До складу американської делегації входили держсекретар Марко Рубіо, радник президента США з питань національної безпеки Майк Уолтц та спеціальний представник у справах Близького Сходу Стів Уіткофф. Від РФ брали участь міністр закордонних справ С. Лавров та радник президента Ю. Ушаков.

За підсумками переговорів:

- сторони заявили про готовність до нормалізації двосторонніх відносин між США та РФ, включаючи відновлення повноцінної роботи посольств і консульств;

- оголошено про намір призначити повноважні делегації для ведення переговорів щодо конкретних умов врегулювання;

- висловлено намір розпочати співпрацю між США та РФ з економічних та геополітичних питань;

- російська сторона відкинула пропозицію США припинити ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України пославшись на відсутність бомбардування українських об’єктів цивільної інфраструктури;

- переговори між США та РФ відбуватимуться в умовах продовження військових дій РФ на території України.

На підставі офіційної інформації представників США та РФ можна виокремити низку тез та узагальнень.

1. План адміністрації Трампа щодо припинення російсько-української війни.

Схоже, що цей «план» існує переважно у вигляді попередніх нотаток і намірів.

Загальний перелік пунктів плану:

- досягнення угоди про припинення вогню;

- проведення виборів в Україні;

- укладання остаточної угоди про завершення війни з обов'язковими умовами, що мають забезпечити тривалий стан миру.

2. Переговорна позиція США.

Напередодні початку попередніх переговорів адміністрація США декларувала низку односторонніх поступок, які свідчать про визнання низки вимог російської сторони. Міністр оборони США Піт Хегсет (на конференції у форматі «Рамштайн» 12 лютого 2025 р.) заявив:

- вступ України до НАТО не сприятиме врегулюванню російсько-українського конфлікту;

- повернення України до кордонів 2014 року є нереалістичним;

- гарантії безпеки України можуть бути надані у формі розміщення «європейських та неєвропейських військ» у вигляді миротворців (у рамках місії, не пов'язаної з НАТО та без участі військ США).

Таким чином, початкова переговорна позиція США виглядає вкрай слабкою. Попереднє визнання низки вимог РФ дає російській стороні можливість підвищити планку своїх претензій. Цілком вірогідно, публічні заяви Піта Хегсета ґрунтувалися на обіцянках Д. Трампа, які він дав Путіну під час телефонної розмови 12 лютого 2025 р.

Висловлювання держсекретаря США Марко Рубіо виглядали більш обтічно. За його словами, і Москва, і Київ, і США мають піти на деякі взаємні поступки. Передбачається, що США та РФ мають узгодити загальний план врегулювання ще до оголошення домовленості про припинення вогню. Бажаною датою припинення вогню вважається 20 квітня (дата християнського Великодня за календарем усіх основних конфесій). США мають намір дотримуватися санкцій проти РФ до підписання підсумкової мирної угоди.

3. Переговорна позиція РФ.

На цьому етапі вимоги РФ залишаються незмінними:

- визнання російського статусу Криму та чотирьох анексованих областей України,

- нейтралітет України,

- демілітаризація України,

- недопущення розміщення військових контингентів країн НАТО чи ЄС в Україні незалежно від їх офіційного статусу.

В ЗМІ помітне активне обговорення попередніх зауважень та припущень щодо можливого проекту підсумкових домовленостей між США та РФ та врегулювання війни між РФ та Україною.

На думку частини українських та російських політичних коментаторів, під час переговорів про врегулювання війни в Україні Москва потенційно може піти на часткові територіальні поступки на користь України. Передумовами для цього можуть бути:

- суттєве посилення економічного тиску на Росію з боку США та ЄС;

- значне скорочення доходів РФ від нафтогазового сектора та відповідних експортних операцій;

- виведення українських військ з Курської області РФ (без отримання відповідних поступок з російської сторони). Певний розмін територій розглядається як потенційно можливий, однак вважається принизливим для РФ, що зумовлюватиме незгоду і зволікання з боку російського керівництва.

Передбачається, що за підсумками врегулювання Путін прагнутиме отримати визнання російського статусу Криму, хоча б у формі його фактичного визнання («за замовченням»).

Керівництво РФ прагнутиме зберегти всі окуповані території України, або, якщо цього не вдасться досягти – території Луганської області та більшої частини Донецької області, які неофіційно будуть визнані російськими. Майбутній статус окупованих територій Херсонської та Запорізької областей поки що не зрозумілий. Передбачається, що Київ жорстко наполягатиме на поверненні Запорізької АЕС.

Як можлива опція на переговорах розглядається пропозиція повернути Києву частину окупованих Росією територій на правах «широкої автономії».

Від Києва вимагатимуть внести зміни до Конституції в сенсі вилучення з неї положення про прагнення до членства в НАТО.

Офіційно РФ не заперечує прагнення Києва стати членом ЄС, хоча щирість такої позиції викликає обґрунтовані сумніви.

Питання про те, що Крим та чотири області України вже внесені до Конституції РФ, на даному етапі не обговорюється. Офіційно Москва відкидає будь-яку можливість перегляду положень російської конституції про російський статус «нових територій». Водночас заперечення російського статусу Криму та чотирьох анексованих областей вважається в РФ кримінальним злочином.

Слід окремо зауважити, що на етапі початку офіційних переговорів між США та РФ російське керівництво не зробило жодних натяків на можливість територіальних або якихось інших поступок на користь України. Військовий наступ військ РФ у Донецькій та Запорізькій областях продовжується з максимальним напруженням сил і засобів. З огляду на це поширення чуток про можливі поступки РФ у формі повернення Києву частини окупованих територій виглядають як елемент цілком свідомої інформаційної кампанії, мета якої полягає у послабленні опору української влади і суспільства щодо потенційних умов врегулювання. Адже продовження активних наступальних дій військ РФ на українському фронті явно не слід сприймати як готовність для поступок у ході майбутніх переговорів. Якщо б російське керівництво відчувало свою зацікавленість у закінченні війни або вразливість від тиску з боку США, готовність Москви до укладення угоди про припинення вогню була б значно вищою. При цьому слід відрізняти поняття «угода про припинення вогню» та «угода про перемир’я», адже статус угоди про перемир’я має характер міжнародної угоди і значно вищий ніж угода про припинення вогню, яка може бути укладена на рівні військового командування безпосередніх сторін конфлікту.

Водночас, на думку окремих українських військових фахівців, найближчим часом технічне оснащення української армії може покращитися за рахунок надходження вдосконалених дронів та засобів РЕБ власного українського виробництва. У цьому сенсі, а також з урахуванням очікуваного продовження військової допомоги з боку європейських країн, об’єктивна небезпека істотного прориву російських військ углиб української території не видається надто високою. Звичайно, якщо українське військове командування забезпечуватиме логістику і не припускатиметься критичних помилок в управлінні військами.

Окреме питання стосується претензій Путіна щодо впливу в регіоні Центральної Європи. За повідомленнями у пресі, США можуть погодитися на суттєве скорочення військової присутності в Європі та виведення своїх військ з низки країн (Литви, Естонії, Польщі, Румунії), в яких не було військової присутності НАТО станом на травень 1997 року. У такому разі статус передових об'єктів ПРО США/НАТО у Польщі та Румунії матиме проблемний характер, якщо, звичайно, вони не перейдуть під контроль європейського командування НАТО.

Зі свого боку президент США Д. Трамп публічно заперечив постановку питання про виведення американських військ з Європи в ході переговорів з РФ. Однак враховуючи мінливість та емоційну налаштованість заяв Д. Трампа, чіткого розуміння позиції США щодо військової присутності в Європі наразі немає.

З приводу постановки питання про взаємні поступки сторін, після переговорів між представниками США та РФ з’явилися повідомлення про можливість повернення американських компаній на російський ринок, а також про відновлення проектів участі нафтових гігантів США у видобутку арктичних енергоресурсів.

4. Відносини між США та Україною.

Напруженість у відносинах між США та Україною зросла одразу після інаугурації Д. Трампа. Адміністрація Д. Трампа, без публічного оголошення такого рішення, припинила надання Києву нової військової та фінансової допомоги (окрім виконання поставок озброєнь, затверджених адміністрацією Дж. Байдена).

13 лютого міністр фінансів США Скотт Бессент запропонував В. Зеленському підписати меморандум про партнерство між США та Україною, згідно з яким США мали отримати контроль над інфраструктурою та видобутком корисних копалин України включаючи «мінеральні ресурси, нафтогазові ресурси, порти, іншу інфраструктуру (за погодженням)». Проект меморандуму передбачав надання США на необмежений термін права на отримання 50% поточних доходів України від видобутку корисних копалин, та 50% від усіх нових ліцензій, виданих третім особам у майбутньому. Суб’єктом використання цих прав мав бути новостворений спільний фонд, який мав перебувати в цілковитому управлінні США. З приводу мети створення цього спільного фонду об’ємом у $500 млрд сам Д. Трамп чітко заявив, що він хоче отримати від Києва «відшкодування» наданої військової та фінансової допомоги на суму в $300 чи $350 млрд, нібито переданої Україні від початку повномасштабної російської агресії.

Спочатку В. Зеленський сам, намагаючись схилити Д. Трампа продовжувати надавати Україні військову підтримку, пропонував надати США ексклюзивні права на видобуток в Україні рідкісноземельних металів. Проте Д. Трамп витлумачив цю пропозицію інакше – як можливість отримати ексклюзивні права на доходи від усієї видобувної галузі та транспортної системи країни як спосіб повернення коштів, наданих Києву в формі безоплатної допомоги. При цьому Д. Трамп довільно завищив суму наданої Києву допомоги приблизно в 5 разів, оцінивши її в $300 - $350 млрд, а суму «компенсації» встановив у $500 млрд.

Під час планованих переговорів з РФ про припинення вогню в Україні адміністрація США не планує участі Києва та ЄС. Висловлюються зауваження, що ЄС може бути запрошений на переговори лише на етапі скасування санкцій проти РФ. Участь України у переговорах вважається можливою лише на етапі узгодження умов дотримання припинення вогню та розведення сил сторін.

Адміністрація Д. Трампа розглядає поступки РФ як можливість відмовити Путіна від курсу на розвиток союзницьких відносин з Китаєм. Також відомо, що адміністрація Д. Трампа відновила контакти з адміністрацією А. Лукашенка і має намір зняти з Білорусі низку економічних обмежень (включно з експортом добрив компанії «Бєларуськалій») в обмін на поліпшення контактів і звільнення політичних в'язнів.

За підсумками завершення російсько-української війни адміністрація Д. Трампа не передбачає надання Україні будь-яких гарантій безпеки США чи колективних гарантій з боку НАТО.

5. Позиція України.

Українське керівництво має враховувати новий підхід адміністрації Трампа до відносин із РФ.

- Оскільки Україна не була запрошена брати участь у переговорах між США та РФ, офіційний Київ, за словами президента В. Зеленського, не визнає жодних рішень, які можуть бути ухвалені без участі української сторони.

- Україна розраховує на підтримку з боку країн Європи у наданні військової допомоги з метою продовження опору російській агресії та захисту території України. В. Зеленський сподівається на допомогу європейських партнерів, Великої Британії та Туреччини у переконанні адміністрації Д. Трампа більш уважно враховувати українські інтереси.

Зі свого боку представники США та РФ усе частіше висловлюються на користь проведення виборів в Україні, що має підтвердити легітимність української влади, який доведеться підписувати угоду про врегулювання результатів війни.

На прес-конференції 18.02.2025 Трамп заявив, що Росія, яка «дуже добре себе показала…, хоче зупинити цю дикість» (війну в Україні). При цьому Д. Трамп зробив припущення, що Україна могла сама «укласти угоду (з РФ) багато років тому» без втрати людей і територій. За словами Д. Трампа, Росія має можливість «дуже швидко знищити українські міста», тому «українці мали розпочати переговори набагато раніше».

Відкрита зневага з боку Д. Трампа негативно впливає на становище України в контексті російсько-української війни. Водночас адміністрація Д. Трампа підтверджує свій намір укласти угоду з Путіним про припинення вогню. У разі, якщо цей намір буде успішним, Трамп висуне українському керівництву ультимативну вимогу прийняти умови заморожування конфлікту. Слід також відзначити, що згідно попередньої інформації, логіка переговорів між США та РФ передбачає, що до досягнення угоди про припинення вогню чи перемир’я делегації США та РФ мають узгодити загальні контури довгострокової мирної угоди, умовою якої має стати відмова України від спроб повернення окупованих РФ територій військовими засобами.

6. Розкол між США та європейськими союзниками.

Позиція адміністрації Трампа серйозно налякала лідерів більшості країн ЄС і НАТО, за винятком невеликої групи європейських країн, уряди яких однозначно орієнтуються на підтримку Трампа. До прямих союзників Трампа поки що однозначно належить лише керівництво Угорщини та Словаччини. Уряд Італії займає проміжну позицію.

17 та 19 лютого 2025 р. президент Франції Е. Макрон зібрав дві наради групи країн ЄС та НАТО з метою формування спільного підходу щодо війни в Україні. У рамках цієї групи Франція, Великобританія та Швеція загалом підтримали ідею розміщення в Україні обмеженого контингенту миротворчих сил чи «сил підтримки» у разі укладання мирної угоди за підсумками російсько-української війни. Ймовірно, проведення термінових нарад за вибіркової участі країн ЄС і НАТО в обмеженому складі може стати постійною практикою.

Європейські країни вимагають участі ЄС у переговорах щодо завершення російсько-української війни та виступають проти заморожування конфлікту (тобто досягнення угоди про припинення вогню без укладення договору про мир).

За підсумками цих зустрічей Е. Макрон висловив тезу про готовність країн-учасниць «взяти на себе всю відповідальність за забезпечення миру та безпеки в Європі». Було висловлено схвалення мети президента Д. Трампа про «припинення загарбницької війни, яку Росія вела майже три роки». За словами Е. Макрона, принципи мирного врегулювання мають включати: активну участь України у мирних процесах та дотримання її прав; встановлення тривалого миру, який має бути забезпечений надійними гарантіями безпеки; європейські проблеми безпеки повинні враховуватися під час прийняття рішень.

Водночас уряди країн ЄС і НАТО відчувають політичну загрозу з боку нинішньої адміністрації США, яка надає підтримку правим партіям у країнах Європи – політичним конкурентам нинішніх європейських урядів ліберальної та соціал-демократичної спрямованості. Таким чином нинішня адміністрація США не лише провокує торговельну війну проти країн ЄС (та ЄС як колективного блоку з єдиним митним режимом), а й відверто втручається у внутрішньополітичну конкуренцію у деяких європейських країнах ЄС і НАТО.

Уряди європейських країн ЄС і НАТО прагнутимуть узгодити спільну позицію та сподіваються знайти точки порозуміння з адміністрацією Д. Трампа по більшості проблемних питань. Таку мету переслідували візити до США лідерів Великої Британії, Франції та Польщі. Проте позитивного ефекту така тактики наразі не приносить, у тому числі з огляду на неузгодженість планів європейських країн щодо побудови спільної оборони та сумнівів у їхній готовності забезпечити достатню військову підтримку України за відсутності військової та фінансової допомоги з боку США.

Уряди низки європейських країн ЄС і НАТО висунули ініціативу про збільшення обсягів військової допомоги Україні. Передбачається надання колективного пакету військової допомоги Києву щонайменше на 6 млрд євро. Гроші для забезпечення допомоги Україні можуть бути залучені за аналогією з формуванням європейського солідарного фонду запозичень, створеного під час епідемії коронавірусу.

Що стосується планів відправлення військових контингентів (у разі припинення бойових дій), вони, швидше за все, мають символічний характер й покликані відігравати роль важеля інформаційно-політичного тиску.

Окреме питання стосується останніх ініціатив у рамках НАТО, включаючи створення агентства «Ініціатива з надання допомоги з питань безпеки та навчання» (NATO Security Assistance and Training for Ukraine; NSATU) та рішення Вашингтонського саміту НАТО про довгострокову підтримку України в сумі «мінімального базового фінансування» у розмірі 40 млрд євро за 2025 рік.

Практичний розгляд цих питань по суті відкладено до чергового саміту НАТО в Гаазі (24-26 червня 2025 р.).

З європейських країн специфічну позицію займають Велика Британія, уряд якої має намір грати роль сполучної ланки між європейцями і Д. Трампом, та правоцентристський уряд Італії, який зайняв вичікувальну позицію й не має наміру брати участь в інтригах опозиційно налаштованих проти Трампа європейських політиків.

Попередні висновки:

1. Слід визнати, що адміністрація Д. Трампа має набагато більше важелів тиску на В. Зеленського, ніж на В. Путіна. Цілком ймовірно, що Трамп намагатиметься закінчити війну РФ проти України в основному за рахунок поступок з боку української сторони.

2. Більшість урядів європейських країн ЄС і НАТО вкрай критично ставляться до зовнішньополітичного курсу та односторонніх ініціатив Д. Трампа. Утім ставати у відкриту опозицію вони не ризикуватимуть. Натомість слід очікувати спроб переконати Трампа не йти на поступки Росії й не відмовлятися від зобов'язань США щодо європейської безпеки.

3. Позиція більшості урядів європейських країн ЄС і НАТО щодо України відображає розуміння необхідності продовження підтримки, проте є обґрунтовані сумніви у тому, що обсяги допомоги з боку європейців зможуть замінити військову допомогу з боку США, які мають величезні й не використані складські запаси надлишкових озброєнь.

4. Позиція Д. Трампа щодо європейських союзників і війни в Україні створила найгострішу кризу в НАТО з часу Суецької кризи 1956 р. На даному етапі сторони свідомо уникають постановки питання про формальний розкол НАТО, оскільки США не заперечують своїх зобов'язань щодо ядерних гарантій безпеки європейських членів НАТО та Канади. Проте, як очікується, найближчим часом буде переглянуто положення щодо Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. Можна також припустити відновлення діяльності «Єврогрупи НАТО» та рішень щодо командування та управління європейськими збройними силами в рамках військово-політичних структур ЄС.

5. Якщо адміністрація Д. Трампа узгодить домовленість про припинення вогню на російсько-українському фронті, в українського керівництва навряд чи буде політична можливість зірвати чи відкласти її втілення. Проте така можливість залишається у В. Путіна, який може загальмувати чи заблокувати втілення домовленостей у будь-який момент – аж до закінчення переговорів між США та РФ та офіційного оголошення рішення про укладення угоди.

6. Можна висловити припущення, що Москва наполягатиме на тому, щоб змістовні положення угоди про політичне врегулювання російсько-української війни були здебільшого узгоджені до припинення вогню на фронті та відображали максимальні вимоги РФ щодо України.

7. З огляду на теперішні тенденції у відносинах між США та РФ, питання про нейтральний статус України можна вважати загалом вирішеним. Якщо ці пронози підтвердяться, ще вимагатиме внесення змін до української конституції. Водночас, питання про гарантії безпеки України, а також про умови та гарантії виконання юридично зобов'язуючої мирної угоди, на якій наполягає Москва, залишається відкритим. У формулюванні європейських політиків це положення викладено у формі встановлення тривалого миру, який має бути забезпечений надійними гарантіями безпеки (з точки зору інтересів країн Європи та України).

Толстов Сергій Валеріанович

кандидат історичних наук, доцент,

зав. відділу трансатлантичних досліджень

ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»