>

Європейське турне Дж.Байдена 24-26 березня 2022 року

Поїздка президента США Дж.Байдена до Європи була заздалегідь анонсована як епохальна подія, покликана змінити глобальний політичний клімат і згуртувати світ демократій проти загрози з боку авторитарних режимів. Під час візиту Дж.Байдена до Брюсселя 24 березня відбулися три саміти – за участю лідерів держав-членів НАТО, країн ЄС (у присутності Дж.Байдена) і G7, покликані продемонструвати згуртованість «колективного Заходу» і рішучість у впровадженні жорсткого санкційного режиму проти Росії, яка чинить воєнне вторгнення в Україну.

Проте основна мета цих заходів полягала у тому, аби продемонструвавши політичну підтримку боротьбі України за свободу і незалежність, знайти таку форму довгострокового стримування Росії, яка б виключала ризик прямої конфронтації для учасників західних союзів.

До всіх трьох самітів були адресовані відеозвернення президента В.Зеленського, в яких він у гранично прийнятній формі висловив позицію України, зокрема очікування на надання ефективної допомоги у жорстокій та виснажливій війні проти російського вторгнення.

Утім, хоча запроваджені Заходом санкції завдають руйнівного удару по російській економіці, учасники самітів НАТО, ЄС і G7 не ухвалили прямих рішень про передачу Україні важких озброєнь, здатних суттєво посилити оборонний потенціал країни. Найбільш промовисто з цього приводу висловився генеральний секретар НАТО Й.Столтенберг, який сказав, що країни альянсу «повинні залишатись єдиними і надавати підтримку Україні, але в той же час ми маємо відповідальність зробити так, щоб цей конфлікт не став повномасштабною війною між НАТО і Росією. І саме це є причиною, чому ми … не розміщуватимемо війська на суходолі в Україні, оскільки єдиний спосіб зробити це – бути готовими брати участь у повному конфлікті з російськими силами». 

Відтак, по суті, саміт НАТО підтвердив рішення, ухвалені в Ньюпорті (4-5 вересня 2014 р.) про надання Україні асиметричної підтримки з боку окремих членів альянсу. В цьому сенсі Й.Столтенберг зазначив, що Україна отримає від країн-членів військову допомогу, включаючи протитанкове і протиракетне озброєння, дрони, а також – на колективній основі від альянсу в цілому – обладнання для захисту від біологічних, хімічних, радіологічних та ядерних загроз.

Підсумкове комюніке саміту НАТО в багатьох деталях перегукується з позицією ЄС, включно з вимогою до Росії припинити агресію та вивести війська, й до Білорусі – припинити підтримувати Росію. При цьому Москву закликали продемонструвати «реальну зацікавленість» у веденні переговорів.

На саміті G7 Дж.Байден висловив думку, що Росії не місце на самітах «Великої двадцятки», і що замість Росії на них варто запрошувати Україну. Втім механізм виключення зі складу G20 ніде не прописаний. До того ж, таке виключення або призупинення участі можливе лише в разі згоди всіх країн-учасниць цього формату, однак наразі на це нема згоди з боку КНР та деяких інших. Отож об’єктивно питання про виключення Росії може постати лише внаслідок або повної політичної згоди, або глибокого й довготривалого занепаду російської економіки.

Заключні і загалом найважливіші заходи в рамках європейського турне Дж.Байдена відбувалися в Польщі. Президент США відвідав гарнізон американської 82-ї військово-повітряної дивізії, дислокованої у Жешуві, провів детальні консультації з президентом Польщі А.Дудою, взяв участь у переговорах міністрів оборони і закордонних справ США і України та виступив із заключною програмною промовою на подвір’ї Королівського замку у Варшаві.

Зміст промови Дж.Байдена зводиться до наступних головних тез:

- Почалася глобальна битва за свободу, битва між демократією та диктатурою, яку не буде виграно «ні за дні, ні за місяці». Отож світ має підготуватися до тривалої боротьби.

- Український народ мужньо бореться за свою націю та демократичні цінності.

- Російський диктатор Путін кинув виклик міжнародному порядку, встановленому після закінчення Другої світової війни.

- Росії не варто планувати вторгнення на територію країн НАТО,  адже альянс об'єднаний як ніколи, а США захищатимуть своїх союзників.

- Дж.Байден «відмовляється вірити», що росіяни вітають вбивство безневинних мирних людей.

- Стратегічно Росія вже програла: безпрецедентні санкції руйнують економіку Росії, яка незабаром не входитиме у двадцятку найпотужніших.

- Європа має припинити залежність від російських енергоресурсів.

- Україна ніколи не буде «перемогою» для Росії. Диктатор, який прагне відновити імперію, не зможе здолати любов народу до свободи.

Як бачимо, промова була адресована насамперед західній аудиторії. Принаймні безпосередньо про допомогу Україні в оборонній сфері в ній не йшлося. Тим паче у стані, коли значна частина території країни окупована російськими військами, нас навряд чи може втішити визнання, що українці перебувають на передньому краї зіткнення між силами прогресу та реакції. За цих обставин більшу користь мала б передача Україні важких озброєнь, здатних врівноважити військово-технічний потенціал агресора, включаючи важку артилерію, засоби ППО і ПРО, літаки і протикорабельні ракети.

Звичайно, не всі деталі візиту Байдена до Польщі були публічними. Це насамперед стосується переговорів у форматі 2+2 за участі держсекретаря США Е.Блінкена, міністра оборони Л.Остіна та українських міністрів Д.Кулеби та О.Резнікова. Прес-служба українського МЗС повідомила, що під час цих переговорів «порушувалися питання» ППО та ПРО. Таке формулювання залишає питання про надання Україні відповідних озброєнь відкритим, хоча й не містить прямих заперечень. Адже за свідченням держдепартаменту США (22.03), адміністрація працює над тим, аби «допомогти Україні одержати протиповітряні системи великої дальності і боєприпаси до них». Держсекретар США Е.Блінкен схвалив схему постачання військової техніки в Україну з боку окремих країн-партнерів по НАТО. Натомість їх оборонні комплекси передбачається компенсувати новітніми системами американського виробництва. Як стверджував представник держдепартаменту Н.Прайс, зовнішньополітичне відомство США разом з Пентагоном працює над тим, аби провести «інвентаризацію систем», таких як С-300, і в підсумку надати їх українським партнерам незалежно від того, були вони вироблені у США чи в інших країнах.

Водночас у ставленні з боку адміністрації США залишається низка невизначених та проблемних питань. По-перше, викликає обґрунтовані сумніви позиція США щодо «ескалації» російсько-української війни аж до застосування Росією ядерної зброї чи інших видів зброї масового ураження. Принаймні постачання Києву потужних військових засобів, здатних запобігти руйнуванню української інфраструктури, не може вважатися засобом, який становить екзистенціальну загрозу безпеці Російської Федерації. Адже війна ведеться безпосередньо на території України, яка не здійснювала нападу на російську територію включаючи навіть анексований Крим.

По-друге, військова допомога Україні має надзвичайно важливий, однак доволі обмежений характер. Адже в керівництві США є прибічники переведення війни в Україні у стан виснажливого конфлікту афганського типу, який поволі руйнуватиме економіку і політичну стабільність країни-агресора.

По-третє, на позицію адміністрації США впливають внутрішньополітичні міркування, пов’язані з наближенням проміжних виборів до Конгресу. Для Байдена було б вочевидь вигідним утримувати «українське питання» в гарячому стані принаймні до серпня-вересня, аби прозвітувати про успіх у завершенні війни в Україні лише напередодні листопадового голосування на виборах до Конгресу США. Ймовірно саме тому Дж.Байден демонстрував показне відсторонення від питань, пов’язаних з мирним врегулюванням російсько-української війни, наполягаючи на незмінності гарантій безпеки країн-членів НАТО й покладаючи на українське керівництво рішення про можливість територіальних поступок на користь Росії. Отож за його логікою виходить, що підтримка незалежності та територіальної цілісності України не включає гарантії безпеки, окреслені у Будапештському меморандумі 1994 р.

Таким чином виходить, що нинішня російсько-українська війна не може розглядатися як початок третьої світової війни, як про це зауважують численні політичні коментатори. Принаймні США і НАТО в цілому прагнуть не бачити в ситуації в Україні безпосередньої загрози власній безпеці, попри однозначне засудження російської агресії та готовність надавати Києву безпроцентну й різнобічну допомогу. При цьому позиція різних країн-членів НАТО суттєво різниться залежно від уподобань, поглядів та інтересів їхнього керівництва та тиску з боку громадськості. Так само і в США настрої в обох палатах Конгресу засвідчують суттєво більшу готовність надавати Києву сприяння у військовій сфері, провадити жорсткіше політичне стримування Москви й не піддаватися натякам і загрозам В.Путіна щодо застосування зброї масового ураження.

Загалом європейське турне й супровідні заяви Дж.Байдена та Й.Столтнберга вкотре засвідчили відсутність перспектив членства України в НАТО через неготовність країн-учасниць альянсу гарантувати безпеку України на тлі демонстрації реальної й повномасштабної воєнної загрози з боку Росії. Однак попри фактичне подолання ілюзії «атлантичних устремлінь» Києва та готовість до набуття постійного нейтрального статусу, за теперішніх обставин перспективи виживання України в якості незалежної демократичної держави цілковито залежать від бойової та економічної спроможності надавати відсіч ворогу, солідарності світової громадськості, підтримки зарубіжних партнерів і готовності низки впливових держав виступити в ролі спонсорів мирного врегулювання російсько-українського конфлікту та гарантів дотримання його умов.


Зав. відділу трансатлантичних досліджень
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

С.В. Толстов

Перейти до початку