>

Роман Павлюк. Про нашу економіку війни

Про нашу економіку війни.

Війна - це дорого. Страждає не лише економіка Мордору, але і наша також.

Може на перший погляд це звучить незвично і навіть дико, але:

1. ПЕРЕСТАНЬТЕ волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота -- то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!

2. Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!

3. Подолайте у собі почуття провини вижившого (це оте "чому я в теплі, якщо інші на передовій"): не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!

4. Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку у барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! І це нормально!

5. Підприємці, при найменшій можливості, тримайте бізнес відкритим! Особливо на Заході України, де загрози війни мінімальні. Це дуже критично зараз.

6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!

7. Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки у цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте -- це сильний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон -- окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!

8. Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна -- посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини "чому я не там", повторюйте: "Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і здамся сам(-а), бо моя Україна -- понад усе!"

Віримо в ЗСУ! Слава Україні!

Автор: Роман Павлюк


Посилання на джерело: https://www.facebook.com/oksana.yurkova/posts/2670404706423038?from_close_friend=1

Перейти до початку