У роботі згаданого наукового заходу взяли участь відомі вітчизняні та зарубіжні фахівці: співробітники ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», Інституту історії України НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, Асоціації міжнародної історії та політології Центру східноєвропейської демократії (Канада), Інституту музикознавства Ягеллонського університету (Республіка Польща), історико-філософського факультету Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, Державного архіву Львівської області, Державного університету економіки і технологій, члени громадських організацій, зокрема  Всеукраїнської асоціації євреїв – колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів, Українського представництва Канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч» та ін.

У своєму вступному слові директор ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Андрій Іванович Кудряченко привітав учасників міжнародної наукової конференції, наголосивши на важливості підтримки з боку держави наукових досліджень з  проблематики Голокосту, а також актуальності теми не лише з точки зору  історичної науки, але й суто практичних потреб сьогодення. У своїй доповіді Андрій Іванович торкнувся вагомої проблеми всесвітньої історії – історико-політичних засад примирення ФРН  з Державою Ізраїль, унікального прикладу постконфліктної відповідальності та поступового відновлення довіри між двома державами, а також підкреслив провідну роль Федерального канцлера К.Аденауера у впровадженні цього процесу.

Надалі, за модерації директора ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» Андрія Івановича Кудряченка з доповідями виступили відомі вітчизняні та зарубіжні вчені.

Зокрема, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України НАН України Олександр Євгенович Лисенко проаналізував питання внутрішньої невизначеності мнемонічної політики України щодо Голокосту, зазначивши, що хоча Україна і співпрацює з меморіальним комплексом Яд Вашем та аналогічними європейськими інституціями, проте на даний час відсутня чітко визначена державна політика пам’яті про Голокост. Доповідач наголосив на важливості належного увічнення пам’яті жертв Голокосту і меморіалізації Бабиного Яру у контексті саме української історії.

Засновник і президент Асоціації міжнародної історії та політології, старший радник Центру східноєвропейської демократії (Канада) Алік Гомельський розглянув трагедію ШОА як інструмент в руках владних структур СРСР для ведення інформаційних війн, використовуючи згаданий термін не лише для  визначення  трагедії та катастрофи єврейського народу, але й цілеспрямованого знищення за національною ознакою будь-якого народу у світі, продемонструвавши в цьому контексті документи щодо діяльності радянських спеціальних служб, які стосувалися різноманітних репресій проти євреїв у колишньому СРСР.

Питання становлення сучасного  дискурсу Голокосту у США були розглянуті доктором історичних наук, старшим науковим співробітником, головним науковим співробітником ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» Олександром Володимировичем Потєхіним. Символічний епізод з  кораблем “St. Louis” із понад 900 єврейськими біженцями, який у 1939 р. не був прийнятий США, через  що більшість пасажирів згодом загинула через Голокост, свідчить про те, що тодішній президент США Ф.Д.Рузвельт, хоч і не  діяв як антисеміт-ідеолог,  проте був політиком, який ставив внутрішню стабільність і електоральні ризики вище гуманітарних міркувань. Тому сучасний дискурс Голокосту у США, що сформувався не одразу, а як відповідь на соціальні зміни, медійну революцію та потребу в універсальному моральному наративі,  став впливовим глобальним стандартом пам’яті, але водночас залишається предметом критичних дебатів.

Переосмисленню  історії антисемітизму і дослідженню Голокосту в Італії наприкінці ХХ - та початку ХХI століття була присвячена доповідь доктора історичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України, завідувача кафедри всесвітньої історії історико-філософського факультету Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Ігоря Володимировича Срібняка.

Розвінчанню злочинів Голокосту  у країнах Східної Європи присвятила свій виступ доктор політичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, провідний науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» Людмила Дмитрівна Чекаленко.

Особлива увага під час пленарного засідання була прикута до доповіді вченого-історика, Заслуженого діяча науки і техніки України, колишнього в’язня Шаргородського гетто, голови Всеукраїнської асоціації євреїв – колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів Бориса Михайловича Забарка. Написані ним упродовж десятирічного періоду праці «Живыми остались только мы: свидетельства и документы», «Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: свидетельства и документы», «Мы хотели жить: свидетельства и документы» (двотомник) та ще три книги німецькою та англійською мовами, видані у період 1999 по 2019 рр. є свідченням того, що Борис Михайлович Забарко здійснив фундаментальний внесок у вивчення й збереження пам’яті про Голокост на території України, значення якого виходить далеко за межі академічної історіографії. Ключові аспекти цього внеску можна охарактеризувати як масове введення в науковий та публічний обіг низки джерел – свідчень єврейських жертв і вцілілих. Фактично, він створив колективний голос єврейських жертв Голокосту в Україні, а також дав шанс бути почутими майже 2 00 000 ще живих жертв цієї трагедії у всьому світі.

Озвучене ним питання спорудження, а точніше відсутність спорудження упродовж багатьох років Меморіалу Бабин Яр у Києві порушувалось також у  доповідях кандидата історичних наук, директора Українського центру вивчення історії Голокосту, провідного наукового співробітника Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України Анатолія Юхимовича Подольського, присвяченої проблемним моментам дослідження та викладання історії Голокосту в Україні, зокрема під час сучасної російсько-української війни, а також Голови Українського представництва Канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч», аспіранта кафедри всесвітньої історії історико-філософського факультету Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Владислава Владиславовича Гриневича щодо опору радянській політиці нищення пам’яті про Бабин Яр як символу Голокосту.

Доповідачі наголошували також на необхідності спорудження Меморіалу Бабин  Яр за державної підтримки, та здійснення видання книг Б.М. Забарка українською мовою.

Під час обговорення кандидат філософських наук, доцент, провідний науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» Олександр Олександрович Шморгун окреслив специфіку та проблемні питання французького дискурсу Голокосту на прикладі декількох відомих історичних постатей  в уряді Франції у воєнні та післявоєнні часи.

Підсумовуючи результати роботи міжнародної наукової конференції директор ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Андрій Іванович Кудряченко наголосив на важливості збереження та відновлення пам’яті щодо подій, пов’язаних із Голокостом і трагедією Бабиного Яру, підкреслив значення Бабиного Яру не лише як місця трагедії, що сталася у Києві  в часи Другої світової війни, але і його символічне значення для світового співтовариства, а також подякував усім учасникам за роботу, висловив сподівання, що підготовлені доповіді з проблематики Голокосту стануть основою для збірника наукових праць, який буде підготовлений за результатами даної конференції.

17 грудня 2025 р.

Рудич Сергій Феліксович,
кандидат технічних наук,
 старший науковий співробітник
Державної установи
«Інститут всесвітньої історії НАН України»