Відповідальні редактори: доктор філософії, м.н.с. Лущак В.В., к.і.н., c.н.с. Мудрієвська І.І., доктор філософії, м.н.с. Іванов Д.І.
У збірнику наукових праць представлені тези учасників конференції молодих учених «Актуальні проблеми історії, філософії та права у дослідженнях молодих учених», проведеної Державною установою «Інститут всесвітньої історії НАН України», Інститутом історії України НАН України, Інститутом українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, Інститутом філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Інститутом держави і права імені В.М. Корецького НАН України у травні 2025 року. Конференція молодих учених покликана популяризувати історичну, філософську та юридичну науку, залучити до обговорення актуальних проблем історії, філософії та права молодих науковців.
За роки незалежності українська історична наука одержала можливість вступити в активний діалог із світовою і розробляти проблеми теорії і методології історії, відштовхуючись від своїх великих попередників дореволюційного часу. До таких відносяться І. В. Лучицький, через якого пройшли наймогутніші ідейні течії XIX – поч. XX ст. Творчий і життєвий шлях Івана Васильовича, його методологічні і концептуальні напрацювання з історії світового і українського середньовіччя і раннього нового часу стали предметом аналізу авторів цієї монографії. Новим є розділ про його громадсько-політичну діяльність. Для істориків, філософів, соціологів-викладачів і студентів.
Статті збірника присвячені дослідженню тенденцій міжнародних відносин та історичних аспектів міжнародної взаємодії країн світу. Автори статей збірника висвітлюють проблеми теорії і практики міжнародних відносин, перебіг факторів конфронтації та співробітництва у світовій політиці, концептуальні проблеми міжнародних відносин, формування зовнішньої політики зарубіжних країн на початку ХХІ ст.
У збірнику наукових праць представлені статті учасників Всеукраїнської наукової конференції «Внутрішні та зовнішні чинники формування зовнішньополітичних курсів країн Азії у першій чверті ХХІ ст.» (25 травня 2023 р), присвячені дослідженню чинників формування зовнішньополітичних курсів азійських країн на сучасному етапі, а також впливу на визначення зазначених курсів російсько-української війни.
Монографія присвячена аналізу ключових політичних, економічних, безпекових та культурних процесів в Австралії та Океанії у першій чверті XXI ст., які розглядаються у контексті історичного розвитку регіону. Особлива увага привертається до впливу глобальних викликів – геополітичного суперництва США і Китаю, змін клімату, соціально-економічних трансформацій та наслідків пандемії COVID-19 – на розвиток регіону. Розглянуто роль Австралії та Нової Зеландії як провідних держав, здатних формувати стратегічні напрями розвитку Океанії, зокрема у сфері безпеки, міжнародного партнерства, інновацій та соціальної політики. Проаналізовано політику Австралії щодо безпеки підводних кабелів та енергетичної безпеки, її роль у створенні альянсу AUKUS, а також миротворчі ініціативи Нової Зеландії та її культурну дипломатію. Окреслено значення регіону в контексті російської агресії проти України, яка, крім іншого, актуалізувала зближення Австралії та Нової Зеландії з євроатлантичними партнерами. Показано взаємозв’язок між модернізаційними процесами та збереженням культурної ідентичності корінних народів цього регіону.
Уряд Непалу, очолюваний прем’єром Кхадга Прасад Шарма Олі (खड्ग प्रसाद शर्मा ओली) (нар. 22 лютого 1952, Іва-Кханігаун, Терхатхум, Непал) – непальським державним та політичним діячем, членом Комуністичної партії Непалу, який раніше працював міністром внутрішніх справ, заступником прем’єр-міністра і міністром закордонних справ Непалу, на початку вересня 2025 р. поінформував про те, що заборонив в країні 26 популярних соціальних мереж та Інтернет ресурсів. Громадяни Непалу втратили зв'язок зі світом. Таке рішення не обговорювалось ані з парламентом, ані з партійними осередками, ані з народом. Ситуація, що склалася, викликала шок серед молоді, яка активно користується соціальними ресурсами для зв’язку із закордоном, де працює понад 7 млн непальських громадян.
Питання функціонування союзної держави Росії та Білорусі порушувалися у цілій низці досліджень науковців Інституту всесвітньої історії НАН України1. На основі цих досліджень і публікацій співробітників Інституту можна зробити такі узагальнення щодо витоків і трансформації інтеграційних процесів між Республікою Білорусь протягом останніх 30 років.
Договір між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД, Intermediate-Range Nuclear Forces Treaty, INF), підписаний під час радянсько-американського саміту 8 грудня 1987 р., набув чинності 1 червня 1988 р. Учасники Договору – СРСР і США – взяли на себе зобов’язання не виробляти, не випробовувати та не розгортати балістичні і крилаті ракети наземного базування середньої (1000–5500 км) та меншої (500–1000 км) дальності. Сторони мали протягом 3 років знищити всі пускові установки та ракети наземного базування з радіусом дії 500–5500 км., незалежно від типу встановлених на них боєголовок – ядерних чи конвенційних. Договір мав безстроковий характер. При цьому кожна зі сторін у порядку здійснення свого державного суверенітету мала право вийти з нього, якщо вона вирішить, що «пов’язані зі змістом цього договору виняткові обставини поставили під загрозу її вищі інтереси» [1].
Політичні тенденції після Мюнхенської конференції 2025 р. свідчать про стрімкі зміни у відносинах між провідними політичними акторами. 18 лютого у Саудівській Аравії відбулася перша офіційна зустріч офіційних представників США та Росії для попереднього обговорення нормалізації двосторонніх відносин та припинення війни в Україні.
