Адміністрація США запропонувала країнам НАТО і ЄС розробити масштабний пакет санкцій, спроможний упередити чи принаймні зупинити російську агресію. З точки зору адміністрації Дж.Байдена, позиція США повинна продемонструвати твердість і рішучість, аби компенсувати фактичну бездіяльність США і НАТО в ситуації березня – червня 2014 р., коли Україна втратила Крим і не змогла запобігти збройному конфлікту в Донецькій і Луганській областях.  

Свою відповідь на звинувачення в підготовці нових актів агресії щодо України В.Путін дав у виступі на колегії МЗС Росії 18 листопада. Його доручення на адресу МЗС РФ стосувалося розробки «пакету гарантій», покликаних забезпечити безпеку Росії у відносинах з США і НАТО. При цьому В.Путін підтвердив готовність якомога довше зберігати у відносинах із Заходом військову напруженість. Окрім повного і неухильного виконання Україною Мінських угод, В.Путін зажадав від адміністрації США публічного спростування перспектив членства України в НАТО і юридичних зобов'язань не розміщувати наступальні ударні озброєння в прикордонних з Росією країнах.

17 грудня 2021 р. МЗС Росії передало Держдепартаменту США проекти угод між Росією і США і між Росією і НАТО, що містили ряд вимог. Серед них – взаємна відмова від розміщення ядерних озброєнь у Європі, повернення інфраструктури НАТО на позиції травня 1997 р. – тобто, до масштабного розширення Альянсу на схід, а також міжнародно-правове закріплення відмови НАТО від подальшого розширення, включаючи Україну, Грузію і Молдову.

Російські вимоги включали як цілком прийнятні і конструктивні положення, так і неприйнятні для Заходу аспекти, що суперечили положенням Вашингтонського договору 1949 р. про створення НАТО. За формою та змістом висування російських вимог США і НАТО означало переведення проблеми зі сфери пропаганди та інформаційної війни в стан політичного конфлікту, суть якого визначає принципово відмінне бачення проблематики європейської безпеки.

Теперішній політичний конфлікт у відносинах Росії та США/НАТО має істотну специфіку. Оскільки обидві сторони вдаються до демонстрації сили, політичний конфлікт може легко перейти зі стадії віртуального протистояння з метою запобігання гіпотетичній російській агресії в реальну міжнародну політичну кризу. При цьому слід враховувати, що в Донбасі вже існує відкритий військовий конфлікт і зосереджені великі угруповання військ і озброєнь.

Враховуючи низьку передбачуваність подальшого розвитку подій доречно позначити найбільш характерні ознаки визрівання нинішньої міжнародно-політичної кризи:

1. Протягом 2021 р. російська сторона двічі – у квітні та вересні – вдавалася до концентрації військ поблизу українських кордонів. Однак розпочате Держдепартаментом США нагнітання інформаційної кампанії про посилення загрози російського військового вторгнення в Україну припало саме на паузу в проведенні маневрів російських військ.

2. Російська сторона продемонструвала готовність РФ включитися в спіраль ескалації політичного конфлікту із Заходом і навіть спробувала перехопити ініціативу. З боку МЗС РФ на адресу США і НАТО був висунутий комплекс максимальних вимог про перебудову моделі європейської безпеки і визнання гарантій безпеки Росії від НАТО.

3. Після висунення вимог МЗС РФ до США і НАТО відносини сторін перейшли у фазу затяжної політичної суперечки з високою ймовірністю застосування методів демонстрації сили і значним потенціалом подальшого загострення.

4. США і НАТО висловили готовність до продовження діалогу з РФ у разі відмови Москви від ультимативних вимог, висунутих російським МЗС. У письмових відповідях, які США і НАТО надали Росії (26 січня 2022 р.), була сформульована відмова від гарантій нерозширення НАТО, але водночас позначена низка тем, по яких США і НАТО бачать можливість продовження діалогу.

5. США і НАТО очікують реакції В.Путіна на подані документи. Залежно від характеру відповіді В.Путіна, подальші події можуть розвиватися як у бік ескалації конфлікту, так і в формі переходу до дипломатичного діалогу зі США, і в меншій мірі – з НАТО, по часткових аспектах європейської безпеки, які Москва вже демонстративно оголосила другорядними.

6. Кремль зберігає певні можливості військового і військово-політичного тиску на США і НАТО. Військові заходи Росії та Білорусі відбуваються поблизу українських і польських кордонів. Відносно США і НАТО маневри в Білорусі 10-20 лютого та перебування російських військ поблизу кордонів України є фактором непрямого тиску. У той же час, щодо України ці заходи є фактором прямого, безпосереднього військового тиску, які Київ не може ігнорувати. Причому рішення про те, чи використовувати силу щодо України, залежить виключно від Кремля.

7. ВМФ Росії проводить серію демонстративних навчань в Чорному, Баренцовому, Охотському, Середземному морях, північно-східній Атлантиці і на Тихому океані. Однак Москва не має матеріальних можливостей повторити розміщення ядерної зброї в країнах Карибського басейну, як це було зроблено при М.С.Хрущові в 1962 р.

8. Президент Дж.Байден заявив (19 січня 2022 р.), що в разі військового вторгнення в Україну Росія зіткнеться з катастрофою; США задіють «небачені санкції», які мають знищити економіку Росії. Окрім заяв про підготовку нового пакету санкцій, Росії було адресовано й низку прямих загроз і заходів стримування:

- НАТО оголосило (24 січня), що з огляду на ситуацію довкола України посилює присутність у країнах Східної Європи. Пентагон оголосив готовність направити до складу Сил реагування НАТО в Східній Європі 8,5 тис. військовослужбовців. За потреби НАТО надішле на схід сформований Францією додатковий загін Сил реагування чисельністю в 5 тис. осіб.

- Низка країн НАТО оголосили про відправку незначних контингентів до країн Центральної та Східної Європи (включаючи країни Балтії, Угорщину, Румунію, Болгарію та Словаччину).

- Дж.Байден повідомив про те, що адміністрація США обмірковує можливість введення персональних санкцій проти В.Путіна і вищого державного керівництва РФ, включаючи міністрів закордонних справ і оборони.

- Держдепартамент США погрожує вислати посла РФ А.Антонова, якщо російська сторона до квітня 2022 р. не видасть візи для військового персоналу охорони посольства США в Москві.

9. Інформаційна кампанія про посилення військової загрози РФ щодо України багато в чому мала провокативний характер й супроводжувалася демонстративними заявами про те, що в разі нападу з боку Росії США і НАТО не мають наміру надавати Києву прямих гарантій безпеки або значної військової підтримки. До провокуючих чинників слід також віднести заяви зовнішньополітичних відомств США, Великобританії, Австралії та Німеччини про евакуацію сімей співробітників посольств і скорочення чисельності дипмісій у Києві. Мимоволі напрошується припущення, що для США було б більш зручним спровокувати новий російсько-український конфлікт і ввести проти РФ масштабні санкції, ніж йти на часткове виконання умов РФ і погоджуватися на перегляд правил і принципів європейської безпеки.

10. В ході полеміки між країнами НАТО і ЄС вже проявилася відсутність єдності в узгодженні заходів у відповідь на випадок військової агресії Росії проти України. Суттєві розбіжності намітилися як щодо курсу на ескалацію політичного конфлікту між США/НАТО і Росією, так і щодо заходів стримування РФ включаючи застосування санкцій і їх практичне наповнення. Предметом розбіжностей також є готовність або неготовність окремих країн-членів НАТО здійснювати термінові поставки зброї Україні, які повинні компенсувати відмову від військових гарантій безпеки. Низка країн Східної Європи висловилися проти розміщення на їх території військ інших союзників по НАТО.

11. Після передачі російському МЗС відповіді на пропозиції Москви щодо гарантій безпеки, держсекретар США Е.Блінкен заявив, що в разі деескалації напруженості США готові до переговорів і в цілому віддають перевагу дипломатичному шляху врегулювання конфлікту. За його словами, у своїй відповіді США вказали напрями, по яких можлива співпраця двох держав. Наприклад, США готові обговорювати з Росією нерозміщення ракет на Україні, регламентацію проведення військових навчань у Європі, контроль над озброєннями, прозорість і заходи щодо зменшення військових ризиків. При цьому Е.Блінкен підкреслив, що принцип «відкритих дверей» в НАТО зберігається.

12. Генеральний секретар НАТО Й.Столтенберг також позначив сфери, в яких, на його думку, НАТО може досягти прогресу з Росією. До них відносяться:

- відновлення контактів, в тому числі дипмісій і діалог по лінії військових;

- участь у реальному обговоренні занепокоєнь Росії на принципах ЄС, у тому числі на основі Гельсінкських угод 1975 р.;

- погодження проведення військових навчань.

При цьому Столтенберг підкреслив, що окремі держави мають самі визначати свою зовнішню політику, а російські війська знаходяться в Україні, Грузії та Молдові без дозволу влади цих країн. При цьому, ситуація в Україні та Грузії різко відрізняється від стану 1997 р.

13. Особливість нинішнього моменту – в тому, що подальший перебіг кризи залежить від вибору реагування і позиції Москви. Більшість серйозних коментаторів вважають, що Москва не зможе домогтися від США і НАТО максимальних поступок, викладених у вимогах МЗС РФ до США і НАТО від 17 грудня 2021 р. За спільної згоди обидві сторони могли б домовитися про істотне оздоровлення військово-політичної обстановки в Європі.

14. Військова операція російських військ проти України не принесе Кремлю ніяких політичних вигод, але загострить конфлікт із Заходом і посилить ізоляцію Москви. Якщо сторонам вдасться уникнути критичного загострення протиріч, раніше чи пізніше Москва і Вашингтон будуть змушені сісти за стіл переговорів і спробувати домовитися по ряду важливих аспектів європейської безпеки.

В рамках такого підходу можна прогнозувати зниження рівня військової небезпеки в Європі («деконфліктинг»), відновлення контролю над озброєннями, регламентацію проведення військових навчань, зниження рівнів присутності військових сил і озброєнь, посилення заходів довіри. Цілком можливе відновлення у якійсь формі Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (РСМД). Можливе відновлення якихось параметрів обмеження звичайних збройних сил і озброєнь в Центральній і Східній Європі. Ймовірна заборона на розміщення ядерних і неядерних ракетних систем у країнах східного флангу НАТО. Досить ймовірне забезпечення РФ доступу до інспекції об'єктів ПРО США в Румунії та Польщі. Утім наразі важко прогнозувати, як послаблення протиріч між США та Росією могло б вплинути на врегулювання конфлікту в Донбасі й тим більше – на перспективи відносин між Україною та Росією.

15. У разі, якщо низка країн ЄС і НАТО, які виступають за відновлення діалогу з РФ і нову розрядку міжнародної напруженості, зуміють домогтися організації багатостороннього діалогу з питань європейської безпеки, не виключається можливість скликання якоїсь багатосторонньої наради на кшталт НБСЄ 1972-1975 рр. у форматі «Гельсінкі 2.0». Однак на етапі ескалації конфлікту Росії та США і НАТО говорити про це вочевидь передчасно.

16. Станом на кінець січня 2022 р. позиція РФ залишається ухильною. МЗС РФ не задоволене відповіддю США і НАТО, однак не відкидає продовження діалогу. Кремль схоже не має наміру поспішати з відповіддю. Зважаючи на запланований візит В.Путіна на Олімпіаду в Пекіні (04-20 лютого) певна корекція у відносинах Росії і США можлива за підсумками переговорів В.Путіна з Сі Цзініпіном. Принаймні, спроба російського керівництва дискредитувати проведення в КНР Олімпіади, почавши військову авантюру в Донбасі, виглядала б вкрай цинічно і недоречно.

С.В.Толстов
кандидат історичних наук, доцент,
зав. відділу трансатлантичних досліджень ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»