По-перше - це наявність швейцарського бізнесу в РФ з одного боку та російські бізнесові інтереси в Швейцарі з іншого. З моменту відкриття у червені 2019 р. у Москві  нового комплексу будівель посольства Швейцарії на території РФ діє низка компаній, контрольованих російськими олігархами, які підтримують тісні зв'язки зі Швейцарією: такі як EuroChem, гігант у галузі виробництва добрив з міста та кантону Цуг, очолюваний А.Мельниченком, компанія VolgaGroup  Г.Тимченка, а також технологічні концерни Sulzer та OC Oerlikon, дві промислові компанії, акціонером яких є росіянин Віктор Вексельберг. До цього числа також входить компанія NordStream 2, розташована в місті Баар, кантон Цуг, компанія-оператор, що управляє газопроводом з Росії до Німеччини.

 Крім того,  до цього списку входять кілька великих швейцарських груп, таких як Glencore, Sika, UBS, ABB, PhilipMorris, Schindler, Nestlé, LafargeHolcim, Omya, MSC та інші. У зв”язку із запровадженням країнами ЄС та США санкцій проти РФ усі ці фігуранти опинилися у складній, м’яко кажучи, ситуації і звісно, всі вони засуджують агресивну війну проти України. У ситуації глобального суспільного обурення таким віроломствам залишатися на російському ринку здається справою непристойною, у тому числі з погляду менеджменту можливих іміджевих ризиків. Протягом кількох тижнів після початку війни багато транснаціональних корпорацій оголосили про свій намір покинути Росію, але піти з ринку, в який було вкладено так багато грошей і де у кампанії часто задіяні сотні співробітників, не так просто: хто піде, має бути готовим до того, що його активи будуть конфісковані і навіть націоналізовані. І хоча Росія залишається відносно незначним партнером Швейцарії щодо імпорту та експорту товарів, але в деяких галузях ступінь цієї важливості несподівано відчутно велика. Особливо це стосується торгівлі сировиною. Більшість російської торгівлі нафтою і зерном організується через трейдингові компанії, що розташовані у Швейцарії: у місті Женева, у кантоні Цуг та місті Лугано.

Другою концептуально обмежуючою дії Конфедрації на міжнародній арені причиною є безумовно її одвічний нейтралітет. Нейтралітет Швейцарії, вперше проголошений Віденським конгресом 1815 р. та  юридично визначений Гаазькою конвенцією 1907 року. Він забороняє надання зброї країнам, що перебувають у стані війни. Тоді як санкції підтримують більшість швейцарців, надання військової допомоги Україні взагалі не розглядалося. Так само це заборонено швейцарським законом про експорт зброї, який нещодавно став ще більш суворим. Саме тому, коли Німеччина та Данія попросила Швейцарію надати снаряди для танків, які Берлін надсилає Києву, Швейцарія відповіла відмовою. Дана позиція обумовлена зокрема федеральним законодавством у сфері міжнародного співробітництва щодо постачання товарів подвійного призначення.

 Самі швейцарці вважають, що поглянути по новому на концепцію власного суверенітету їх спонукає також обрання країни на початку червня ц.р. непостійним членом Ради безпеки ООН. Президент ШК І. Кассіс, у цьому зв’язку, підкреслив, що ООН сама по собі є нейтральною організацією, і пояснив, що Швейцарія має намір відігравати роль «будівельника мостів для об’єднання наймогутніших країн світу».

Певний оптимізм та надію надають результати міжнародної конференції у швейцарському місті Лугано 4-5 липня ц.р за участі представників 40 країн та міжнародних організацій. На цій конференції були визначенні головні принципи післявоєнної відбудови України, яка, за словами доповідачів, має стати в майбутньому більш «цифровою та зеленою» зі стійкою демократією, буде повністю відбудована та остаточно подолає корупцію. В рамках заходу Швейцарія заявила, що подвоїть свою зовнішню допомогу Україні до 100 мільйонів швейцарських франків до кінця 2023 р.

Одним із напрямів правової допомоги має стати сприяння у збиранні доказів можливих воєнних злочинів з початку агресії Росії проти нашої країни. Так, за участі національної прокуратури Швейцарії Міжнародний кримінальний суд разом із іншими національними прокуратурами, проводить власні розслідування. У березні 2022 року Федеральний прокурор Швейцарії оголосив про створення робочої групи для збору доказів від біженців щодо можливих воєнних злочинів в Україні. У Женеві низка неурядових організацій (НУО) також працює над цим питанням.

«Ідея дуже проста, – зазначив Федеральний прокурор Швейцарії Ш.Блеттлер, – з юридичної точки зору ми не можемо розслідувати воєнні злочини, якщо підозрюваний знаходиться за межами Швейцарії, але з іншого боку, у нас, як і в інших європейських країнах, є чимало біженців з України, які могли щось бачити і надати свідчення у рамках потенційних судових процесів щодо воєнних злочинів в Україні». За словами прокурора, наразі Швейцарія не має на своїй території підозрюваних у скоєнні воєнних злочинів, але це не означає, що цього не може статися згодом, або що судові процеси не відбудуться в майбутньому і саме в його країні.

Починаючи з червня 2022 р. Федеральний міністр юстиції Швейцарії К. Келлер-Зуттер вимагає швидкої оцінки перших підсумків роботи механізму надання біженцям з України дозволу на проживання категорії S. Виступаючи перед ЗМІ у четвер, 7 липня ц.р вона заявила, що не хоче чекати два роки, «як у випадку з ковідом». Вид на проживання категорії S був розроблений відразу як реакція на низку конфліктних ситуацій на Балканах у 1990-х роках, але відтоді   не був жодного разу застосовуваний на практиці. Цей міграційний статус дозволяє біженцям жити та працювати у Швейцарії протягом року з можливістю у разі потреби продовження терміну їхнього перебування в країні.

З 9 по 14 червня ц.р в Арт-центрі міста Базель відбулася презентація виставки українського сучасного мистецтва під загальною назвою «Наднова. Мистецтво України», що поєднує понад 250 мистецьких творів, створених більше як сотнею українських художників протягом перших двох місяців війни. В межах виставки були представлені три різнопланові проекти, які безумовно  надали корисне пізнавальне уявлення про Україну в цілому та про життя і долю її громадян з різних суспільних верств, що стали жертвами російських окупантів у цій жорстокій та несправедливій війні.

Відтак Швейцарська Конфедерація підтримує справедливість і стоїть на боці України у її боротьбі із воєнною російською агресією. Приєднання ШК до санаційної політики колективного Заходу стало важливим чинником як допомоги Україні, так і демонстрацією підтримки справедливої боротьби нашої держави і суспільства за свою незалежність та демократичні засади розвитку, які притаманні Швейцарії та всім державам євроатлантичного ареалу. Підтримка і тверда позиція ШК тим більш важлива, що Швейцарія у червні цього року стала непостійним членом РБ ООН. Це все вселяє ще більшу впевненість у перемозі України в її протистоянні російським імперським устремлінням.

Рудич Сергiй Фелiксович, старший науковий спiвробiтник

відділу теорiї та методологiї історії ДУ «Інститут всесвітньої

 історії НАН України»