Першою локацією науковців став Музей Національного університету «Києво-Могилянська академія» – колиски української освіти та духовності. Експозиція музею поєднує дві великі епохи: славетне історичне минуле Академії (XVII–XIX ст.) та новітню історію її відродження наприкінці ХХ століття. Примітно, що екскурсію проводила знаний фахівець, директор музею, кандидат історичних наук, доцент Таїсія Михайлівна Сидорчук. Кожна будівля цього унікального архітектурного ансамблю є німим свідком зміни епох, релігійних диспутів, козацьких звитяг та інтелектуальних проривів. Ми були зачаровані Староакадемічним (Мазепиним) корпусом, Конгрегаційною церквою Благовіщення та розташованою неподалік Трапезною церквою Святого Духа з підземними криптами – однією з найстаріших мурованих споруд ансамблю, що зберегла дух перших десятиліть існування колегії. Абсолютно інший подих історії відчувався біля Нового (Новоакадемічного) корпусу, зведеного на початку XIX століття за проєктом відомого архітектора Андрія Меленського. Окремим болем і втратою для українства є Богоявленський собор Братського монастиря, збудований Степаном Ковніром коштом Івана Мазепи. На жаль, у 1930-х роках собор безжально знищила радянська влада, залишивши по собі лише археологічні фундаменти та тугу за втраченою красою. В унікальній будівлі XVII століття – знаменитому Галшчиному домі – нас найбільше вразила атмосфера спадкоємності поколінь. Зі стін залів споглядали портрети визначних діячів: фундатора колегіуму митрополита Петра Могили та меценатки Галшки Гулевичівни. Києво-Могилянська академія стала альма-матер для багатьох постатей, які формували долю України: гетьмана Івана Мазепи, автора першої української Конституції Пилипа Орлика, філософа Григорія Сковороди та інших. Друга частина експозиції присвячена новому етапу життя Могилянки. Розглядаючи фотографії, особисті речі відроджувачів університету та перші сучасні студентські квитки, ми відчули неймовірну гордість за те, що українська освіта та наука не просто вистояли під ударами імперій, а й розквітли з новою силою після 1991 року.
Далі наша екскурсійна група вирушила до затишного одноповерхового будинку на Подолі – Аптеки-музею, де історія медицини тісно переплітається з містикою та алхімією. Екскурсовод розповіла, що це була перша приватна аптека в Києві, яку у 1728 році відкрив німецький фармацевт Йоган Гейтер. Згодом справу перейняв його зять Георг-Фрідріх Бунге, започаткувавши цілу династію видатних київських аптекарів. Експозиція музею вражає своїми масштабами – вона налічує тисячі унікальних експонатів, розміщених у 12 залах. У перших кімнатах нашу увагу привернули касовий апарат, старовинні терези та нескінченні ряди скляних баночок і порцелянових ступок із латинськими написами. Проте найзахопливіша частина подорожі чекала в підвальних приміщеннях, де панував особливий напівморок. Тут відтворено три абсолютно різні світи тогочасного цілительства: келію ченця Києво-Печерської лаври ХІ століття, хату знахарки та лабораторію алхіміка. Остання – найтаємничіша кімната, де поміж реторт, колб та заспиртованих експонатів «чаклує» фігура містичного вченого, який намагається відшукати філософський камінь чи еліксир молодості. Відвідування Аптеки-музею – це справжня подорож у часі, яка змушує замислитися про те, який колосальний шлях пройшло людство від збору цілющих корінців до створення сучасних технологій.
Для колективу нашого Інституту відвідування музеїв стало потужним джерелом відновлення та духовного підживлення. Отриманий заряд енергії додає сил не просто триматися, а й ефективно виконувати щоденні професійні завдання в умовах тривалої війни.
Людмила Хойнацька,
кандидат історичних наук, доцент,
старший науковий співробітник
відділу історії нових незалежних держав
