, що Sinopec (найбільший у світі нафтопереробний, газовий та нафтохімічний конгломерат) і «Сибір» (найбільший виробник нафтохімічної продукції Росії) побудують у Східному Сибіру великий газохімічний комплекс. Sinopec також призупинила переговори про збут газу з російським виробником «Новатек» через те, що Сбербанк, як один з акціонерів компанії, знаходиться у списку санкцій США. Ще на початку березня Азійський банк інфраструктурних інвестицій тимчасово заморозив деякі види діяльності на території РФ. Найбільші китайські виробники смартфонів Huawei та Xiaomi вдвічі скоротили кількість продукції, що відвантажують до Росії. Автомобілебудівна компанія Geely призупинила свою діяльність на заводі в Білорусі, продукція з якого експортувалася до РФ.

Уряд КНР також погодив виділення гуманітарної допомоги Україні через Червоний Хрест на суму 790 тис. дол. США. Перший гуманітарний вантаж Пекін відправив до України 9 березня. Додаткова сума гуманітарної допомоги у розмірі 1,57 млн дол. США була виділена урядом країни 21 березня.

Водночас у Раді Безпеки ООН Китай утримався під час голосування за резолюцію, яка засуджує війну РФ проти України, а співробітництво між Китаєм та РФ продовжує реалізовуватись у рамках діючих договорів.

Щоб зрозуміти поведінку китайського керівництва в умовах війни проти України, варто звернути увагу на певні політичні зрушення, які відбулись у Китаї протягом 10 останніх років. З приходом до влади у 2012 р. Сі Цзіньпіна в країні відбулися важливі зміни в зовнішньополітичному курсі. Новообраний лідер рішуче розпочав діяльність щодо посилення участі Китаю у процесах глобалізації та глобальному управлінні. У 2013 р. голова КНР проголосив безпрецедентну глобальну ініціативу «Один пояс, один шлях», яка має зв’язати єдиною розгалуженою транспортною, логістичною та комунікаційною мережами різні континенти світу, у першу чергу Азію, Європу та Африку. Вже пізніше глобальний проєкт було поширено і на американський континент. Ініціатива зорієнтована на посилення взаємодії між країнами, що розвиваються з різних континентів. І саме Китай, за баченням його керівництва, як найбільша в світі країна, що розвивається, має бути лідером та взяти відповідальність за посилення ролі таких держав у світових процесах.

Сі Цзіньпін також став автором концепції спільноти єдиної долі, згідно з якою людство має, об’єднуючи зусилля, будувати щасливе життя та спільно протистояти викликам та загрозам. Він вважає, що проблеми, які сьогодні існують в світі, значною мірою зумовлені недостатнім рівнем взаємодії та співпраці країн, що розвиваються. І на його думку, створення альтернативної мережі взаємодії в рамках проєкту «Один пояс, один шлях» дозволить вирішити ці проблеми. З метою фінансового забезпечення проєкту за ініціативи Китаю було створено Азійський банк інфраструктурних інвестицій, Новий банк розвитку БРІКС та Фонд Шовкового шляху. 140 країн та 32 міжнародні організації підписали 206 документів про співробітництво. ООН визнала «Один пояс, один шлях» проєктом глобального масштабу. Очікується, що в його рамках буде залучено від 2,5 до 3 трлн дол. США. Майбутнє країни Сі Цзіньпін поєднує саме з цією ініціативою. Успішна реалізація проєкту залежить від забезпечення належних умов для його функціонування. Тому питанню підтримки безпечного середовища керівництво Китаю надає важливого значення.

Розв’язана Москвою війна проти України завдала значної шкоди реалізації цього глобального проєкту. Введення санкцій проти Росії та її країни-поплічника Білорусі суттєво скоротило рух вантажів з Китаю до Європи. Керівництво ЄС також зупинило дію всеохоплюючої інвестиційної угоди з КНР. Ескалація війни створює серйозну загрозу проєкту «Один пояс, один шлях». Враховуючи обставини, які виникли в результаті війни, керівництво Піднебесної змушене реагувати на застереження з боку Заходу щодо згортання відносин з Пекіном у випадку надання підтримки російським окупантам. Тому китайське керівництво стримано поставилось до запитів кремлівських лідерів щодо надання військово-технічної підтримки, натякнувши, що воно не підтримує загарбницької політики щодо України. У результаті відмова керівництва Китаю постачати до РФ комплектуючі для військової техніки та надавати інші форми військово-технічної підтримки поставило останню в складні умови. Враховуючи, що практично вся російська військова техніка включає комплектуючі компоненти іноземного виробництва, зупинення зовнішніх каналів їх постачання фактично унеможливлює виробництво сучасної військової техніки та озброєння самостійно. Однак це не означає, що Пекін відмовляється від співпраці з Москвою. Взаємодія у рамках діючих домовленостей триватиме і надалі. Сторони зберігатимуть партнерські відносини, хоча очевидно, що керівництво Піднебесної буде обережно ставитись до нових ініціатив путінського режиму.

Намагаючись убезпечити країну від подальших збитків, заподіяних військовою агресією, а також зберегти наміри щодо ініціативи «Один пояс, один шлях», команда Сі Цзіньпіна шукатиме нові можливості щодо її втілення. У цьому контексті зростає можливість активізації альтернативних маршрутів та коридорів реалізації глобальної ідеї, зокрема: Пакистан – Іран – Туреччина – Європа та інші. Це, своєю чергою, відкриває можливості для України, яка може стати транзитним вантажним коридором з Близького Сходу до країн Східної, Центральної та Північної Європи.

Іншим чинником утримання Китаю від співпраці з Росією у військово-технічній сфері має стати активізація співробітництва між Україною та КНР. Потенціал такого співробітництва є достатньо потужним і охоплює різні сфери та напрями взаємодії між двома країнами, зокрема: енергетику, транспорт, сільське господарство, промисловість та ін. Важливим має стати і співпраця у військово-технічній сфері. У 2013 р. під час візиту української делегації до Китаю було підписано 22 міждержавних документа щодо розвитку співпраці між двома країнами, зокрема: Спільна декларація про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства, Договір про співпрацю в галузях енергоефективності, енергозбереження та відновлювальних джерел енергії, Міжурядова угода про економіко-технічне співробітництво. Китайські партнери також заявили про наміри надати кредитні та інвестиційні ресурси у розмірі 21 млрд дол. США на реалізацію проєктів у сфері енергетики, інфраструктури, сільського господарства та іпотечного кредитування. Однак ця пропозиція не була підтримана урядом України і фінансові ресурси не були використані. Китайська сторона неодноразово повідомляла, що можливість залучення запропонованих коштів залишається актуальною і вона готова розглянути проєкти щодо їх використання з боку України. Враховуючи, що, згідно з інформацією українського уряду, прямі втрати нашої країни через війну сьогодні становлять більше 100 млрд дол. США, питання залучення китайських кредитних коштів, зокрема на відбудову зруйнованої інфраструктури, набуває надзвичайної актуальності. У цей складний період політичне керівництво України значно активізувало взаємовідносини з КНР. Починаючи з 2020 р., відбуваються телефонні розмови міністрів закордонних справ двох країн, у ході яких обговорюється широке коло питань українсько-китайської взаємодії, протидії COVID-19, а також актуальні проблеми міжнародного порядку денного.

У телефонній розмові, яка відбулася 1 березня 2022 р., Д. Кулеба закликав свого китайського колегу Ван І використовувати зв’язки Пекіна з Москвою, щоб зупинити військове вторгнення Росії на територію України. Своєю чергою Ван І висловив готовність докласти всіх зусиль, щоб допомогти припинити війну за допомогою дипломатії. Він також заявив, що підтримує всі міжнародні зусилля, які можуть допомогти врегулювати конфлікт політичними засобами. В інтерв’ю китайському інформаційному агентству «Сіньхуа», яке міністр закордонних справ України надав 30 квітня 2022 р., Д. Кулеба висловив сподівання, що Китай закликатиме Росію припинити вторгнення в Україну, і це, на його думку, «був би важливий захід для підтримки миру та запобігання загостренню гуманітарної катастрофи».

Газета Jerusalem Post 2 травня 2022 р. повідомила, що міністр закордонних справ України закликав Китай виступити посередником щодо режиму припинення вогню між Києвом і Москвою і відіграти роль «гаранта безпеки». Діяльність міністра закордонних справ України мала б підтримуватись значною активністю Посольства України в КНР. Той факт, що досі не призначено українського Посла в Піднебесній, певною мірою формує невизначеність у відносинах між країнами. Адже саме активна діяльність Послів та дипломатичних представництв України у США, Великобританії, Польщі та інших країнах сприяла формуванню об’єктивного уявлення у міжнародної спільноти про події в Україні, отриманню всеохоплюючої підтримки та наданню фінансової, економічної та гуманітарної допомоги з боку міжнародних партнерів.

Військова агресія РФ проти України вже давно вийшла за рамки двосторонніх відносин. Наслідки цієї агресії негативно вплинули на всі сфери життя світового співтовариства. Це стосується і міжнародної продовольчої безпеки. Відомо, що Україна є одним з найбільших постачальників зерна (пшениця, кукурудза, ячмінь) у світі (10% світового експорту), а експорт зернових становить 50% валютних надходжень до нашої країни. Водночас Україна є основним постачальником продовольчого зерна країнам, що розвиваються, переважно Африки та Азії. Згідно з дослідженням, яке було проведено Всесвітньою продовольчою програмою ООН «Вплив кризи в Україні на продовольчу безпеку» («Food security implications of the Ukraine conflict»), у результаті блокади українських морських портів близько 44 мільйони людей у 38 країнах балансують на межі голоду через відсутність продуктів харчування, єдиним постачальником яких є Україна. За заявою виконавчого директора Всесвітньої продовольчої програми ООН Девіда Бізлі: «У нас закінчується час, і ціна бездіяльності буде вищою, ніж хтось може собі уявити. Я закликаю всі залучені сторони дозволити продовольству з України дістатися туди, де воно вкрай необхідне, щоб ми могли запобігти загрозі голоду». Україна як держава, що пережила дві найбільші в світі катастрофи штучного Голодомору 1932–1933 рр. та 1946–1947 рр., знає ціну цієї людської трагедії, а також як єдиний постачальник зерна в певні країни Азії та Африки має звернутися до Ради Безпеки ООН та НАТО з вимогою вжити негайних заходів щодо деблокади українських портів та створення безпечних морських шляхів, забезпечення вивозу зерна з України до країн, населення яких страждає від голоду, спричиненого діями російських окупаційних військ. З відповідною заявою уряд України також має звернутись до керівництва Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, яку наразі очолює доктор Цю Дунюй, науковець китайського походження. З аналогічними пропозиціями мають звернутися Посли України до урядів тих країн, населення яких наразі голодує від нестачі харчів.

У цей складний час керівництво країни та дипломатичний корпус мають виявити найвищий рівень відповідальності та професійного ставлення до своїх обов’язків задля убезпечення як України, так і світу від гуманітарної катастрофи. Особливу роль у цьому питанні має відгравати Посольство України в Китаї, оскільки саме Китай з часу утворення країни і по нинішній день надає активну підтримку країнам, що розвиваються, які відіграли ключову роль під час голосування в ООН щодо надання у 1971 р. КНР членства в цій організації. Тодішній китайський лідер Мао Цзедун заявив: «Країни, що розвиваються, на плечах занесли Китай до ООН». Сьогодні китайське керівництво має можливість вжити всіх необхідних заходів щоб «нагодувати» країни, що розвиваються, та запобігти гуманітарній катастрофі глобального масштабу, яка виникла внаслідок нестачі харчів через блокування російськими військами морських портів України. Розблокування експорту зерна з України дозволить також отримувати валютні надходження, що значно покращить стан нашого державного бюджету.

Україні також необхідно продемонструвати Китаю бажання зміцнювати політичну співпрацю на самому високому рівні, підтвердити готовність до реалізації, визначених програмами та договорами, напрямів співпраці на державному рівні. І саме активне співробітництво між Україною та Китаєм може сприяти переходу Піднебесної на більш чіткі позиції щодо ефективного використання свого впливу у справі припинення російської агресії та відновлення територіальної цілісності Української держави.

ОЛІЙНИК Олег Миколайович

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

відділу історії країн Азії та Африки

Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»