>

Знакові події березня-2017. Новий президент ФРН Вальтер Штайнмаєр

Важливою подією березня 2017 р. став початок діяльності Федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра (Frank-Walter Steinmeier), який згідно Основного закону (Конституції країни) є «главою держави». До виконання своїх посадових обов'язків він приступив з 19 березня 2017 р. – після свого обрання 12 лютого ц.р. Кандидатом на цю посаду його висунула Федеральний канцлер Ангела Меркель від імені партій правлячої коаліції: Християнсько-демократичного союзу, Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС) і Соціал-демократичної партії (СДПН). Ф.-В. Штайнмаєр є дванадцятим президентам ФРН з 1949 р.

На посаду Президента Ф.-В. Штайнмаєра обрали згідно законодавства Федеральні збори — конституційний орган, скликаний спеціально з цією метою. До його складу входили депутати Бундестагу і така сама кількість делегатів, обраних земельними парламентами за пропорційним принципом. Федеральний президент обирається простою більшістю голосів строком на п'ять років. Соціал-демократ Ф.-В. Штайнмайєр прогнозовано переміг чотирьох інших претендентів у першому турі (з можливих трьох). За нього проголосували 931 із 1239 присутніх членів колегії виборців (75,1 %), що брали участь у голосуванні за необхідних 631 (всього – 1260). Оскільки президентська посада передбачає рівновіддаленість від політичних сил, Ф.-В. Штайнмаєр призупинив своє членство в СДПН і пішов у відставку з посади глави МЗС.

У Німеччині, в силу історичних причин, реальна влада президента відчутно скромніша за гучне визначення – він має радше представницькі функції, а за внутрішню політику відповідають інші посадовці. До повноважень президента згідно конституційних положень належить підписання ухвалених законів країни, договорів з іншими державами, призначення міністрів за поданням Канцлера. Федеральний президент, окрім представлення країни на тих чи тих урочистих заходах у самій ФРН та за її межами, є головним представником Німеччини з погляду міжнародного права. Водночас президент ФРН – це величезний моральний авторитет і уособлення потужної держави, яка сприяє реалізації нового значення, ваги і впливу сучасної Німеччини у світі.

Завдання Федерального президента регулюються вісьмома статтями Основного закону Німеччини, у тому числі статтею 56. Остання містить текст присяги, яку Штайнмаєр виголосив 22 березня у пленарній залі Бундестагу: «Присягаю присвятити свої сили на благо німецького народу, примножувати його надбання, оберігати його від шкоди, дотримуватися і охороняти Основний закон та закони Федерації, сумлінно виконувати свої обов'язки та дотримуватися справедливості стосовно всіх і кожного. Нехай допоможе мені Господь».

У своїй інавгураційній промові Ф.-В. Штайнмаєр порушив низку важливих тем. Зокрема, актуальності зміцнення засад ліберальної демократії і справедливості, важливості виведених уроків з кривавого ХХ ст., майбутнього Європи після Brexit та викликів нової привабливості авторитаризму, яка сьогодні глибоко проникла й на терени Європи. Віддаючи належне розвитку Туреччини останніх десятиліть та засуджуючи спроби заколоту в цій країні, Штайнмаєр закликав тепер уже свого колегу Ердогана до виваженості, дотримання верховенства закону, звільнення ув'язненого журналіста Деніза Юцела та припинення «невимовних порівнянь» європейської сучасної практики із нацистськими засобами.

Президент підкреслив, що боротьба ліберальної демократії відбувається на обширах далеко на захід і схід від європейських кордонів, наголосив про важливість дискусій про демократію. Він наголосив, що є безпартійним, але безпартійним – не означає нейтральним як до внутрішніх, так і зовнішніх справ. Неупередженим потрібно бути тією мірою, якою це потрібно посадовцю. Однак нейтральним Президент не може бути, коли йдеться про основні засади. Тому він збирається бути упередженим тоді, коли справа торкається, власне, самої демократії чи об'єднаної Європи.

 У вересні 2017 року в Німеччині відбудуться вибори до Бундестагу, за результатами яких до парламенту вперше можуть потрапити правопопулісти з партії «Альтернатива для Німеччини». Злет цієї партії пов'язаний, насамперед, із глобальною кризою біженців. Можна передбачити, що ця тема буде серед пріоритетів політика протягом усіх п'яти років його каденції. Однак значення збільшення популярності праворадикалів з «Альтернативи» перебільшувати не варто: у будь-якому разі більшість залишиться за коаліцією поміркованіших сил. А отже і спадковість німецької внутрішньої і зовнішньої політики не припиниться. Що й доводить перемога представника правлячої коаліції на президентських виборах.

Франк-Вальтер Шмайнмаєр заступив на президентство в бурхливі часи. Це стосується Європи, США та й усього світу. Не менш важливо, що він авторитетний політик не лише національного рівня, а й міжнародного масштабу. Штайнмаєр знається на проблемах України, позиціонуванні Росії та її агресивного протистояння нашій країні. У ранзі керівника німецького МЗС і дієвого учасника нормандського формату переговорів Штайнмаєр присвятив багато часу конфлікту на Сході України, і не виключено, що ця обставина спроможна конвертуватися в активну підтримку політики Києва з боку Федерального президента Німеччини.

І хоча на новій посаді для Ф.-В. Штайнмаєра вже не буде такого часового пресингу, все ж на плечах Федерального президента лежатиме велика відповідальність першої особи потужної ФРН, яка є лідером Євросоюзу. То ж міжнародне співтовариство та співгромадяни чекатимуть від Ф.-В. Штайнмаєра важливих посилів та орієнтирів. Ці завдання перед главою Німеччини є, напевно, одними із найважливіших.

 

Андрій Кудряченко – доктор історичних наук, професор, директор ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Вікторія Солошенко – кандидат історичних наук, доцент, учений секретар ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Перейти до початку