Довідково: Радикальне ісламістське угрупування Талібан з’явилося на початку 1990-х рр. на півночі Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану. Його основою стали випускники пакистанських релігійних семінарій-медресе. Мовою пушту слово талібан означає «студенти медресе». Ці семінаристи, в основному, були вихідцями з пуштунських племен Афганістану, які опинилися на території Пакистану, тікаючи від радянських військ. Таліби швидко поширили свій вплив в Афганістані і у 1996 р. вони захопили Кабул, поваливши режим президента Б Раббані, одного з лідерів афганських моджахедів, які чинили збройний опір радянським військам.. На кінець 90-х рр. таліби контролювали вже 90 % території Афганістану. Влада талібів відзначилась впровадженням надзвичайно суворого формату тлумачення законів шаріату.

Увагу світу таліби привернули після нападу 11 вересня 2001 р. терористів руху Аль-Каїда на Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку та на Пентагон у Вашингтоні, внаслідок чого загинуло більше 2800 мирних жителів. Талібів було звинувачено у тому, що саме вони надали притулок для розміщення руху Аль-Каїда та його очільника Осами бен Ладена на території Афганістану. 7 жовтня 2001 р. військова коаліція під проводом США розпочала бойові операції в Афганістані і до 1 грудня 2001 р. режим Талібану фактично розвалився.

Однак, Сполучені Штати та їхні союзники залишились в Афганістані на період, що розтягнувся майже на 20 років і закінчився лише у середині серпня 2020 р. Незважаючи на велику кількість іноземних військ в Афганістані та колосальні обсяги військової та іншої допомоги афганському уряду, таліби відновлюють свій вплив в Афганістані, захоплюючи все нові території. На початок 2020 р. таліби контролювали 20 % території Афганістану.

У лютому 2020 р. адміністрація тодішнього президента США Д. Трампа та Талібан уклали мирну угоду, згідно якої американці погоджувались на виведення своїх військ з Афганістану протягом 14 місяців і Талібан зобов’язувався не надавати територію Афганістану будь-кому, включаючи й Аль-Каїду, для підриву безпеки США та його союзників. Новий президент США Дж. Байден у квітні 2021 р. переглянув термін виведення американських військ – спочатку до 11, а згодом до 1 вересня 2021 р. Однак ситуація почала швидко виходити з під контролю і у серпні Талібан прийшов до влади, практично без бою і за лічені дні.

Які ж уроки отримав світ у контексті останніх драматичних подій в Афганістані?

1. Сполучені Штати отримали в Афганістані нечувану з часів закінчення в’єтнамської війни воєнно-політичну поразку. Знову, як і в часи іракської інтервенції у 2003 р., американці виявились неспроможними об’єктивно оцінити складність, неоднозначність та суперечливість соціально-політичної та гуманітарно-ідеологічної ситуації тієї східної країни, у якій вони запланували грандіозний цивілізаційний експеримент, а саме, привнесення демократії, звісно, за американськими та західними лекалами, сподіваючись, передусім, на свою військову могутність. За 20 років перебування в Афганістані США витратили, в цілому, близько 1 трлн дол; поклали близько 2300 своїх військових. 83 млрд дол було витрачено на створення, екіпіровку та озброєння 300 тисячної афганської армії, більше 145 млрд витрачено на реконструкцію та розбудову самого Афганістану, 837 млрд дол – на проведення військових операцій. При цьому виявилось, що армія Афганістану, у своїй більшості, існує лише на папері.                                                                                                                          

2. Виявилось, що у самій державній машині США існують величезні проблеми у тих сферах, щодо яких вони дорікають багатьом своїм реципієнтам – та ж безвідповідальність, окозамилювання, корупція, неузгодженість дій між низкою ключових елементів системи державної безпеки і планування, коли високопосадовці роками заплющували очі на безконтрольність у використанні афганською стороною колосальних фінансових сум, масові приписки тощо. Розвіддані часто залишались без належної уваги керівних органів державної влади і управління, в тому числі й адміністрації кількох президентів.

3. Ще раз було переконливо продемонстровано вирішальну роль морального чинника і мотивації, без яких не допоможуть ані гори зброї, ані іншого спорядження. Знову було підтверджено, що тотальна корупція влади, та й усього суспільства, є згубними для будь-якого суспільства, і, тим більше, у разі намірів розбудови сучасного демократичного ладу. Було ще раз доведено, що жодна зовнішня допомога нічого не варта у разі відсутності єдності суспільства, політичної волі та рішучості його політичної еліти, готовності до складних випробувань, без яких неможлива перемога.

Необхідно також зазначити, що ситуація в самому Афганістані залишається вкрай невизначеною. По-перше, таліби ще не сформували так званий «інклюзивний ісламський уряд», залишаються невирішеними багато ключових питань, зокрема, якою буде політика щодо національних меншин, не визначені контури як зовнішньої, так і внутрішньої політики, чи спроможні будуть таліби залучити на свій бік низку впливових політичних лідерів минулих урядів тощо. По-друге, на території Панджшерської долини продовжує тліти вогнище спротиву і непокори талібам. Саме у цьому місці об’єднали свої сили Ахмад Масуд, син знаменитого «лева Панджшера» Ахмада Шаха Масуда, колишній віце-президент країни Амрула Салех та відомий генерал Дустум. Ахмад Масуд закликав «боротися з талібами до кінця» і пообіцяв «…ми будемо воювати за Європу і весь регіон, а також за цінності, за які боролися 20 років». Це ополчення відмовилось визнати владу талібів і без спротиву віддати Панджшер під їх владу. І поки невідомо чим закінчиться цей спротив. Майбутнє покаже, чи будуть здатними ці сили успішно протистояти намірам Талібану встановити тотальний контроль над Афганістаном і перетворити його на суцільний теократичний заповідник – «Ісламський емірат Афганістану», чи він буде змушений поділитися владою із поміркованими силами країни, що дасть надію на повернення до нормального життя.

Останні події в Афганістані здатні неоднозначно позначитись на Україні. З одного боку, існує достатньо високий ризик помітного відходу на другий план та зниження уваги США, НАТО та ЄС до України. Безперечно і те, що Кремль намагатиметься максимально скористатися ситуацією, що склалася, з тим, щоб спробувати запропонувати свої послуги США та ЄС у вирішенні проблеми Афганістану в обмін на поступки з таких доленосних для України питань, як відновлення її територіальної цілісності та повернення окупованих й анексованих територій. З іншого боку, афганське фіаско може підштовхнути Вашингтон до більш глибокого розуміння значення для демократичного світу незалежності України і її народу у боротьбі з російською агресією, і усвідомлення необхідності якісного поглиблення допомоги Україні. У цьому питанні Україні вкрай важливо тримати ініціативу у своїх руках і знайти вагомі аргументи на свою користь.

Швед В.О., к.і.н., доц., зав. відділу історії країн Азії та Африки