У виступі 1 березня Верховний лідер Ірану аятола А. Хаменеі заявив, що Іран виступає за припинення війни і назвав Україну «жертвою політики США». [URL: https://english.khamenei.ir/news/8879/Iran-supports-ending-the-war-in-Ukraine-US-root-of-Ukraine-crisis].

Таку позицію відобразили і ключові іранські ЗМІ. Вони поклали провину за українську кризу на «провокації НАТО під керівництвом США», а Росію зображували як сторону, яка «тільки захищається».

Позиція офіційного Ірану пояснюється низкою чинників. Тегеран та Москва однаково сприймають Захід як загрозу. З приходом до влади Е. Раісі (обраний президентом Ірану в 2021 р.) був оголошений курс на пріоритетні відносини зі Сходом.

Слід також визнати, що за останні 10 років відносини Росії та Ірану суттєво розширились і охоплюють військово-політичну та економічну сфери. Країни узгоджують свої позиції щодо ситуації на Кавказі (Іран взаємодіє з Росією та Вірменією на противагу зближенню Туреччини та Азербайджану), а також координують свої дії в Сирії (Іран бере участь у сирійському конфлікті на боці Б. Асада з 2013 р., Росія – з 2015 р.). Західні ЗМІ повідомляли про переговори щодо постачання Росією Ірану винищувачів Су-35 та протиракетних комплексів С-400 на загальну суму 10 млрд дол. Росія здійснює технологічну підтримку ядерної діяльності Ірану (РФ побудувала 1-й енергоблок першої в Ірані АЕС – Бушерської, планується будівництво 2-го і 3-го енергоблоків). Російські компанії у 2021 р. отримали найбільшу частку у розробці нового гігантського газового родовища Чалус в Ірані.

Введення санкцій проти Росії, її часткова міжнародна ізоляція та напружені відносини обох країн з Заходом стали додатковими стимулами для зміцнення відносин Москви та Тегерана. У січні 2022 р. під час візиту президента Ірану Е. Раісі до Москви він запропонував «оновлений план» довгострокової угоди про стратегічне співробітництво на 20 років (деталі плану не розголошуються). На даний час, між тим, на торгівлю з Росією припадає 4% іранського імпорту та 2% експорту, що дорівнює 4 млрд дол. на рік. Але є амбітні плани збільшити товарообіг до 25 млрд дол.

Однак, Іран не висловлює пряму підтримку війни Росії проти України, продовжує дотримуватися принципу територіальної цілісності та національного суверенітету. Офіційні заяви представників ІРІ свідчать, що Тегеран надає перевагу мирному врегулюванню. 2 березня на екстреній сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція, що закликала до негайного виведення російських військ з України. За резолюцію проголосувала 141 держава (зі 193), проти –5 (Росія, Білорусь, КНДР, Еритрея, Сирія), утрималися  при голосуванні 35 держав, в тому числі Іран. Представник Ірану М. Раванчі заявив, що необхідно поважати як «суверенітет і територіальну цілісність всіх держав», так і потреби Росії у безпеці. 7 квітня, після оприлюднення злочинів, скоєних російськими військами на українській території, 93 (з 175) держави-члени ООН проголосували за виключення Росії з Ради з прав людини через «грубі та систематичні порушення прав людини». Проти виступили 24 країни, в тому числі й Іран.  

Водночас слід зазначити, що тисячі іранців, політики та пересічні громадяни, у соціальних мережах негативно відреагували на російське вторгнення в Україну. Наприклад, колишній член парламенту А. Мотахарі написав у Твіттері, що «Іран має продемонструвати свою незалежність, засудивши напад Росії на Україну» [URL: https://twitter.com/ali_motahari_ir/status/1496800713279619073]. А професор політології Тегеранського університету С. Зібакалам звернувся до українського народу з вибаченнями за підтримку Іраном Росії, зауважив, що «багато іранців підтримують український народ і засуджують агресію», але  іранцям, як і росіянам не дозволяють висловлювати співчуття [URL: https://twitter.com/sadeghZibakalam/status/1497491979864784900]. Між тим, невелика група іранців зібралась 26 лютого біля посольства України в Ірані щоб висловити свою підтримку і засудити дії президента Путіна. Іранський актор та режисер Х. Фаррохнежад повернув свою нагороду, отриману на Московському міжнародному фестивалі у 2005 р., на знак незгоди з агресією Росії проти України.

Війна Росії проти України відобразилась на багатьох міжнародних і міждержавних процесах, суттєво впливає вона і на Іран. Так, російська агресія призвела до зростання цін на нафту (більше 100 дол. за барель) і до перерозподілу ринку енергоносіїв. Після добровільної відмови низки країн від російської нафти (Австралія, Канада, США, Велика Британія) та введення ЄС часткового ембарго на неї (30 травня) Іран та Росія стали конкурентами за споживачів, які готові купувати їхню сировину (іранський експорт нафти знаходився під санкціями з 2012 р., був відновлений у 2016 р., знову опинився під санкціями після виходу США з іранської ядерної угоди у 2018 р.). Так, для Ірану Китай протягом останніх двох років був покупцем № 1, «рятівною магістраллю для іранської нафти», яка фактично підтримує «на плаву» іранську економіку. Проте, з початком російського вторгнення в Україну експорт іранської нафти в Китай скоротився на 1/4, а експорт російської нафти зростає. Російські виробники пропонують Китаю більш дешеву нафту і кращої якості. Від Ірану китайські покупці вимагають більших знижок та закуповують менше, що загрожує Ірану втратою життєво необхідних доходів в іноземній валюті. Збільшується експорт російської нафти і до Індії, яка є другим споживачем іранської нафти після Китаю. Так, у 2021 р. щоденний експорт російської нафти до Індії становив 30 000 барелів, а у квітні 2022 р. – 700 000 барелів.

 Водночас, прагнення країн Заходу зменшити свою залежність від російських енергоносіїв та зменшити ціни на пальне створили попит у джерелах їх компенсації.  Іран може стати прийнятною альтернативою, зважаючи на його запаси. За словами представника Іранської асоціації економістів Ф. Парвізіяна, вплив війни між Росією і Україною буде довго відчуватися світовим енергетичних ринком і «враховуючи нафтове багатство нашої країни, це буде дуже ефективно для економіки Ірану». До санкцій Іран продавав нафту в Європу, особливо у Німеччину, Францію, Італію з використанням танкерів як засобів доставки (Іран має власний танкерний флот, один з найбільших у світі). Тегеран має запас у 80 млн барелів нафти, яка готова до продажу і здатний збільшити видобуток до близько 1,2 млн барелів на добу, якщо будуть зняті санкційні обмеження. Але для постачання газу до Європи на даний час відсутня відповідна інфраструктура.

В цьому контексті іранська влада розглядає ситуацію, що утворилася на ринку енергоносіїв в результаті російської агресії, як «найкращу можливість» і для відновлення чинності ядерної угоди 2015 р. Угода скасує санкції та відкриє іранську нафту для світового ринку, що стане для Європи альтернативою російським вуглеводням.

Економічна конкуренція може негативно відбитися на стратегічному союзі Ірану з РФ. Адже санкції проти Росії у сукупності з послабленням санкцій щодо Ірану створять додаткові економічні можливості для Ірану, і водночас, є вкрай невигідними для РФ. Також покращення відносин з Заходом зменшить залежність Ірану від підтримки Росії. Хоча на даний час, зближення з Росією є результатом стратегії чинного керівництва Ірану на консолідацію з незахідними центрами сили, перед усім, КНР та РФ.

Агресія Росії проти України вплинула на перспективи відновлення іранської ядерної угоди, що на даний час є пріоритетним питанням для Тегерана. «Спільний комплексний план дій» (СКПД) з врегулювання питання щодо іранської ядерної програми був підписаний у 2015 р. між Ісламською республікою Іран (ІРІ) і «шісткою» міжнародних посередників (США, Росія, Китай, Велика Британія, Франція, Німеччина). Відповідно до домовленостей, передбачалось скасування міжнародних і національних санкцій, запроваджених проти Ірану, в обмін на суттєве скорочення виробництва зі збагачення урану і забезпечення повного контролю МАГАТЕ за цим процесом, але при збереженні права ІРІ на мирне використання атомної енергії.

У 2018 р. адміністрація президента США Д. Трампа вийшла з угоди і вдалася до політики «максимального тиску». Проте, адміністрація Дж. Байдена висловила намір повернутись до переговорів. Переговори з іранської ядерної програми було відновлено 29 листопада 2021 р. і на початок 2022 р. було досягнуто суттєвого прогресу. Однак, 5 березня 2022 р. Москва висунула вимоги до Вашингтона надати письмові гарантії, що на її «торгово-економічне, інвестиційне, військово-політичне співробітництво» з Іраном не поширюватимуться санкції, накладені за агресію проти України. Держсекретар США Е. Блінкен заявив, що санкції проти РФ не пов’язані з іранською угодою. Проте, процес нормалізації, що рухався до завершення, був призупинений. Хоча офіційна влада Ірану відреагувала стримано, в іранських ЗМІ це кваліфікували як спробу «взяти Іран в заручники Росії». Тегеран розпочав консультації з Москвою, а європейські держави-учасниці переговорів заявили про небажання зривати майже досягнуту угоду. Після зустрічі міністрів закордонних справ Росії та Ірану, 15 березня російська сторона заявила про отримання гарантій і відсутність перешкод у переговорах, а іранська – що «Росія залишиться поряд з ІРІ до досягнення стійкої угоди, відіграючи конструктивну роль». Реакції США та європейських партнерів щодо того як це буде вписано в угоду поки немає. Нагадаємо, що свого часу Росія проголосувала за шість резолюцій Ради Безпеки ООН (2006-2010 рр.), які запровадили жорсткі санкції проти Ірану у зв’язку з його ядерною програмою.

Перебіг воєнних дій в Україні, як очікується, і надалі суттєво впливатиме на хід переговорів. Так, іранська сторона побоюється, що невдачі Росії у війні підштовхнуть її до більш категоричної позиції, що може загрожувати зривом таких життєво важливих для Ірану домовленостей. Тому Іран виступає за якнайшвидше припинення війни в Україні з метою відновити ядерну угоду і почати торгувати. В разі підписання нової угоди іранська нафта повернеться на світовий ринок, Іран зможе компенсувати Європі нестачу нафти через відмову від російських поставок.

Війна Росії в Україні впливає і на регіональну ситуацію на Близькому Сході, чим може скористатися Іран. Росія змушена скорочувати свою присутність в Сирії, яка в умовах війни проти України відійшла для РФ на другий план. Навіть частковий вихід російських сил з Сирії надає Ірану більше можливостей закріпитися тут, збільшити свій регіональний вплив. Режим Б. Асада змушений більше спиратися на Іран у боротьбі з силами опору. Саме цим можна пояснити перший за 3 роки візит президента Сирії Б. Асада до Тегерана 8 травня 2022 р., який у регіоні розцінили як ознаку посилення союзу між Тегераном та Дамаском. Водночас, зі зростанням ціни на нафту зростає і роль Саудівської Аравії як енергетичного партнера Заходу, тому очікується відновлення тісних відносин США з Саудівською Аравією (на липень запланований візит президента США Дж. Байдена до Саудівської Аравії і зустріч (перша) з фактичним керівником країни спадкоємним принцом М. бін Салманом). Відносини чинної адміністрації США та КСА охололи через американську критику політики Саудівської Аравії в області прав людини після вбивства журналіста Дж. Хашоггі. Вірогідним є повернення США на Близький Схід та посилення підтримки аравійських партнерів, що суперечить регіональним амбіціям Ірану.

Українсько-іранські відносини, звісно, зазнають впливу російського фактору, але діалог триває. Нагадаємо, що Іран не визнає анексію Криму Росією у 2014 р. Під час голосування на Генеральній Асамблеї ООН резолюції щодо визнання недійсним референдуму в Криму (за проголосували 100 держав), представник Ірану був відсутній. Іран не визнав незалежність так званих «ЛНР та ДНР», оголошену у лютому 2022 р.

У період від 2014 р. до початку війни Росії проти України відносини між РФ та ІРІ суттєво розвинулися й Ірану важко стає зберігати збалансований курс у відносинах і з Росією, і з Україною.

Відносини Ірану з Україною були затьмарені трагічним інцидентом, коли 8 січня 2020 р. іранські сили ППО помилково збили український пасажирський літак компанії МАУ, прийнявши його за крилату ракету. Жертвами катастрофи стали 176 осіб з 6 країн, в тому числі 11 українців. Іран визнав це «людською помилкою» і відкинув звинувачення у своїй винуватості. Було проведено кілька раундів переговорів з Києвом, але компромісного рішення не було досягнуто. Офіс генпрокурора України відкрив кримінальне впровадження. В Ірані в листопаді 2021 р. розпочався процес над 10 військовими, обвинуваченими у збитті пасажирського літака МАУ за статтею «ненавмисне вбивство». Одним з невирішених і найбільш заплутаних питань після цієї трагедії залишається виплата Іраном фінансових компенсацій, в тому числі і сім'ям, які втратили своїх рідних. Одразу після катастрофи іранський уряд пропонував виплатити по 80 тис. дол. родинам загиблого українського екіпажу, проте українська сторона не погодилась на таку суму. Сама Україна виплатила родинам загиблих громадян України по 200 тис. грн. 7 січня 2022 р. напереродні другої річниці катастрофи, міністерство закордонних справ Ірану оприлюднило заяву про готовність сісти за стіл переговорів з представниками країн, громадяни яких загинули в катастрофі українського літака МАУ.

Цей інцидент охолодив українсько-іранські відносини. Так, у  своїй проповіді (березень 2022 р.) керівник п’ятничної молитви Тегерана аятола К. Седдік заявив: «У випадку з літаком Україна погано себе поводила відносно нас і використовувала його не за призначенням на підтримку США». [URL: https://english.alarabiya.net/News/world/2022/04/19/In-Iran-Russia-s-war-on-Ukraine-is-a-political-flash-point].

Між тим, з моменту початку агресії проти України міністр закордонних справ України Д. Кулеба та міністр закордонних справ Ірану Х. Амір-Абдуллахіян двічі спілкувалися по телефу (14 березня та 13 квітня). Як повідомив Д. Кулеба у Твіттер, очільник іранського МЗС, Х. Амір-Абдуллахіян заявив, що «Іран виступає проти війни Росії з Україною і підтримує дипломатичне вирішення конфлікту». Іранський дипломат також спростував інформацію західних ЗМІ про постачання зброї до Росії через іранські компанії. Нещодавно, 8 травня, під час прес-конференції за результатами зустрічі з очільником МЗС Польщі З. Рау у Тегерані, іранський голова МЗС Х. Амір-Абдоллахіян зробив заяву щодо України. Він заявив, що Іран виступає проти конфлікту, «вихід з кризи має бути політичним і переговори між Росією та Україною повинні призвести до припинення воєнних дій».

Масштабний напад Росії на Україну створив дилему для зовнішньої політики Ірану, який засуджує насильницьке втручання великих держав і вимагає поваги територіальної цілісності країн та визнаних міжнародних кордонів. На практиці тісні відносини Тегерана та Москви паралельно з зусиллями Ірану підтримувати відносини з Україною ускладнили іранський підхід до російського вторгнення в Україну та суттєво вплинули на іранські національні інтереси. Війна в Україні призводить до зростання цін на енергоносії, що вигідно Ірану, але одночасно, гальмує переговори з ядерної угоди.

Іран стурбовано спостерігає за подіями в Україні і, вірогідно, утримуватиметься від відкритої підтримки РФ на міжнародних форумах. Проте, в контексті проголошеної урядом Е. Раісі політики «погляду на Схід», Іран розглядає Росію як партнера, який виступає як противагою «західному впливу», так і підтримкою для виживання іранської політичної системи. 

Пророченко Н. О. – кандидат історичних наук, доцент,

                             старший науковий співробітник відділу історії країн Азії і Африки

Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»