З середини 1930-х років став помітним відхід П. Ренувена від  позицій класичного традиціоналізму та врахування ним все ширших географічних і проблемних рамок досліджень, а у подальшому творча еволюція Ренувена привела до все більшого врахування ним принципів, які сповідували провідники школи «Анналів». Особливо це стало помітним в його діяльності спрямованій на дослідження історії міжнародних відносин у післявоєнний період. Діяльність П. Ренувена набула високої оцінки не лише як історика, але як теоретика міжнародних відносин. У збірнику, що у 1966 р. вийшов на його честь, П’єр Ренувен був вшанований, як «великий вчитель», який відродив Історію у викладацькій практиці новітньої історії у Сорбоні та у наукових дослідженнях.