Французька влада і війна в Україні

24 лютого 2022 р. Франція засудила агресію Росії проти України. Президент Франції Е.Макрон у своїй промові підкреслив відповідальність президента Росії В.Путіна за розв'язання загарбницької війни. Посол Франції в ООН Ніколя де Рів'єр з осудом заявив, що Росія обрала війну.

Уряд Франції охарактеризував російську агресію як війну. Міністр закордонних справ Франції Жан Ів ле Дріан 25 лютого 2022 р. заявив, що війна є тотальною. 1 березня 2022 р. прем'єр-міністр Жан Кастекс у своїй промові перед парламентом засудив акт війни Росії проти України й підкреслив «хоробрість українського народу».  Президент Франції Е. Макрон у своїй промові 24 лютого визнав мужність президента України В. Зеленського, а потім у своєму виступі 2 березня привітав опір українського народу.

7 березня 2022 р. президент Франції засудив цинізм керівництва РФ. Міністр закордонних справ ле Дріан 17 березня 2022 р. наголосив, що Росія лише вдає, що веде перемовини про припинення війни з Україною.

З перших днів війни Франція наполягала на введенні жорстких економічних і фінансових санкцій проти Росії. 1 березня міністр економіки Франції Брюно ле Мер навіть заявив, що ЄС і Франція ведуть «тотальну економічну та фінансову війну» проти Росії. Заступник голови Ради безпеки Росії, екс-президент та колишній прем`єр-міністр країни Дмитро Медведєв відповів на заяву міністра економіки і фінансів Франції Брюно ле Мера, аби той «слідкував за своїми словами» й не забував, що економічні війни в історії людства часто переростали у справжні.

При цьому французьке керівництво продовжує діалог з Росією. 25 березня 2022 р. Е. Макрон оголосив про підготовку гуманітарної операції в Маріуполі, яку пропонувалося провести силами ВМС Франції, Туреччини та Греції. 27 березня  2022 р. президент Франції дистанціювався від слів Джо Байдена, який назвав В. Путіна «м'ясником». Того ж дня ле Дріан закликав продовжити діалог з В. Путіним.

При цьому важливо враховувати, що діалог з Росією вважається традиційним стратегічним орієнтиром французької зовнішньої політики. Цей орієнтир був відображений у концепції Ш. де Голля «Європа від Атлантики до Уралу», концепції європейської конфедерації Ф. Міттерана та концепції діалогу з РФ Е. Макрона, яка обстоює пошук співпраці з  Росією на противагу вимогам французьких атлантистів.

Владна команда Е.Макрона не очікувала, що Росія вдасться до повномасштабної війни проти України. Французька розвідка вважала, що ціна російського вторгнення була б надто високою, і що наміри російської влади будуть обмежуватися масштабним шантажем. Подібні прогнози давали й французькі аналітичні кола.

Наприкінці березня 2022 р. генерал Ерік Відо,  керівник Головного управління військової розвідки Франції,  був звільнений через помилки в аналізі російської загрози. Французька військова розвідка вважала повномасштабне вторгнення Росії в Україну малоймовірним.  Начальник Генерального штабу збройних сил Франції Т’єррі Буркхард визнав, що французька розвідка не відповідала рівню інформованості розвідок США та Великої Британії.

Франція боялася поразки України на початку конфлікту. 6 березня Т. Буркхард підтвердив, що росіяни хочуть ізолювати та знищити українську армію, що  розцінювалося як цілком імовірний сценариій. 11 березня він висловлював занепокоєння  з приводу можливої раптової поразки ЗСУ.

Стратегія Франції – запобігання початку глобальної війни.

2 березня 2022 р. Е. Макрон ініціативно наголосив, що Франція не воює з Росією. 10 березня 2022 р. міністр оборони Франції Флоранс Парлі вказала, що метою Франції є уникнення  глобального конфлікту.

Уряд Франції схвалив рішення про розміщення військових контингентів у країнах східного флангу НАТО. 26 лютого 2022 р. Франція оголосила про відправку 500 солдатів до Румунії. 3 березня Ф. Парлі оголосила, що авіаносець «Шарль де Голль» знаходиться у східній частині Середземного моря. 6 березня вона відвідала французькі війська, які перебувають у Румунії в рамках операції зі зміцнення східного флангу НАТО. 11 березня Ф. Парлі нагадала, що французькі ВПС виконують місію повітряного патрулювання в Польщі.

Франція надала Україні деякий обсяг військової допомоги, однак номенклатура устаткування, яке вона надала нашій країні, тримається у таємниці. 17 березня 2022 р. міністр закордонних справ Франції Жан-Ів ле Дріан підтвердив поставку «оборонного обладнання» та палива українським військам. Водночас у захоплених ЗСУ російських танках були виявлені приціли французького виробництва, що свідчило про порушення санкцій ЄС і G7, впроваджених щодо Росії. 

Позиції кандидатів у президенти  Франції щодо війни в Україні.

10 квітня 2022 р. у Франції відбувся перший тур президентських виборів у Франції.

Правоцентристи

Правоцентристські кандидати є загалом прихильними до України. Імідж президента Франції Е. Макрона покращився завдяки чітко висловленим ним підходам. Він засудив російську агресію й наполягав на гуманітарній допомозі Україні. У своїй промові 2 березня Е. Макрон намагався опанувати імідж компетентного захисника нації.

У зв’язку з початком війни РФ проти України представниця правого спрямування Валері Пекрес – кандидатка від «Республіканської партії», – організувала власну «раду оборони», провівши 28 лютого 2022 р. зустріч з колишніми посадовцями Мішелем Барн’є, Ерве Мораном та Мішель Алліо-Марі. 9 березня 2022 р. В. Пекрес закликала скоротити закупівлю російських вуглеводнів. 24 березня 2022 р. вона запропонувала розмістити українських біженців на віллах або на яхтах російських олігархів.

Ультраправі

Ультраправі кандидати заявляли, що не вірять у можливість вторгнення Росії в Україну і продовжували виявляти свою прихильність до В. Путіна. Через це 25 лютого 2022 р. мер міста Без’є Робер Менар розкритикував проросійську орієнтацію Марін Ле Пен та Еріка Земмура.

Хоча лідер «Національного об’єднання» Марін Ле Пен традиційно демонструвала проросійську налаштованість, вона засудила війну РФ проти України. 1 квітня політикиня навіть підкреслила, що Росія може стати союзником Франції після закінчення війни. Утім, М. Ле Пен зауважила, що необхідно швидко досягти миру в Україні і що потрібно вітати українських біженців у Франції.

Лідер партії «Реконкіста» Ерік Земмур спочатку негативно ставився до України. 28 лютого 2022 р. Е. Земмур наголосив, що НАТО несе відповідальність за конфлікт, і що він проти прийняття українських біженців. Лише 6 березня 2022 р. Земмур визнав, що спочатку він «не зрозумів», що Росія почала війну проти України й змінив свою думку щодо біженців з України. Утім, 8 березня 2022 р. він наголосив, що війна не буде вирішальною для майбутнього Франції. Позиція Е. Земмура загалом відповідає його висловлюванням від лютого 2015 р., зокрема, що «Україна мертва», але про це заборонено казати, а Франція, Німеччина і Росія «зібралися довкола труни» цього державного утворення, але «вдають, що плутають її з колискою… І що ситуація нагадує йому поділи Польщі наприкінці XVIII сторіччя, з тією різницею, що Україна не може похизуватися давньою славетною історією своєї сусідки».

Ліві

Підданий критиці опонентів за прихильну позицію щодо В. Путіна, радикальний кандидат, лідер крайньо лівої партії «Нескорена Франція» Жан-Люк Меланшон заперечував, що виступав за російську агресію проти України. 1 березня 2022 р. цей політик розкритикував постачання зброї Україні.

Загалом Меланшон наголошує на необхідності встановлення миру між Росією та Україною. 4 березня він організував мітинг за мир в Україні, а 9 березня виступив з промовою на користь «позаблокової» Франції. 23 березня Ж.-Л.Меланшон пояснив, що єдиним винним у війні є В. Путін.

На відміну від Ж.-Л.Меланшона, помірковані ліві кандидати виступили за активну підтримку України. 18 березня 2022 р. кандидат від «Зелених» Яннік Жадо розкритикував ідею «позаблоковості» Франції, висунуту Меланшоном. 24 березня 2022 р. Жадо звинуватив французьку енергетичну компанію «Total» у причетності до російських військових злочинів. Кандидат від соціалістів, мер Парижа Анн Ідальго заявила, що виступає за постачання зброї для України. 14 березня  вона заявила, що виступає за газове ембарго проти Росії.

Висновки

1. Франція засудила загарбницьку війну Росії проти України, надала помірковану допомогу Україні та висловила намір продовжувати діалог з Росією для припинення війни.
2. Французькі ЗМІ багато програм присвячують війні в Україні. Точка зору є переважно проукраїнською. Проросійських ЗМІ небагато, їх іноді забороняють.
3. Французькі аналітичні кола будуть і надалі робити помилкові прогнози щодо України, допоки не усвідомлять необхідність самостійного й цілеспрямованого дослідження політичних процесів, політичної системи та внутрішніх особливостей української політики. Така ситуація обумовлена суцільною відсутністю французьких фахових аналітиків, здатних читати українською та розумітися на тонкощах політичних процесів в Україні. Через це політику України досліджують колишні «совєтологи» та фахівці з політики Росії, що обумовлює нерозуміння сучасних українських реалій.

Пропозиції щодо дій України у Франції

1. Потрібна суттєва активізація діяльності співробітників і всього посольства України у Франції у французьких ЗМІ з окремих тем та їх участі у наукових і політичних заходах з питань поступу України та Східної Європи в цілому.

2.  Необхідним є створення новин французькою мовою про Україну та організація розсилки матеріалів з українознавчої тематики, перекладених французькою мовою.

3.  Доцільно приділяти увагу просвітницькій діяльності серед французького студентства та молоді, котрі не були піддані впливу російського імперського світогляду, який розповсюджувався представниками та нащадками «білої» еміграції. Для французької молоді незалежна Україна є природною від їхнього народження. Молодь є відкритою, допитливою та проявляє більше прихильності до дотримання засад правової держави, незалежно від її розмірів та військової потужності.

4. Видається доцільним відмовитися від спроб переконати затятих 70-90  річних «русофілів» Франції, які продовжуватимуть розповідати про «російський балет» і погляди яких навряд чи змінять навіть фото з Бучі. 

5. Видається доцільним організувати тематичну відеоконференцію з проблематики європейської безпеки, включаючи основні аспекти війни РФ проти України, за участю ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені  Тараса Шевченка та Дипломатичної академії України при МЗС України імені Геннадія Удовенка та французьких дослідницьких центрів та університетів (з синхронним перекладом французькою та українською мовами). Доцільно популяризувати цю ідею у Франції з метою започаткування постійно діючого семінару французьких та українських експертів.

Мітрофанова О.О. – к.політ.н., ст.н.с. відділу трансатлантичних досліджень

Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»