>

Позиція держав-членів АСЕАН щодо російської агресії в Україні та її економічні наслідки для країн регіону

    Військова агресія Російської Федерації проти України поставила країни-члени АСЕАН у складне становище. Три з половиною роки тому, а саме у  листопаді 2018 р., в ході саміту Росія – АСЕАН було підписано спільну заяву про встановлення стратегічного партнерства між сторонами. У жовтні 2021 р. було прийнято Комплексний план дій щодо реалізації стратегічного партнерства між РФ та Асоціацією держав Південно-Східної Азії на 2021–2025 рр. З цієї причини, на думку більшості експертів, пряма критика на адресу Російської Федерації з боку тієї чи іншої країни – члена АСЕАН може певним чином нашкодити формату співпраці з РФ в очах інших країн – членів Асоціації та спровокувати непотрібне для цієї організації «розгойдування човна». Тому Асоціація, усвідомлюючи потенційні ризики подібних дій, прагне уникати надто гострих звинувачень в адрес РФ з приводу збройної агресії проти України, обмежуючись переважно загальними фразами по відношенню до триваючого конфлікту. Так, у своїй заяві від 3 березня 2022 р. міністри закордонних справ країн – членів АСЕАН висловили глибоке занепокоєння воєнними діями й погіршенням гуманітарної ситуації в Україні і закликали до негайного припинення вогню та продовження політичного діалогу мирним шляхом.

    13 травня 2022 р. у Вашингтоні відбувся спеціальний саміт США–АСЕАН, який був присвячений проблемам клімату, економічного розвитку, глобальної безпеки в області охорони здоров’я, співробітництва у сфері морського судноплавства, а також питанням безпеки у Південно-Китайському морі. За підсумками саміту президент США та лідери країн – членів Асоціації держав Південно-Східної Азії виступили із спільною заявою про «важливість негайного припинення конфлікту в Україні». У спільній заяві зазначається, що країни також підтримують зусилля генерального секретаря ООН, спрямовані на пошук «мирного виходу із ситуації та створення умов, що дають можливість для врегулювання конфлікту». Учасники саміту «закликали до миру та наголосили на важливості практичних кроків для його досягнення».

    Якщо ж відслідкувати реакцію окремих країн – членів об’єднання, то найбільш жорстка відповідь на адресу РФ надійшла від Сінгапуру. Сінгапурське МЗС рішуче засудило «неспровоковане вторгнення» Росії в Україну і заявило про необхідність поваги до суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України. Крім того, серед усіх країн – членів АСЕАН Сінгапур і головуюча цього року в Асоціації Камбоджа виступили співавторами резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка засуджує агресію Росії проти України. Більш того, Сінгапур щодо Російської Федерації використав дуже дієвий і  потужний інструмент тиску – односторонні санкції, які раніше застосовувалися цією країною лише одного разу, а саме 1978 року після вторгнення В’єтнаму до Кампучії (Демократична Кампучія – офіційна назва Камбоджі на той час). Крім призупинення авіарейсів та обмежень на фінансові операції з низкою російських банків та організацій, Сінгапур запровадив експортний контроль над предметами, які можуть бути безпосередньо використані «як зброя або інструменти заподіяння шкоди українцям». Показовим є той факт, що ця найбільш жорстка відповідь надійшла від країни – члена Асоціації, в якій у 2018 р. відбулось підписання спільної заяви про встановлення стратегічного партнерства між РФ та АСЕАН.

    Схожу позицію також висловив ключовий союзник США у регіоні – Філіппіни. Під час надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН 28 лютого 2022 р. Маніла відкрито засудила вторгнення Російської Федерації в Україну. Вона охарактеризувала це вторгнення як «триваючу трагедію». Водночас Філіппіни наголосили на необхідності екстреної евакуації своїх громадян, які перебувають на території України. Пізніше президент країни Р. Дутерте заявив про повну підтримку Сполучених Штатів Америки та готовність у рамках союзницьких зобов’язань надати військову інфраструктуру Філіппін для розміщення американських військ у разі «поширення збройного конфлікту в Україні на Азіатський регіон».

    Коментуючи ситуацію щодо вторгнення РФ в Україну, Міністерство закордонних справ Республіки Індонезія відзначило, що країна стурбована ескалацією збройного конфлікту і засуджує будь-які дії, спрямовані на порушення територіальної цілісності та суверенітету держав. Однак МЗС Індонезії безпосередньо не згадало про причетність Росії до цього конфлікту. Більш того, на правах головуючої країни у G20 Індонезія відмовилась включати українське питання до порядку денного саміту, який відбудеться у листопаді 2022 р. Водночас президент Індонезії Дж. Відодо закликав сторони до припинення вогню та сказав, що «діалог, а не санкції проти Росії дозволять вирішити кризу». В інтерв’ю агентству «Ніккей-Азія» він зазначив, що суверенітету й територіальної цілісності «мають  дотримуватися всі сторони», дещо завуалювавши природу збройного конфлікту.

    Позиції Таїланду, Малайзії і Брунею виявились стриманими. Ці країни висловили загальне «занепокоєння ситуацією в Україні» та закликали усі сторони до мирних переговорів. Суперечлива ситуація склалась у М’янмі. Військове керівництво цієї країни відкрито підтримало дії Російської Федерації, апелюючи до «необхідності великої держави відстоювати власний суверенітет і підтримувати баланс сил на світовій арені». Проте інтереси М’янми в ООН відстоюють не члени військової хунти, а Ч.М. Тун, представник поваленого внаслідок військового перевороту у лютому 2021 р. уряду А.С. Су Чжі, який підтримав резолюцію ГА ООН.

    Водночас Лаос і В’єтнам стали єдиними країнами – членами АСЕАН, які утрималися від голосування щодо резолюції ГА ООН, яка засуджує дії Росії в Україні. Також ці дві країни проголосували проти призупинення членства РФ в Раді ООН з прав людини, тоді як переважна частина країн – членів АСЕАН утрималася під час голосування з цього питання. Така позиція Лаосу і В’єтнаму відображує той факт, що ці дві країни, в яких й донині зберігається правління комуністичних режимів, тісно пов’язані з РФ, особливо у військовій сфері, оскільки імпорт російських озброєнь та військової техніки складає левову частку в загальному імпорті цими країнами продукції ВПК.

    Загалом нинішні санкційні обмеження по відношенню до РФ за своїм масштабом є безпрецедентними й набагато перевищують заходи, вжиті США та ЄС у 2014 р., що призводить до підвищення «токсичності» російської юрисдикції в регіоні Південно-Східної Азії. У зв’язку з цим варто очікувати більш пильної уваги до торгівельних операцій Росії з країнами – членами АСЕАН з боку американських наглядових органів та розширення списку російських компаній, які знаходяться під санкціями через продовження військової агресії РФ проти України.

    Наслідком санкцій є, зокрема, технічна неможливість компаній та організацій з країн Південно-Східної Азії здійснювати фінансові операції або укладати комерційні угоди в доларах з підсанкційними банками та підприємствами Росії. Водночас спостерігається побоювання компаній та фінансових організацій з країн – членів Асоціації потрапити під вогонь вторинних санкцій США, що може призвести до уповільнення торговельно-економічного співробітництва з РФ та зменшення інвестицій з країн Південно-Східної Азії.

    При цьому в обох випадках посилення санкційного тиску на Росію потенційно зачіпає найбільш чутливі сектори для торгівлі між РФ та країнами – членами АСЕАН, а саме – енергетику та військово-промисловий комплекс. Зокрема, можливим сценарієм можуть бути зупинки у постачанні або відмова судноплавних компаній з країн – членів АСЕАН надавати танкери для відвантаження російської нафти через загрозу потрапити під вторинні санкції або труднощі з проведенням відповідної оплати. Особливо негативно це може вплинути на російсько-в’єтнамську співпрацю через великий обсяг взаємних торговельних та фінансових операцій. Так, в’єтнамська державна нафтова компанія «PetroVietnam» має по два спільні підприємства із російськими «Газпромом» та «Зарубежнефтью», що потенційно може спровокувати  застосування обмежувальних заходів щодо зазначеного двостороннього партнерства. «Зарубежнефть» вже зіткнулась із проблемами продажу іноземним партнерам нафти в рамках тендеру через відсутність потенційних покупців.

    Крім того, «Зарубежнефть» у партнерстві із бельгійським холдингом DEME планувала реалізувати спільні проекти у сфері морської вітроенергетики, включаючи будівництво вітропарку у В’єтнамі потужністю 1 ГВт. Однак через нову хвилю санкцій запланований проект може опинитися на межі перенесення або зриву через необхідність пошуку нового підрядника. Аналогічно відключення низки російських банків від SWIFT ставить під питання будівництво в’єтнамської ТЕС «Лонгфу – 1».

    Схожа невизначеність виникає у сфері військово-промислового співробітництва Російської Федерації з країнами АСЕАН. Заплутаності ситуації сприяє той факт, що Росія є провідним постачальником озброєнь у регіоні Південно-Східної Азії. За оцінками експертів, у період з 1999 по 2018 рр. Росія продала озброєння країнам регіону на загальну суму близько 11 млрд дол. США, випередивши за цим показником Сполучені Штати Америки.

    Раніше після запровадження антиросійських санкцій у 2014 р. вже виникали складнощі із укладанням контрактів на постачання продукції ВПК до країн регіону. Ще у 2018 р. керівництво Індонезії домовилося з РФ про купівлю 11 винищувачів Су-35 на суму понад 1 млрд дол. США в обмін на пальмову олію та каучук для оплати цього контракту, проте прийняття Сполученими Штатами закону про застосування санкцій для протистояння супротивникам США (CAATSA) перекреслило початкові плани, в результаті чого замість російських Су-35 Індонезією були придбані французькі винищувачі Dassault Rafale та американські F-15 EX. Зараз же з урахуванням різкої деградації відносин Росії із Заходом очікується зростання тиску з боку США на партнерів РФ у Південно-Східній Азії, які бажають придбати російську військову техніку. З таким тиском можуть зіткнутися як союзники США – Таїланд і Філіппіни, так і найбільші покупці російських озброєнь серед країн – членів АСЕАН – В’єтнам та Лаос. На Росію припадає 84% та 44% відповідно від сукупного імпорту Ханоєм і В’єтньяном продукції ВПК у період з 1999 по 2018 рр.

    Водночас військова агресія Росії проти України негативно вплинула на світові ринки й певним чином поставила держави АСЕАН у вразливе становище, незважаючи на те, що для жодної з країн – членів Асоціації Росія не є провідним торгівельним партнером. Так, більшість країн Південно-Східної Азії є нетто-імпортерами нафти, ціни на яку різко підскочили після початку військових дій. Також керівництво країн – членів АСЕАН побоюється зростання продовольчої інфляції та зниження ВВП внаслідок російсько-українського збройного конфлікту. Зокрема, перешкоджання українському експорту зерна з боку РФ через мінування Росією акваторії Чорного моря вже призвело до підвищення світових цін на основні сільськогосподарські культури, головним чином пшеницю та кукурудзу. Водночас, Росія, будучи одним із провідних постачальників мінеральних добрив і третім після Канади та Китаю експортером цього товару до країн Південно-Східної Азії, призупинила вивезення даної продукції за кордон через відмову низки великих логістичних компаній працювати з російськими вантажами. Така ситуація створює ризики неврожаю й прямо впливає на продовольчу безпеку в країнах Південно-Східної Азії.

    Отже, з посиленням санкційного тиску на Росію з боку США, ЄС та інших країн Заходу країни – члени АСЕАН будуть вимушені робити вибір або приєднатись до цих санкцій (як це вже зробив Сінгапур), та засудити РФ як країну-агресора (як це зробили Філіппіни і Камбоджа), або, висловлюючи стурбованість та занепокоєння воєнними діями й погіршенням гуманітарної ситуації в Україні, спробувати продовжити торговельно-економічну співпрацю з РФ, використовуючи для цього різноманітні засоби й наражаючи себе на дію вторинних санкцій з боку США та країн Заходу.

    Вважаємо, що тільки успіхи Збройних Сил України й зусилля української та західної дипломатії, в т.ч. на економічному напрямку, змусять більшість держав-членів АСЕАН та регіону Південно-Східної Азії посилити підтримку України та долучитись до санкційного тиску на РФ.

                                                                                      

    Припік Є.О. кандидат економічних наук,

    старший науковий співробітник відділу історії країн Азії та Африки

    Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»

    Перейти до початку