Окрім ліквідації наявних на час укладення договору ракет середньої та меншої дальності, сторони зобов’язалися у подальшому не мати таких засобів, а також виконувати інші зобов’язання, обумовлені договором. Важливою складовою ДРСМД був додатковий Меморандум про домовленість стосовно застосування положень про контроль, які містяться у Договорі між СРСР і США про ліквідацію їхніх ракет середньої та меншої дальності [2].
Зазначений меморандум ретельно описував всі аспекти інспекційної діяльності, якій підлягали військові бази РСМД на територіях США, СРСР та всіх європейських країн, де були розміщені відповідні озброєння, включаючи Нідерланди, Бельгію, Велику Британію, ФРН, Італію, НДР і Чехословаччину.
Утилізації та забороні виробництва підлягали лише балістичні та крилаті ракети середньої та меншої дальності наземного базування, оскільки відстеження підготовки їх пуску засобами розвідки було складнішим, ніж відстеження підготовки до використання ракет повітряного та морського базування.
У 1992 р., після розпаду СРСР, держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав (СНД), базуючись на положеннях Меморандуму про взаєморозуміння з питань правонаступництва щодо договорів колишнього СРСР, які представляють взаємний інтерес (від 6 липня 1992 р. 997_231), прийняли рішення про виконання й дотримання положень Договору про РСМД. Формат їх зобов’язань передбачав, що держави-учасниці СНД (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан та Україна) як держави-правонаступниці СРСР будуть виконувати положення Договору про РСМД (840_021) стосовно їх території і з урахуванням їх національних інтересів. Окрім цього держави-учасниці СНД мали вжити необхідних заходів з тим, щоб оформити за участю США відповідні домовленості про правонаступництво щодо Договору про РСМД [3].
Цілком очевидно, що ініціатива поширення зобов’язань з виконання ДРСМД на країни СНД походила від США та РФ, які вимагали цілковитої передачі Росії усіх ядерних озброєнь колишнього СРСР та ліквідації пускових установок стратегічних ядерних ракет, які перебували на території України, Білорусі та Казахстану.
Відповідно до Розпорядження Президента України Л. Кравчука від 5 січня 1994 р. (N 1/94-рп), з метою реалізації міжнародних зобов'язань України щодо здійснення на тимчасових засадах інспекційної діяльності США на території України, відповідні міністерства та відомства мали забезпечувати сприяння, забезпечення та оплату пов'язаних з цим витрат [4].
У додатку до Розпорядження Президента України від 5 січня 1994 р. містився перелік об’єктів, які підлягали інспекції відповідно до п. 5, 6 ст. XI Договору про РСМД. Серед них були перелічені колишні ракетні операційні бази РСД-10 «Піонер» у Волинській, Львівській, Хмельницькій, Житомирській, Сумській областях, колишні ракетні операційні бази Р-12 (СС-20) в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях, а також низка колишніх ракетних допоміжних об'єктів на території України [4].
У рамках виконання зобов’язань по ДРСМД Україна брала участь у роботі Спеціальної контрольної комісії, створеної відповідно до ст. XIII договору з метою вирішення питань, які стосувалися виконання прийнятих зобов’язань, а також узгодження заходів, котрі «можуть бути необхідні для підвищення життєздатності та ефективності» укладеного договору [1].
Отже, в умовах, коли Договір про РСМД зберігав чинність, Україна мала дотримуватись накладених ним обмежень, які забороняли розробку і виробництво ракет, здатних вражати цілі на відстані понад 500 км.
З 1994 р. у Дніпропетровську було розпочато розробку вітчизняного оперативно-тактичного ракетного комплексу з радіусом дії до 500 км (проєкт «Борисфен»). Передбачалося, що новий ОТРК замінить пускові установки радянського зразка (застарілі оперативно-тактичні ракети типу «Скад» і тактичні ракети «Точка-У»). За офіційно не підтвердженими даними, станом на 2021 р. Збройні Сили України мали на озброєнні лише один вид ракетних озброєнь «Точка-У» в кількості 90 пускових комплексів і бл. 500 тактичних балістичних ракет 9М79 (радіус дії – від 15 до 120 км). Український ВПК зміг забезпечити ремонт, обслуговування та продовження ресурсу для ракет «Точка-У» лише в 2019 р. Натомість ОТРК власного виробництва, як високоточна зброя нового покоління, мав забезпечити ЗСУ ефективним засобом неядерного стримування.
У 2006 р. було затверджено новий проєкт розробки багатофункціонального ОТРК на базі твердопаливної балістичної ракети «Сапсан», який згодом виконувався під назвою «Грім»/«Грім-2» (в експортному варіанті). Передбачалось, що радіус дії ОТРК «Грім», вироблених для ЗСУ, становитиме до 450-500 км, та 280 км в експортному варіанті. Розробка вітчизняного ОТРК зазнавала істотних труднощів, у тому числі зумовлених потребою в інноваційних рішеннях та використанні західних матеріалів і технологій, доступ до яких принаймні до лютого 2022 р. гальмувався негласним ембарго, запровадженим у рамках НАТО. Попри офіційне повідомлення про успішне випробування першої української балістичної ракети від 27 серпня 2024 р. стан готовності і виробництва вітчизняного ОТРК залишається не відомим [5]. Водночас слід підкреслити, що основний напрям розробок ракетної техніки в Україні не виходив за рамки обмежень Договору про РСМД.
Озброєння ЗСУ власним балістичним ракетним комплексом могло б суттєво поліпшити оборонний потенціал України, адже після початку повномасштабного російського військового вторгнення український уряд був змушений випрошувати у західних країн не тільки засоби ППО, а й ту невелику кількість ракет малої дальності, які потенційно здатні забезпечити хоча б відносну рівновагу російським наступальним озброєнням й уможливити превентивну відсіч зосередженню російських військ при підготовці ними наступальних операцій на території України.
За попередніми оціночними даними Україна отримала від США до 550 балістичних ракет ATACMS (радіусом дії 165 км для модифікації Block 1 і 300 км для модифікації Block 1A). Велика Британія і Франція надали Україні певну кількість крилатих ракет повітряного базування Storm Shadow / SCALP EG (радіус дії – до 290 км в експортному варіанті). Відзначимо, що всі передані Україні західні ракетні озброєння не порушували параметрів, встановлених Договором про РСМД 1987 р.
З початку 2010-х рр. режим виконання Договору про РСМД зазнавав суттєвої ерозії. В галузі вдосконалення військових технологій спостерігалося загострення протиріч між США та РФ, які продовжували володіти розвиненими ракетними технологіями. Специфіка Договору про РСМД полягала в тому, що він поширювався на дві наддержави – США та СРСР, які виконували роль полюсів біполярної міжнародної системи, що припинила своє існування після розпаду СРСР. В реаліях 1980-х рр. головна політична мета ДРСМД полягала в усуненні прямої загрози безпеці країн європейського регіону, які потенційно могли стати головним театром бойових дій між конкуруючими воєнними блоками з нанесенням ядерних ударів по відповідних об’єктах передового базування. За умов ліквідації РСМД європейські країни позбавлялися ролі потенційної жертви біполярної конфронтації наддержав, що сприяло оздоровленню стану європейської безпеки.
За Договором про РСМД заборона виробництва та розміщення РСМД поширювалася лише на США, РФ та пострадянські республіки, які приєдналися до виконання договору на засадах правонаступництва щодо договорів колишнього СРСР. Водночас до розвитку технологій РСМД долучилася низка неєвропейських країн, включаючи КНР, Індію, Пакистан, КНДР, Південну Корею, Ізраїль, Туреччину, Австралію, які не були зобов’язані дотримуватися аналогічних заборон і обмежень. Така ситуація спонукала основних учасників ДРСМД (РФ і США) шукати способи обходу обмежень ДРСМД та випробовувати нові технологічні рішення.
У 2007 р. начальник генштабу зс РФ генерал Ю. Балуєвський стверджував, що Росія може розпочати перегляд договірно-правової бази ядерного стримування у відповідь на розміщення елементів американської системи ПРО у Центрально-Східній Європі та, зокрема, може в односторонньому порядку вийти з Договору про РСМД, адже різні країни розробляють і вдосконалюють ракети середньої дальності, а Росія втратила багато з систем цього виду озброєнь.
27 листопада 2012 р. адміністрація Б. Обами уперше інформувала комітет Сенату США у закордонних справах про порушення ДРСМД з боку Росії. У липні 2014 р. президент Б. Обама у листі до В. Путіна висловив протест з приводу випробування крилатої ракети наземного базування 9М729 для комплексу «Іскандер-К», дальність якої перевищувала 500 км.
З боку РФ також висловлювалися закиди, що пускові установки американської системи ПРО на території Польщі та Румунії, облаштовані для запуску протиракет, можуть також здійснювати пуски крилатих ракет середньої дальності «Томагавк» радіусу 1000-2200 км.
У листопаді 2016 р. з ініціативи США, уперше з 2003 р., було скликано засідання Спеціальної контрольної комісії в рамках ДРСМД, яке не дало позитивних результатів.
20 жовтня 2017 р. президент США Д. Трамп оголосив про намір вийти з Договору про РСМД на підставі його невиконання з боку РФ. 9 листопада 2017 р. Конгрес США схвалив асигнування $58 млн на розробку ракети середньої дальності наземного базування.
1 лютого 2019 р. державний секретар США М. Помпео оголосив, що США розпочинають шестимісячний період виходу з ДРСМД через порушення його умов з боку Росії. 2 серпня 2019 р. США офіційно вийшли з ДРСМД. Того ж дня МЗС РФ офіційно повідомило про припинення дії цього договору.
Реагуючи на припинення чинності ДРСМД, В. Путін виступив з заявою (05.08.2019 р.), спрямованою на розкол між США та їх європейськими союзниками по НАТО. В. Путін стверджував, що доти, доки США не розпочнуть розробку і виробництво РСМД, російська сторона дотримуватиметься «односторонніх» зобов’язань і використовуватиме лише наявні засоби: ракети повітряного базування «Х-101» і «Кинджал», морського базування «Калібр», а також перспективні комплекси, зокрема гіперзвукові системи типу «Циркон» [6].
Відзначимо, що з лютого 2022 р. всі перелічені засоби враження, а також низка крилатих і балістичних ракет інших типів, були використані РФ проти України з метою враження військових, енергетичних, інфраструктурних, господарських і цивільних об’єктів. В подальшому В. Путін декілька разів повторював адресовану до держав-членів НАТО тезу про доцільність взаємної відмови від розміщення РСМД з метою деескалації військової напруженості в Європі. Утім, як було відзначено в офіційному коментарі МЗС України від 7 березня 2019 р., російська сторона продовжувала розробку та випробування балістичної ракети наземного базування РС-26 «Рубеж» дальністю бл. 2200 км, а також розширення бойових можливостей ОТРК «Іскандер-М», який був помічений під час військових навчань на окупованій території АР Крим [7].
МЗС України наголошувало, що хоча Договір про РСМД не підлягав ратифікації у Верховній Раді України, «Україна неухильно дотримувалась положень ДРСМД фактично на добровільній основі». У цьому зв’язку «Україна залишає за собою право створювати збройні системи, необхідні для забезпечення своєї обороноздатності, у т.ч. відповідне ракетне озброєння» [7].
Російська сторона використовує нові розробки ракет середньої дальності в якості ефективного засобу шантажу. 21 листопада 2024 р. було здійснено демонстраційний пуск БРСД «Орешник» (РС-26 «Рубеж») з полігону Капустин Яр по заводу «Південмаш» у Дніпрі на відстань бл. 800 км. Особливість цієї ракетної системи полягає у наявності головної частини, що розділяється (РГЧ), з блоками індивідуального наведення. Захист від таких ракет можуть забезпечувати лише американські рухомі протиракетні комплекси наземного базування THAAD, призначені для висотного заатмосферного перехоплення балістичних ракет середньої дальності.
Попередні висновки та узагальнення.
1. Розробка та виробництво вітчизняного українського оперативно-тактичного ракетного комплексу залишається одним із пріоритетів зміцнення військового потенціалу держави як в умовах війни, так і в разі досягнення припинення вогню чи укладення угоди про перемир’я. Водночас, враховуючи розвиток військових технологій в умовах сучасної війни, технологічний рівень вітчизняного ОТРК має надавати спроможність долати засоби ППО РФ, забезпечуючи ефективне враження військових цілей та інфраструктурних об’єктів на окупованих територіях і території РФ.
2. Враховуючи офіційне припинення дії Договору про РСМД обома основними учасниками (США та РФ), офіційним структурам України не варто акцентувати увагу на чинності чи не чинності цього договору з точки зору законодавства України, хоча в українській базі законодавства документи, пов’язані з ДРСМД і досі фігурують як чинні.
3. У разі успішної розробки та запуску серійного виробництва вітчизняного ОТРК радіус дії (дальність враження) в 500 км не має розглядатися як стримуючий чинник, адже таких обмежень вже не дотримуються інші учасники денонсованого Договору про РСМД. Як відомо, збільшення чи зменшення дальності враження балістичної ракети визначається співвідношенням потужності двигуна і ваги головної частини.
4. США та європейські країни обговорюють плани виробництва та розгортання нових крилатих і гіперзвукових ракет різних типів. Хоча на даному етапі перевага надається існуючим моделям крилатих і балістичних ракет (високоточні крилаті ракети AGM-158 JASSM повітряного базування, крилаті ракети «Томагавк» для розміщення на військових кораблях і підводних човнах), у перспективі перевага у використанні нових озброєнь надаватиметься мобільним наземним комплексам на кшталт гіперзвукової ракети великого радіусу дії LRHW (англ. Long-Range Hypersonic Weapon «Dark Eagle») дальністю 2775 км.
5. У разі доведення виробництва українських балістичних ракет до належного експлуатаційного рівня доцільно цілковито й категорично уникати спокуси демонстративного хизування досягненнями українського ВПК. Використання українських озброєнь має підлягати чітким критеріям військової доцільності й уникнення їх використання як засобу помсти чи публічного приниження ворога. Такий підхід обумовлений тим, що розробка і використання українських ОТРК напевно не викличе позитивних емоцій у більшості партнерів України, які виявляли надзвичайну стриманість і завбачливість при наданні Києву засобів ППО, а також вперто утримувалися від передачі ЗСУ потрібної кількості крилатих і балістичних ракет малого радіусу дії. Доцільно нагадати й про існування свідомих обмежень і заборон на постачання озброєнь і військових матеріалів, які застосовувалися щодо України в період 2014-2022 рр., починаючи з ембарго на постачання озброєнь, запровадженого при Б. Обамі, та блокування військових закупівель України, які застосовував уряд А. Меркель.
6. Слід особливо відзначити, що західні партнери, посилаючись на різні обставини, свідомо не передавали ЗСУ засоби ураження дальністю більше 300 км й тривалий час утримували заборону на їх використання по території Росії. Надмірну дражливість цього питання засвідчили й тривалі дебати в уряді ФРН про надання Україні певної кількості ракет TAURUS KEPD 350E авіаційного базування з дальністю ураження бл. 500 км. До того ж досі залишається не ясною перспектива передачі Україні ракет Storm Shadow / SCALP EG з номінальним радіусом дії до 560 км.
7. Доцільність утримуватися від публічного хизування досягненнями українського ВПК пов’язана також з потребами в продовженні отримання озброєнь і боєприпасів від західних партнерів, особливо враховуючи дефіцит потрібних озброєнь на зовнішніх ринках і труднощі, які супроводжують виконання державного оборонного замовлення підприємствами України.
Примітки:
1. Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Сполученими Штатами Америки про ліквідацію їх ракет середньої дальності і меньшої дальності. Док. 840_021. Ратифікація від 28.05.1988. https://web.archive.org/web/20190109144637/http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/840_021
2. Меморандум о договоренности относительно применения положений о контроле, содержащихся в Договоре между Союзом Советских Социалистических Республик и Соединенными Штатами Америки о ликвидации их ракет средней дальности и меньшей дальности. Док. 840_030. Підписання від 21.12.1989. https://web.archive.org/web/20220310162331/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/840_030#Text
3. Рішення про участь держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у Договорі між СРСР і США про ліквідацію їх ракет середньої дальності і меншої дальності. Док. 997_079. Прийняття від 09.10.1992. https://web.archive.org/web/20220312152015/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_079#Text
4. Про реалізацію Україною положень Договору між США і СРСР про ліквідацію їх ракет середньої та меншої дальності. Док. 1/94-рп. Редакція від 05.12.2009. https://web.archive.org/web/20220308035218/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1/94-рп#Text
5. Зеленський заявив про успішне випробування першої української балістичної ракети. Інтерфакс-Україна. 27.08.2024. https://interfax.com.ua/news/general/1010016.html
6. Заявление Президента Российской Федерации в связи с односторонним выходом США из Договора о ликвидации ракет средней и меньшей дальности. 05.08.2019. http://www.kremlin.ru/events/president/news/61271
7. Коментар МЗС України у зв’язку з Договором про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. 07 березня 2019. https://mfa.gov.ua/news/70998-komentar-mzs-ukrajini-u-zvjazku-z-dogovorom-pro-likvidaciju-raket-serednyoji-i-menshoji-dalynosti
Толстов Сергій Валеріанович
кандидат історичних наук, доцент,
завідувач відділу трансатлантичних досліджень
Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»