Які головні завдання поставили перед собою організатори й виконавці цього міжнародного злочину? За безпрецедентною жорстокістю, рівнем організації та планування його можна порівняти хіба що з нападом на Перл-Харбор 7 грудня 1941 року, атакою на вежі-близнюки 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та початком повномасштабної агресії Росії проти України 24 лютого 2022 року.
По-перше, керівництво ХАМАСу та його безпосередні ляльководи – диктаторські режими Ірану та Росії, – поставили за мету зірвати вкрай важкий, але неухильний процес зближення Ізраїлю з арабським світом, який набував нового дихання після підписання історичних Угод Авраама між Ізраїлем, ОАЕ та Бахрейном у вересні 2020 року, а згодом – із Марокко й Суданом. У нинішньому 2023 році протягом всіх дев'яти місяців відбувається напружена дипломатична робота над тим, щоб завершити протягом найближчого часу процес нормалізації відносин Ізраїлю з головною арабською країною – Саудівською Аравією. У своєму інтерв'ю відомому каналу Fox News 21 вересня 2023 року Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман повідомив, що ця робота близька до завершення. Такий крок сприяв би тому, що за прикладом Королівства Саудівська Аравія, як безумовного лідера арабського світу, інші арабські країни також значно прискорять нормалізацію своїх відносин з Ізраїлем. На Близькому Сході це дозволить сформувати принципово іншу геополітичну та безпекову ситуацію, яка сприятиме перетворенню регіону на зону стабільності, партнерства та взаємовигідного співробітництва. І все це відбувається під безпосереднім патронажем адміністрації Президента США Джо Байдена. Це означає, що Близькосхідний регіон у більшості своїй знову гуртується навколо США, які успішно відновили свої позиції лідера у цьому регіоні, підриваючи вплив Росії та Ірану. Такий розвиток подій став смертельною загрозою для експансіоністських та гегемоністських планів Тегерану та Москви на Близькому Сході. Тому було поставлено завдання будь-якою ціною унеможливити посилення ролі США та об’єднання країн регіону засобом розпалювання міжетнічної ворожнечі. Характерно, що буквально за 4 дні до атаки, 3 жовтня Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї написав у соціальній мережі “... позиція Ісламської Республіки Іран полягає в тому, що країни, які підуть на авантюру нормалізації своїх відносин з Ізраїлем, програють. Вони ставлять на програшного коня”. Красномовніше, мабуть, і не скажеш про свої наміри.
По-друге, для ХАМАСу та його головного патрона – Ірану, було важливо остаточно дискредитувати та розвалити Палестинську національну автономію, довести, що нібито лише ХАМАС є єдиною силою, що бореться за палестинців, задля досягнення повного панування не лише в Секторі Газа, а й на Західному березі річки Йордан. Передбачалося, що одночасно із нападом ХАМАС з боку Сектора Гази мало відбутися повстання на Західному березі, що призвело б до того, що ситуація легко б вийшла з-під контролю.
По-третє, путінському режиму було вкрай важливо через організацію цієї авантюри відвернути світову увагу від агресії проти України, й насамперед, змусити Захід розпорошити всі свої ресурси, зменшивши увагу до надання допомоги Україні, а в ідеалі – припинити її. Для реалізації такої тактики одночасно із атакою на Ізраїль була розв'язана нечувана за розмахом пропагандистська кампанія, в рамках якої ставилося завдання довести, що через допомогу Україні Захід не надавав відповідної уваги Близькому Сходу, зокрема Палестинському питанню, концентруючись лише на Україні. У цьому плані показовим є висловлювання заступника голови Ради Безпеки Російської Федерації А. Мєдвєдєва: “... замість того, щоб активно працювати над палестинсько-ізраїлським врегулюванням, ці придурки [США] заважають нам, надають повномасштабну допомогу неонацистам [в Україні], стравлюють один з одним два тісно пов'язаних народи”. Розвиваючі ці ідеї, прес-секретар Кремля Д. Пєсков тішить себе ілюзіями що “... процес накачування київського режиму зброєю із фактичної, емоційної, фінансової, технологічної точок зору увійде у низхідну тенденцію”. Колишній командувач армією США в Європі генерал Б. Годжес. точно визначив: “Росія підігрує зусиллям Ірану запобігти тіснішим ізраїльсько-саудівським відносинам, а Іран відволікає увагу та ресурси Заходу від України”.
З кожним днем, який віддаляє нас від трагічних подій 7 жовтня 2023 р. стає все очевиднішим, що атаки ХАМАС готувалися під безпосереднім керівництвом і при великій допомозі Ірану та Росії. З'являється дедалі більше фактів того, що Іран протягом останнього часу значно поглибив координацію дій з своєю головною проксі-силою ХАМАСом у Секторі Газа та Хезболлою у Лівані. Починаючи із серпня 2023 року, командувач спецпідрозідлу “Аль-Кудс” у складі Корпусу вартових ісламської революції зустрічався у Бейруті із керівництвом Хезболли, ХАМАСу та Ісламського джихаду, де розробляв плани на майбутню атаку. Іранські сили безпеки допомогли спланувати напад на Ізраїль і дали “зелене світло” на атаку за підсумками зустрічі в Бейруті 2 жовтня 2023 р. За декілька останніх місяців перед нападом ісламський режим надав ХАМАСу військової допомоги на суму близько 700 млн. $. Ні для кого не є секретом тривале та багатопланове співробітництво російської влади з ХАМАСом, високопоставлені делегації якого регулярно відвідують Москву. Так, у березні 2023 року до Росії завітали члени Політбюро ХАМАСу Муса Абу Марзук та Іззат Ришка. Під час перемовин у російському МЗС обговорювалася російська допомога бойовикам для організації військової операції проти Ізраїлю. Також були узгоджені питання координації дій між Москвою, Тегераном, ХАМАСом та Хезболлою після травневої операції Армії оборони Ізраїлю “Щит і стріла”. Москва вирішила відновити потенціал ХАМАС з тим, щоб допомогти Ірану якнайбільше зашкодити Єрусалиму. Під час перебування в Ірані російської військової делегації 22-24 вересня 2023 року Москва погодилася на прохання іранських властей вивести космічний апарат, що здатний проводити радіоелектронну розвідку і перехоплення супутникових каналів, на геостаціонарну орбіту Ізраїлю, що й було зроблено 24 вересня.
Впадає в очі разюча аналогія і той самий почерк дій російських окупантів на українській землі і злочинів бойовиків ХАМАС щодо мирного населення, підпалів, руйнувань, атак на енергооб’єкти, тощо. Президент України В. Зеленський у виступі під час Парламентської асамблеї НАТО у Копенгагені 9 жовтня 2023 р. окреслив чіткі паралелі між атаками ХАМАС на Ізраїль та російськими бомбардуваннями України, називаючи їхні злочини “тим же злом”. Між ними є одна відмінність: “Є терористична організація, що завдала удару по Ізраїлю, а є терористична держава, що вдарила по Україні”.
Головною мішенню варварського нападу на Ізраїль, який організували Росія та Іран, використавши ХАМАС, була єдність цивілізованого світу у ефективній протидії вісі зла, намагання за всяку ціну розколоти цю єдність. Український лідер у своєму зверненні 9 жовтня 2023 р. зазначав, що “Росія зацікавлена у розпалюванні війни на Близькому Сході, щоб нове джерело болю та страждань послабило світову єдність, додало розколів та суперечностей і цим допомогло б Росії знищити свободу в Європі”. Однак божевільні плани й мрії російського маніяка про те, що США будуть неспроможні надавати одночасну підтримку Україні та Ізраїлю, наштовхнулися на тверду рішучість адміністрації Президента США та керівництва НАТО та ЄС. І Президент США, радник з національної безпеки і держсекретар – всі вони рішуче й твердо підкреслили, що США і надалі надаватимуть всю необхідну допомогу як Ізраїлю, так і Україні. Та більше, Президент Байден виступив із далекоглядною ініціативою об'єднати таку допомогу в один пакет, найімовірніше, щоб пришвидшити схвалення його Конгресом. Команда Президента вже готує таку ініціативу.
Найголовніше, що виявилося на глобальному рівні, – відкрите протистояння між двома непримиренними таборами – “Світом Добра” (демократії, свободи, вільного духу) та “Вісі Зла”, у яку збились найбільш одіозні диктаторські режими – Росія, Іран, Білорусь, КНДР та їхні проксі-сили – ХАМАС і т.д., сьогодні як ніколи чітко й однозначно продемонструвало, що зазначене протистояння є головною цивілізаційною лінією розлому людства. Його подальша доля вирішальною мірою залежатиме від того, наскільки рішуче, відповідально, далекосяжно та одностайно діятимуть сили демократії, верховенства права та прав людини. В першу чергу, у справі ефективної допомоги Україні та Ізраїлю, які сьогодні безпосередньо знаходяться на лінії вогню з тираніями.
Завідувач відділу історії країн Азії та Африки
к.і.н., доц.
В’ячеслав Швед