>

Знакові події квітня-2017. Конституційний референдум Турецької Республіки

Референдум, що пройшов у Турецькій Республіці 16 квітня 2017 р., став однією з найвизначніших подій квітня-2017. Він зумовив перехід у країні від парламентської форми правління до президентської. Як зазначають аналітики, винесена на референдум президентська модель є суто турецьким політичним ноу-хау у сфері формування політичної влади.

Посада президента до внесення правок до конституції передбачала виконання переважно представницьких та протокольних функцій, а реальна влада належала главі уряду. Після прийняття поправок повноваження президента значно розширюються: президент стає главою держави та уряду, знімається вимога про неможливість одночасного перебування на посаді президента і лідера політичної партії, він отримує право видавати укази, що мають силу закону. Скасовано військові суди, а осіб, які мають відношення до збройних сил, позбавлено права обиратися до представницьких органів влади, чим обмежено можливість військового впливу на владу. Водночас парламент залишається однопалатним, що не є характерним для президентської форми правління. Більшість поправок вводиться в дію одночасно з президентськими та парламентськими виборами 2019 р., а деякі (щодо можливості президента бути членом політичної партії, скасування військових судів) – разом з прийняттям закону про введення в дію поправок. Затвердження нового складу Ради суддів проводиться протягом 30 днів після прийняття закону.

Напередодні та після закінчення референдуму Р.Т. Ердоган заявляв про можливість повернення смертної кари та проведення референдуму щодо необхідності переговорів про вступ країни до ЄС. І хоча Євросоюз не вважає референдум проведеним демократичним шляхом, а введення смертної кари сприймає як відступ від демократичних принципів, угода між ТР та ЄС щодо біженців та факт того, що Європейський Союз є головним економічним партнером Туреччини, змушуватимуть їх налагоджувати спільну співпрацю.

Вперше ідею про перехід до президентської системи запропонував у 2005 р. тодішній міністр юстиції Джеміл Чічек. Її підтримав тодішній прем’єр-міністр Реджеп Тайип Ердоган. У подальшому і він сам, і Партія справедливості та розвитку (ПСР) та її лідери докладали зусиль для переходу до президентської республіки.

Після перемоги ПСР на виборах 2011 р. партією були сформульовані та внесені на розгляд парламенту пропозиції щодо реформи конституції, спрямовані на перехід до президентської форми правління. Для розробки тексту нової конституції було створено міжпартійний комітет, до якого на паритетній основі ввійшли представники всіх парламентських фракцій. Вимогою для схвалення конституції була одностайна підтримка всіх учасників комітету. Однак, за більш ніж два роки роботи члени комісії, узгодивши 60 статей нової конституції, не змогли дійти згоди щодо питань розподілу повноважень між виконавчою та законодавчою гілками влади, повноважень президента, децентралізації влади, права на освіту на рідній мові та основ республіканського устрою, що призвело до розпуску комітету в грудні 2013 р.

Питання щодо переходу до президентської форми правління було складовою частиною виборчої програми ПСР 2015 р. Після спроби державного перевороту 16 липня 2016 р. процес підготовки референдуму активізувався, і в грудні, після досягнення консенсусу щодо конституційної реформи між ПСР та Партією націоналістичного руху, текст поправок передано до парламенту. Згодом законопроект був схвалений Комітетом з конституційного законодавства. У січні 2017 р. переважною кількістю голосів (339 з 488) парламент прийняв пакет з 18 поправок до конституції. Для ухвалення поправок проекту конституційних змін без проведення референдуму було необхідно набрати 367 голосів.

Підготовка до референдуму проходила в умовах надзвичайного стану, введеного після спроби державного перевороту, що призвело до арештів та звільнення незгодних з політикою керівництва громадян країни та сприяло ще більшому обмеженню свободи слова, а відповідно, і інформації щодо наслідків зміни конституції, можливості противникам проведення референдуму донести аргументи «проти» до широкого загалу. Однак, незважаючи на це, голоси (з урахуванням виборців, що проживають за кордоном) «за» (51,41%) та «проти» (48,59%) реформи розділилися майже порівну. Явка виборців склала 85,3 відсотка. «Проти» турецькі виборці проголосували в США (78%), Канаді (72%), Швейцарії (62%) та Великій Британії (80%). В інших країнах референдум отримав підтримку виборців, хоча явка в них переважно була меншою за 50%.

Всередині Туреччини проти змін до конституції виступили виборці найбільших міст країни – Стамбула, Анкари, Ізміра, Адани, Анталії, Діярбакира, Мерсина та прикордонних курдських провінцій. Попри зафіксовані на виборчих дільницях порушення, протести опозиції та висновки спостерігачів ОБСЄ і Ради Європи, ЦВК визнала вибори дійсними.

Закордонні аналітики наголошують на тому, що поправки до конституції формують у Туреччині президентський режим, у якому відсутні необхідні механізми стримування та противаг. Результати референдуму свідчать про глибокий розкол турецького суспільства і вимагають від президента Р.Т. Ердогана ведення діалогу з усіма політичними і громадськими силами країни для вироблення консенсусу в порозумінні та розбудові держави. Деякі аналітики порівнюють Р.Т. Ердогана з В.В. Путіним та звинувачують його в посиленні авторитаризму в країні та відмові від реформ Ататюрка. Однак, якщо президентові ТР вдасться об’єднати розділену референдумом країну, віднайти спільну мову з опозиційними силами, відродити економіку та забезпечити безпеку країни в неспокійному близькосхідному регіоні, він має шанси сприяти розбудові та посиленню авторитету турецької держави, становленню її як впливової регіональної держави.

Україна поважає вибір турецького народу. 18 квітня Президент України П.О. Порошенко у телефонній розмові привітав Р.Т. Ердогана з перемогою за підсумками референдуму і подякував за підтримку незалежності та територіальної цілісності України. Президенти торкнулися питань проведення в Києві Шостого засідання Стратегічної Ради високого рівня між Україною та Туреччиною, обговорили ряд актуальних питань регіонального та міжнародного порядку денного, зокрема, і щодо ситуації в Сирії.

Українсько-турецькі відносини динамічно розвиваються. Країни докладають зусиль для переводу їх на рівень стратегічного партнерства. Сильна, стабільна та дружня Турецька Республіка важлива для України як стабільний, передбачуваний партнер з яким ми можемо розвивати взаємовигідні відносини. Можна сподіватись, що посилення президентських повноважень дозволить Р.Т. Ердогану створити нову міцну державу з розвиненою економікою, міцним суспільством, яке базується на спільних інтересах, взаєморозумінні та взаємоповазі, та розбудовувати взаємовідносини із сусідніми країнами, створюючи зону безпеки та стабільності.


Наталія МХИТАРЯН
кандидат політичних наук, старший науковий співробітник
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Перейти до початку