В рамках переговорів розглядалися питання добудови газопроводу «Північний потік-2», політики щодо країн Центральної та Східної Європи, перспективи врегулювання конфлікту на сході України.

Канцлер ФРН А.Меркель і президент США Дж.Байден підписали «Вашингтонську декларацію» та спільний документ про партнерство у сфері енергетики і захисту клімату.

«Вашингтонська декларація» посилається на відданість сторін демократичним принципам, цінностям та інститутам, апелює до «загальнолюдських цінностей», покладених в основу Статуту ООН, й передбачає злагоджену реакцію на порушення прав людини. Лідери США і ФРН мають намір «продемонструвати переваги, які демократія забезпечує нашим людям удома, а демократичне лідерство – світові». США і ФРН зобов’язуються захищати «відкритий світ». Вони заперечують зовнішнє панування, примусове іноземне втручання та поділ світу на конкуруючі сфери впливу.

НАТО залишається запорукою цілісної, вільної та мирної Європи. Сторони підтверджують «металеві гарантії» статті 5 Вашингтонського договору і прагнуть розбудовувати альянси та партнерські відносини для відсічі таким викликам, як кіберзагрози, енергетична безпека, дезінформація, корупція, відступ від демократії та втручання у вибори. Регулювання правил, норм і стандартів у галузі новітніх технологій має спрямовуватися проти авторитаризму і сприяти демократичному управлінню.

США і ФРН співпрацюватимуть на двосторонній основі, у рамках «Великої сімки» та «Великої двадцятки». На двосторонньому рівні сторони створюють Партнерство з питань клімату та енергії для поглиблення співпраці з політики та енергетичних технологій. Розробкою спільної стратегії в сфері глобальної економіки та організацією двостороннього економічного діалогу займатиметься Американсько-німецький форум майбутнього.

Переговори А.Меркель і Дж.Байдена засвідчили суттєву зміну акцентів у двосторонніх відносинах та європейській політиці США в цілому. Підсумовуючи їх результати, доцільно відзначити встановлення нової конфігурації у європейсько-американських відносинах:

- На відміну від позиції Д. Трампа, який довів відносини з ФРН до стадії конфлікту, адміністрація Дж.Байдена прагне відновити трансатлантичний зв'язок як основу своєї європейської політики. Адміністрація Дж.Байдена не має наміру загострювати відносини з ЄС чи розхитувати його зсередини, адже зацікавлена налаштувати європейців на довгострокову протидію економічному посиленню КНР.

- ФРН визначається як головний союзник і партнер США у Європі. Саме Берлін, а не Лондон чи Брюссель, буде основним європейським центром, з яким США координуватимуть свої дії та рішення.

- Позиція Великої Британії, спрямована на ослаблення і розкол ЄС, вочевидь не відповідає теперішній стратегії США. Натомість політика уряду ФРН розглядається як стабілізуючий фактор, здатний забезпечувати ефективність трансатлантичної взаємодії та підтримувати єдність європейських союзників США.

-  В своїй політиці щодо країн Центральної та Східної Європи адміністрація Дж.Байдена розглядає ФРН як основну державу, яка має переважний вплив у регіоні, спроможну забезпечувати політичну стабільність і здійснювати загальний контроль над економічними протесами.

- Зі свого боку правлячі кола ФРН побачили в приході до влади в США адміністрації Дж.Байдена сприятливий момент для перезавантаження партнерства ЄС і США на більш рівноправній основі, що видається актуальним у контексті напруженості у відносинах США з Росією і Китаєм. При цьому для уряду ФРН і країн ЄС загалом залишається важливим визначення параметрів і досі надто важкопрогнозованих тенденцій у стосунках США з РФ і КНР.

У своїх коментарях за підсумками переговорів Дж.Байден підкреслював роль ФРН як гаранта стабільності в політиці Європейського Союзу. У Вашингтоні хочуть бачити Європу в ролі надійного і послідовного молодшого партнера, що діятиме спільно зі США аби не дозволити Китаю «підірвати вільні й відкриті суспільства». При цьому А.Меркель утримувалася від гострих коментарів відносно Китаю та Росії й наполягала на зацікавленості в добудові та запуску проекту «Північний потік-2», адже розбіжності між друзями не шкодять їх співпраці по головних темах.

Показово, що уточнення акцентів і деталей політики США щодо Центральної та Східної Європи загалом та України зокрема відбувалося вже після візиту А.Меркель до Вашингтону, з урахуванням рамкових домовленостей, досягнутих під час переговорів.

21 липня Держдепартамент США і МЗС ФРН оприлюднили «Спільну заяву Сполучених Штатів і Німеччини на підтримку України, європейської енергетичної безпеки і наших кліматичних цілей».

Схвалений документ викладено у формі розлогого меморандуму. В його тексті не вказано, що США відмовляються від протидії російському проекту «Північний потік-2». З коментаря представника Держдепартаменту Н.Прайса (21.07) слідує, що адміністрація США зберігає за собою право використовувати санкції проти цього проекту у майбутньому, проте ця перспектива є малоймовірною, оскільки за стан енергетичної безпеки України відповідальність покладено загалом на уряд ФРН.

Параметри американо-німецького компромісу стосовно енергетичної безпеки виходять далеко за межі перспектив української ГТС й поширюються на питання стабільності в регіоні Центральної та Східної Європи.

Стосовно України спільна заява передбачає певні форми сприяння, зокрема:

- США і ФРН декларують намір надавати Києву фінансову підтримку з метою диверсифікації джерел енергоресурсів, скорочення постачання російського газу і переходу на «зелені» джерела енергії.

- Передбачено створення спеціального «Зеленого фонду України» зі змішаним  фінансуванням, у т.ч. з приватних джерел. Цільовий внесок ФРН становитиме не менше $175 млн.

- Німеччина допоможе Україні добитися продовження контракту на транзит російського газу ще на десять років (після закінчення чинного контракту в 2024 р.). Для цього уряд ФРН призначить спеціального посланника. Переговори з Росією мають початися не пізніше 1 вересня 2021 р.

- Якщо російська сторона почне використовувати енергоресурси для тиску на інші країни, включаючи «зловживання» використанням газопроводу «Північний потік-2», уряд ФРН обіцяє добиватися впровадження санкцій проти РФ на рівні ЄС. Такі санкції можуть мати секторальний характер, включаючи обмеження експортних можливостей Росії, у т.ч. по поставкам газу чи інших «економічно значимих» товарів до Європи.

У спільній заяві висловлені побажання, пов’язані з політичною стабілізацією ситуації в Україні, включаючи врегулювання конфлікту в східних областях. З цього приводу відзначена готовність США і ЄС стримувати російську агресію та шкідливу діяльність, включаючи використання енергоресурсів у якості зброї. Пріоритет у врегулюванні конфлікту в Донбасі надано «зусиллям Німеччини і Франції щодо встановлення миру на сході України» за допомогою «нормандського формату». ФРН активізує свої зусилля в рамках «нормандського формату» для сприяння виконанню Мінських угод.

В регіональному просторі Центральної та Східної Європи передбачено наступні заходи:

- США і Німеччина співпрацюватимуть в межах діалогу високого рівня між США і ЄС по Росії. В разі потреби США і ФРН можуть покарати Росію шляхом санкцій, що збільшуватимуть її збитки, та застосовувати інші інструменти.

- США і Німеччина підтримують енергетичну безпеку України і Центральної та Східної Європи на засадах Третього енергопакету ЄС про різноманітність і безпеку поставок енергоносіїв. Вони сприятимуть переходу України і країн Центральної та Східної Європи до чистої енергетики, а також скороченню попиту на російські енергоносії.

- ФРН буде управляти «Зеленим фондом України», який сприятиме енергетичному переходу України: підвищенню енергоефективності, поширенню відновлюваних джерел, відмові від використання вугілля, розвитку використання водню й переходу до вуглецевої нейтральності.

- США і Німеччина висловлюють рішучу підтримку ініціативи «Тримор’я» («Балто-Адріатично-Чорноморська ініціатива», яка включає 12 країн регіону Центральної та Східної Європи, запропонована Хорватією та Польщею 2016 р.). Німеччина зобов’язується розширити свою участь включно з фінансовою підтримкою розвитку інфраструктури, енергетичної безпеки та відновлюваних джерел енергії.

Підводячи підсумок відзначимо, що переговори лідерів США і ФРН зафіксували спільні позиції урядів двох країн у питаннях європейської стабільності, енергетичної політики, протидії кліматичним змінам, а також суттєве зростання політичної ролі Німеччини в регіоні Центральної та Східної Європи. З точки зору адміністрації США визнання ФРН гарантом стабільності в Центральній та Східній Європі відображає прагнення протидіяти економічному і політичному впливу Росії та КНР, а також масованому проникненню КНР у промисловість, інфраструктуру, будівництво та інші галузі економіки.

Адміністрація США визнала провідну роль Німеччини і Франції у визначенні способів врегулювання конфлікту в Донбасі, а також у забезпеченні енергетичного балансу України у зв’язку з завершенням газотранзитного контракту в 2024 р. Цілком очевидно, що російсько-український конфлікт і продовження війни в Донбасі стали основними аргументами, які сприяли побудові обхідних газопроводів і переведенню транзитних потоків на потужності «Турецького потоку» і близького до завершення «Північного потоку-2». Не менш очевидно й те, що узгодження умов транзиту газу через територію України на період 2025-2034 рр. видається складною проблемою, яка вимагає припинення воєнних зіткнень у Донбасі та пом’якшення напруженості в українсько-російських відносинах, принаймні в формі нормалізації економічних зв’язків. Адже за чинних обставин українські владні структури навряд чи можуть всерйоз розраховувати на компенсацію збитків, обумовлених тенденціями в європейсько-російських енергетичних зв’язках принаймні з енерготранзитної кризи 2009 р., й сама перспектива збереження України як транзитної держави, не кажучи вже про її інвестиційну привабливість, залежить від статусу країни як стабільної ланки європейської системи міжнародної безпеки.

                                        

Підготував: С.В.Толстов, зав. відділу трансатлантичних досліджень