Відкрив семінар кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії країн Азії та Африки ДУ “Інститут всесвітньої історії НАН України” В. О. Швед. Він відзначив, що ініціатива розпочати такий спільний формат роботи науковців з відповідними підрозділами Міністерства закордонних справ України належить Спеціальному представнику України з питань Близького Сходу та Африки, кандидату історичних наук М. А. Субху. Інститут та його керівництво повністю підтримали цю ініціативу, була створена організаційна група з проведення засідань науково-аналітичного семінару, розроблений план тематичних засідань на 2023 рік.

В.О. Швед підкреслив, що реалізація такої спільної ініціативи дозволить краще й повніше інтегрувати наші наукові розвідки з реальною практичною діяльністю українського зовнішньополітичного відомства, краще розуміти реальні потреби української дипломатії, а МЗС у своїй роботі більшою мірою використовуватиме науково-аналітичні розробки українських дослідників. Таким чином створюється ще один ефективний канал синтезу історичної науки з практичною діяльністю української дипломатії.

Директор ДУ “Інститут всесвітньої історії НАН України”, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, А.І. Кудряченко у своєму вітальному слові зупинився на аналізі тієї багатогранної наукової діяльності Інституту з питань дослідження актуальних проблем всесвітньої історії, зокрема й країн Азії та Африки. А. І. Кудряченко особливо підкреслив, як науковий колектив установи перебудовує свою роботу з початком російської агресії проти України, наполегливо шукає нові форми співпраці з відповідними органами державної влади, зокрема з Міністерством закордонних справ. В Інституті розробляється новий проект — підготовка монографії про ті країни світу, які є найбільш успішними у своєму історичному поступі, зокрема й про азійські країни. Директор Інституту зазначив, що нинішній науково-методологічний семінар започатковує новий формат плідної співпраці наукового колективу з головним зовнішньополітичним відомством країни. У своїй науковій доповіді “Проблеми та перспективи формування антиіранського альянсу на Близькому Сході” кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії країн Азії та Африки ДУ “Інститут всесвітньої історії НАН України” В. О. Швед проаналізував еволюцію тих змін, які відбулися у Близькосхідному регіоні внаслідок російського вторгнення, а особливо після того, як влітку 2022 року практично оформився військово-політичний союз двох диктатур — путінського режиму і режиму аятолл, яких об'єднало багато спільних рис як щодо експансіоністського курсу зовнішньої політики обох режимів, так і розуміння світових проблем та ідеологічних засад держав. Широке застосування російською армією іранських бойових дронів-камікадзе, перемовини про надання Росії іранських балістичних ракет, допомога у відповідь з боку путінського режиму щодо надання найсучасніших бойових літаків та гвинтокрилів, вірогідна допомога Росії у розробці Іраном власної ядерної зброї — все це створило якісно нову геополітичну й безпекову ситуацію на Близькому Сході, що призвело до політичних зрушеннь у позиціях Ізраїлю та арабських країн. Зростаюче розуміння того, що вся ця іранська зброя, що зараз випробовується на війні в Україні, завтра може бути використана проти Ізраїлю і арабських країн, які, по-перше, почали рухатись у напрямку створення дієвої спільної антиіранської коаліції, а, по-друге, нарощувати свою допомогу Україні. Водночас на шляху формування такої коаліції з’явилося декілька вкрай негативних чинників. Вони передусім пов'язані з формуванням в Ізраїлі нового уряду на чолі з Б. Нетаньяху, до складу якого увійшли і посіли низку ключових посад представники вкрай праворадикальних партій. Провокаційна за своєю суттю вилазка міністра національної безпеки Ізраїлю І. Бен-Гвіра на Храмову Гору у Східному Єрусалимі вкрай загострила палестинсько-ізраїльське протистояння, що призвело до численних людських жертв, і за своїми наслідками фактично унеможливлює подальші кроки Саудівської Аравії щодо нормалізації відносин з Ізраїлем, що призвело б до формування міцного ізраїльсько-саудівського ядра антиіранської коаліції на Близькому Сході. Також здійснення у подальшому широкомасштабних правових реформ, які за своїми наслідками здатні фактично зруйнувати демократичні засади Ізраїльської держави, створює загрозу ізраїльсько-американському стратегічному союзу. За таких умов головними завданнями нинішньої американської адміністрації є, принаймні, збереження статус-кво у палестинсько-ізраїлсьських відносинах, недопущення їхнього серйозного погіршення, що поставить під пряму загрозу зусилля Президента США Джо Байдена щодо створення близькосхідного антиіранського альянсу.

Спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки, кандидат історичних наук М. А. Субх у своїй доповіді “Пріоритетні завдання зовнішньої політики України у Близькосхідному регіоні на сучасному етапі” розкрив ключові аспекти нинішнього зовнішньополітичного курсу України на Близькому Сході. Відомий український дипломат охарактеризував ті труднощі і проблеми, з якими зіткнулась українська дипломатія у Близькосхідному регіоні через особливості сприйняття арабським світом російсько-української війни. В той же час наполеглива і кропітка праця української дипломатії, низка важливих ініціатив, запропонованих Україною, зокрема щодо зернового коридору з України з метою запобігання масовому голоду в низці країн Африки та Азії, відомий план миру, запропонований Президентом України В. Зеленським тощо, відіграли свою роль у тому, що Близькосхідний регіон почав повертатися до України. Достатньо згадати допомогу Саудівської Аравії у звільненні військовополонених іноземців із російського полону, 500 мільйонну фінансову допомогу Королівства, допомогу Катара у тому, щоб запрацював зерновий коридор тощо. Ми ефективно використовуємо різні міжнародні організації та майданчики для активізації своєї роботи з країнами регіону, зокрема співпрацю з контактною Групою шести при Лізі арабських держав. В цілому, можна стверджувати, що наша дипломатія не лише дуже швидко вчиться, а й  підвищує свою майстерність та ефективність. Важливе значення надається організації роботи Координаційної Ради з взаємодії з арабським світом та мусульманськими країнами при Офісі Президента України, склад та повноваження якої найближчим часом мають бути значно розширеними. Особливе значення надається поглибленню співпраці з арабськими країнами Затоки, зокрема, завершується підготовка до укладання угоди про зону вільної торгівлі з ОАЕ. Всеохоплююча резолюція ООН до роковин початку російської агресії дозволить українській дипломатії мати значно кращі політико-правові засади подальшої активізації своєї роботи, зокрема й на Близькому Сході.

Мохаммад Фараджаллах, Генеральний секретар Арабської ради в Україні, головний редактор інформаційного порталу “Україна по-арабськи” у своєму виступі “Роль іранського чинника у зміцненні позицій України на Близькому Сході” зосередився на обґрунтуванні серйозної вразливості нинішньої відверто експансіоністської політики режиму аятолл як на Близькому Сході, так і їхній прямій співучасті у російській агресії проти України. Доповідач нагадав, що ще у 2019 році Іран прямо здійснив відкритий акт агресії своїми бойовими дронами проти об'єктів нафтопереробної інфраструктури Саудівської Аравії, тоді цей акт агресії залишився не покараним. Сьогодні Україна має можливості спиратись у боротьбі проти, по-суті спільної, російсько-іранської агресії на допомогу США, НАТО, Євросоюзу. Очікується більш значуща допомога від Ізраїлю та низки арабських країн. Доктор Фараджаллах особливо наголосив на тому, що співучасть Ірану у збройній агресії проти України не має жодного виправдання з точки зору Ісламського віровчення, яке вважає посягання на чуже (зокрема землю й життя) найважчим гріхом.

Президент Центру діалогу та комунікацій шейх Емад Абу Алруб у своєму виступі «Роль Українського центру діалогу та комунікацій у мобілізації арабської та мусульманської громад України для боротьби проти російської агресії» детально розповів про роботу волонтерів центру щодо допомоги українським біженцям, ЗСУ та багатогранну міжнародну діяльність Центру, особливо у просторі арабського та мусульманського світів.

Доктор історичних наук, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія” Ферхад Туранли зупинився у своєму виступі на питаннях, пов'язаних з історією укладання Росією низки угод та договорів зі східними країнами протягом останніх кількох століть, які сама ж постійно й порушувала. Це свідчить про те, що Іран, Китай та інші східні країни, які сподіваються на співпрацю з Росією, мають чекати таких самих “подарунків”.

Аурагх Рамадан, незалежний експерт з питань Близького Сходу, у своєму виступі “Роль України у забезпеченні продовольчої та міжнародно-правової безпеки близькосхідних країн” акцентував увагу на тому, що Україна має якісно поліпшити свою інформаційну присутність у країнах Близького Сходу, опрацювати програму підготовки висококваліфікованих спеціалістів-сходознавців, здатних ефективно працювати у країнах Азії та Африки.

В цілому, проведення зазначеного науково-методологічного семінару, велика увага до нього з боку науковців та громадськості аргументовано довели своєчасність та велику затребуваність у такому новому форматі співпраці Інституту всесвітньої історії НАН України, зі співробітниками Міністерства закордонних справ України, що дозволяє спільними зусиллями відповідати на виклики, що постали сьогодні перед Українською державою.