>

Знакові події вересня-2017. Парламентські вибори у ФРН

Вибори до німецького парламенту, що відбулися 24 вересня 2017 р., стали важливою подією не лише для Федеративної Республіки Німеччина. Політичне життя Німеччини – надпотуги Європи і важливого світового гравця, стосується не тільки громадян цієї країни, воно впливає й на ситуацію на континенті та поза його межами. І нинішні вибори були боротьбою за те, хто в наступні чотири роки визначатиме політику найсильнішої економіки Європи та ЄС у цілому. Вони завершують своєрідний виборчий цикл у провідних державах континенту, дотичних і до врегулювання українсько-російського конфлікту. За їх підсумками відбудеться розподіл місць у Бундестазі – нижній палаті парламенту, буде сформовано правлячу коаліцію та федеральний уряд. Показово й те, що голова партії Християнських демократів та лідер передвиборчих перегонів Ангела Меркель учетверте стане канцлером – фактично першою особою держави.

Передвиборчі перегони у ФРН мали чимало особливостей. Число політичних партій, що виборювали депутатські мандати цього разу сягнуло 48, виборча кампанія обійшлася платникам податків у понад 90 млн євро, що на 16% більше виборів 2013 р. У порівнянні з минулими виборами парламенту помітна тенденція до збільшення кількості тих, хто голосував поштою. Якщо в попередньому складі були представлені п’ять партій, то в нинішньому Бундестазі їх буде 7. До числа фаворитів виборчої кампанії належали найбільші партії: Християнсько-демократичний союз, який спільно з Християнсько-соціальним союзом Баварії висунув А. Меркель на посаду майбутнього канцлера, та Соціал-демократична партія Німеччини, яка на березневому 2017 р. з’їзді обрала своїм головою Мартіна Шульца – недавнього голову Європарламенту і номінувала його претендентом на посаду канцлера. Спочатку перегонів фактор нового лідера СДПН відігравав помітне значення, і рейтинги двох великих партій відчутно не різнилися. Проте з наближенням дати виборів все більше опитуваних підтримували чинного канцлера. У теледебатах А. Меркель і М. Шульца діючий канцлер, за результатами соціологічних опитувань, значно випереджала свого опонента, і в її перемозі мало хто сумнівався.

У передвиборчій боротьбі провідних політичних сил гостро стояли питання соціальної справедливості, внутрішньої безпеки та кризи з біженцями. Проте принциповим для цих виборів було питання, яким з малих партій нададуть перевагу виборці. Адже соціологічні дослідження показували, що біля 40% з понад 61 млн громадян з правом голосу за місяць до голосування не визначилися, кому вони віддадуть перевагу. Саме тому особливу увагу політичні партії приділяли не лише розробці передвиборних програм і гасел, а й широкій агітаційно-пропагандистській кампанії, використанню можливостей медійних ресурсів та застосуванню нових піар-технологій. Доволі гостро пройшли теледебати партій «другого ешелону»: вільних демократів, зелених та лівої партії. До числа животрепетних тем належали проблема біженців, зовнішня політика, виклики європейській безпеці, в тому числі й проблема українсько-російської кризи та непорушності кордонів.

Результати виборів 24 вересня 2017 р. є такими: блок ХДС/ХСС набрав 33,0% (це на 8,5% менше їх попередніх результатів), СДПН – 20,5% (-5,2%), Ліві – 9,2% (-0,6%), «Союз/90 зелені» – 8,9% (+0,5%), ВДП – 10,7% (+5,9%), «Альтернатива для Німеччини» – 12,6% (+7,9%). Таким чином, до нового складу Бундестагу увійдуть ще дві партії: Вільна демократична та праворадикальна «АдН». Очевидно, що саме Меркель четвертий раз поспіль стане канцлером майбутнього уряду ФРН. Наразі склад парламентської більшості, що формуватиме уряд, залишається ще невідомим, його мають визначити у найближчі дні. М. Шульц заявив, що СДПН буде в опозиції, разом з тим праворадикальну партію до коаліції на чолі з Меркель гарантовано не запрошуватимуть.

Результати виборів не є однозначними: з одного боку, А. Меркель очолює найсильнішу партію, а з іншого – ХДС/ХСС втратила позиції на користь несистемної нової праворадикальної партії, якої раніше у ФРН просто не існувало. Відчутними є електоральні втрати і соціал-демократів. Це, вочевидь, пов’язано з так званою «кризою біженців». Поява праворадикалів у парламенті надає нового виміру політичного ландшафту сучасної Німеччини. Радикальні ліва та права партії прагнутимуть впливати на формування та проведення внутрішньої і зовнішньої політики держави. Однак вони, маючи здебільшого негативну репутацію, з різних причини і до різної міри є ізольованими партіями. З ними великі ХДС/ХСС та СДПН не хочуть співпрацювати. «АдН» не має однодумців у Бундестазі. Тому вони зможуть лише ускладнювати процес ухвалення рішень в парламенті.

Формування нового уряду буде, певно, складною справою кількох місяців. Адже на федеральному рівні можлива коаліція ХДС/ХСС – ВДП – Союз 90/зелені (або, як його називають за кольорами партій, уряд «Ямайка») стане доволі незвичним для країни явищем. Ускладнюючими чинниками формування коаліції стануть принципові моралістські настанови зелених, ліберальні підходи вільних демократів та пріоритети кожної з цих партій щодо біженців. Тому такий склад парламенту призводитиме до того, що значно посилиться градус дебатів з різних питань. Однак закордонна політика ФРН не зазнає кардинальних змін. Наголосимо, що в Бундестазі і права «АдН» і ліві – колишні комуністи демонструють симпатії до Росії. Малоймовірно, що їх представники поділятимуть курс Берліна на підтримку України. Однак ставлення Берліна до «нормандського формату» і до РФ потенційна участь у коаліції ВДП навряд чи змінить. Попри заяви лідера вільних демократів щодо потреби відкласти розв’язання «кримського питання», партійна програма цієї політичної сили містить твердження про підтримку України. Зовнішню політику, згідно законодавства ФРН, визначає федеральний канцлер. Тож виглядає, що уряд під керівництвом ХДС/ХСС на чолі з А. Меркель, корегуючи політику щодо біженців та посилюючи євроінтеграційні підходи, продовжуватиме підтримку України та санкцій щодо Росії. Це означає, що ФРН й у подальшому активно діятиме в рамках «норманського формату», зміцнюючи свій вплив на перебіг подій на континенті, адже «нормандський формат» є, серед іншого, одним із засобів демонстрації міжнародно-політичної ваги Німеччини та Євросоюзу в цілому.

Водночас, українській стороні конче необхідно поглиблювати реальні демократичні реформи, доводити невідступність від санкцій проти Росії та зацікавлювати німецьких підприємців й інвесторів до тих галузей, що спроможні стати полем співпраці.

Андрій Кудряченко
доктор історичних наук, професор, директор
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»
Вікторія Солошенко
кандидат історичних наук, доцент, учений секретар
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»
Перейти до початку