Знакові події січня-2017. Перші кроки президента США Дональда Трампа: неоднозначні месиджі для світу

Визначальною подією січня 2017 року стала інавгурація Дональда Трампа на посаду президента Сполучених Штатів Америки та початок його діяльності на найвищій посаді самої могутньої держави сучасного світу. Головними меседжами інавгураційної промови 45-го президента США Дональда Трампа, яка стала чи не найкоротшою та простою за змістом серед усіх його попередників, стали: ключове гасло передвиборчої програми – «America first!» та обіцянка народу Сполучених Штатів зробити саме громадян країни джерелом влади.

І в перший же тиждень після прийняття присяги та вступу на посаду президента, Дональд Трамп став до реалізації своїх найодіозніших обіцянок. Головні з них на сьогодні – рішення про вихід з Трансокеанського договору про вільну торгівлю (ТПП), про скорочення фінансування ООН, про заборону на в'їзд до США громадян з семи мусульманських країн, а також про початок будівництва стіни на кордоні з Мексикою. Для України ж найбільш резонансною стала інформація від 2 лютого про буцімто перше послаблення Д. Трампом антиросійських санкцій, яка, хоч згодом і виявилася фейковою, однак симптоматичною – бо в Конгресі відбуваються кроки, щоб запобігти рухам Трампа в цьому напрямі.

Які ж висновки вже зараз можна зробити з цих рішень, а також реакції на них як у Сполучених Штатах Америки, так і в усьому світі?

По-перше, Дональд Трамп дає зрозуміти (в першу чергу своїм співгромадянам), що він справді має намір втілити в життя всі свої далекосяжні плани і, таким чином, довести, що всі епатажні та скандальні обіцянки часів передвиборчої кампанії не були лише передвиборною риторикою.

По-друге, для свого електорату він намагається закріпити створюваний ним під час кампанії образ нетипового представника Вашингтонського істеблішменту, радше протилежність тому, який піклується в першу чергу про особисту вигоду та забуває про свої обіцянки одразу ж після закінчення перегонів.

Саме з цим пов’язана його заборона в’їзду до Сполучених Штатів Америки представників семи мусульманських країн, що з усіх його рішень на даний момент викликала найбільш негативну реакцію і всередині держави, і в усьому світі. Уже подані судові позови з боку правозахисних організацій, які побачили в тому конфлікт інтересів – адже в жодній з цих країн у Дональда Трампа немає бізнесу, на відміну від інших мусульманських країн, громадяни яких причетні до терористичної діяльності. Навіть в.о. генпрокурора США відмовилася захищати це рішення. За що одразу ж була звільнена з посади. Ще один сигнал американським посадовцям – або ви виконуєте накази нового президента, або йдете у відставку.

Що ж стосується сигналів для зовнішніх гравців – лідерів держав, яких ці обіцянки безпосередньо стосувалися, то Трамп намагається підтвердити свій образ рішучого, прямолінійного та непоступливого лідера єдиної наддержави, який має намір сам висувати умови, а не формувати спільну позицію шляхом поступок за столом переговорів на шкоду національним інтересам США. Типовий діловий підхід великого бізнесмена: хто багатший, твердіший у позиції й могутніший, той і диктує власні умови. Ось основний посил Дональда Трампа як для партнерів і союзників Вашингтона, так і для їх супротивників. Ніяких тривалих узгоджень позицій і поступок.

Першою мішенню жорсткої політики і можливого розв'язання торгівельних війн Дональда Трампа стала Мексика, якій за перший тиждень його президентства було завдано подвійного удару. Перший – рішення про початок будування муру на кордоні з нею. Муру, за який має заплатити вона ж – шляхом введення 20% податку на товари з Мексики, що підуть на відшкодування будівництва прикордонного муру (до речі, значна частина муру вже існує, що відкриває можливості для корупції при його добудові та реконструкції).

Другий удар – рішення про вихід США з договору про ТПП, що об’єднував 12 країн по обидва боки Тихого океану, ініціатором якого був Барак Обама. Цей договір, підписаний в лютому минулого року, але остаточно не ратифікований, закладав основи для запуску торгової угоди найвищого рівня, під якою поставили свої підписи Австралія, Бруней, Канада, Чилі, США, Японія, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сінгапур і В'єтнам. На їх частку припадає 40% світового ВВП, 26% обсягу міжнародної торгівлі і 10% населення планети. А з огляду на те, що економіка Мексики значною мірою залежить від експорту, і передусім – до Сполучених Штатів, на які припадає 80% її експорту, то ця угода давала Мексиці унікальну можливість виходу на нові ринки по той бік Тихого океану. Тепер цю можливість Трамп у неї фактично відібрав.

Варто також звернути увагу на оголошену на зустрічі з найбільшими автовиробниками США обіцянку американського президента значно знизити корпоративні податки з нинішніх 35% до 20%, а можливо й навіть до 15%. Головна мета – стимулювати американські компанії припинити переносити виробництво, а з ним і робочі місця, в інші країни. І стосуватиметься воно в разі прийняття не лише Китаю, який Трамп вважає найбільшим економічним супротивником США, а й Мексики. Яка, завдяки значно нижчій собівартості робочої сили, спільному кордону з США і договору про вільну торгівлю NAFTA, отримує не лише прибутки від сплати податків компаніями, а й додаткові робочі місця.

Не дивно, що після оголошення цих рішень та намірів Трампа президент Мексики під тиском громадськості своєї країни був змушений скасувати власний візит до Вашингтону, під час якого президенти двох країн планували обговорити умови перегляду ще одного договору про вільну торгівлю – NAFTA, в якому також бере участь Канада. Перегляд умов цієї угоди на користь США також є однією з головних передвиборчих обіцянок Дональда Трампа.

Що ж стосується рішення про скорочення фінансування ООН, яку новий президент США завжди вважав неефективним й застарілим механізмом, то воно є частиною плану Трампа з демонтажу існуючого міжнародного порядку, значно меншої участі США у розв’язанні світових проблем та концентрації на внутрішніх політичних і економічних проблемах. Реалізація цього рішення завдасть потужного удару по головному з часу закінчення Другої світової війни механізму вирішення міжнародних конфліктів та допомоги у кризових ситуаціях. Адже саме Сполучені Штати Америки є головним фінансовим донором цієї організації, і зменшення ними фінансування неминуче призведе до скорочення персоналу та обмеження функціональності цієї міжнародної організації.

 

Максим Ялі - кандидат політичних наук, старший науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

4 лютого 2017 р.

Перейти до початку