>

Міжнародна наукова конференція «Теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам’яті» (31 травня 2018 року). Прес-реліз

31 травня в ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» відбулася міжнародна наукова конференція «Теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам’яті». Її наукове, політичне і культурне значення важко переоцінити. Адже останнім часом проблеми історичної пам’яті набули особливої гостроти. Ми є свідками того, як історична міфологія «русского мира» перетворюється на ідеологію геополітичного реваншу, як польські інтерпретації трагічних і далеко неоднозначних подій на Волині у 1943 році стають основою для прийняття законодавчих актів, що вочевидь не відповідають національним інтересам двох стратегічних партнерів – Польщі та України.

 

С.І. Пирожков, віце-президент НАН України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, академік НАН України у своєму виступі відзначив своєчасність, наукову вагу досліджень проблем історичної пам’яті для вироблення як зовнішньої політики, так і політики ідентичності нашої держави.

У ґрунтовній доповіді А.І. Кудряченка, директора ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України, «Подолання минулого і політика пам’яті у ФРН» актуалізовано унікальний досвід, а саме – політику національної пам’яті у пост-нацистській Німеччині. Ішлося насамперед про тему покаяння та відповідальності в суспільній свідомості, про формування наративу пам’яті, яке у 60 рр. ХХ ст. отримало назву «обробка минулого», що послужило підставою для вироблення низки політичних заходів. Важливим аспектом теоретичного аналізу доповідача були проблеми деформації свідомості і трансформації моралі, що може призводити до катастрофічних наслідків – спалахів ксенофобії і антисемітизму. Ключовими термінами доповіді стали визначення: «проблеми вини» та диференціація її типів, етапи «подолання минулого», «політика щодо минулого», «політика відносно історії», «культура пам’яті» тощо.

У доповіді також було розкрито, яка належна увага приділяється проблематиці політики пам’яті у сучасній Німеччині. Це стосується як формування відповідного національного наративу й культури пам’яті, сучасного історичного дискурсу, досліджень з цієї проблематики, так і розвитку музейної справи, формування карти документаційних центрів та музейних установ за назвою «Топографія терору». Серед їх особливе місце посідають Центральний меморіал пам’яті євреїв Європи, котрі загинули у криваві часи націонал-соціалізму, який розташований неподалік від Рейхстагу і Бранденбурзьких воріт, Єврейський музей у Берліні, Документаційний центр націонал-соціалізму у Мюнхені, Меморіал представникам циганських народностей сінті і рома – жертвам нацизму в столиці Німеччини та інші.

Таким чином, як підкреслив доповідач, відповідна політика, цілеспрямовані заходи держави і суспільства ФРН сприяли досягненню громадського консенсусу в національній пам’яті сучасної Німеччини щодо визнання злочинів нацистського періоду і винесення уроків з минулого. Тут, як і в будь якому іншому західному суспільстві, ставлення до Голокосту стало наріжним каменем пам’яті про Другу світову війну і символом злочинів нацизму та центральною історичною подією ХХ століття.

Алієв Талят Мусеіб Оглу, Надзвичайний і Повноважний посол, Посол Азербайджанської Республіки в Україні з 2001 по 2010 рр. підняв тему, яка є вкрай необхідною для розуміння ґенези суверенітетів пострадянських країн. Ця тема торкається спроби встановлення республіки в Азербайджані в травні 1918 р., прикметних особливостей утвердження гендерних прав у мусульманській країні, а також ризиків демократичного вибору.

В.В. Солошенко, учений секретар Інституту, кандидат історичних наук, доцент підняла проблему, яка є  важливою для Німеччини - як діти  радянських військових опрацьовують своє минуле. У період з 1945 до 1955 в Німеччині було близько 400 тисяч дітей, народжених від радянських, британських, французьких окупантів. Колишні діти зараз вже пенсійного віку. Багато з них шукали свого батька протягом усього життя. Більшість так ніколи і не познайомилися зі своїм батьком. Для багатьох це коло замкнулося за відсутності необхідної інформації. Німецькі вчені Хейде Глезмер з Лейпцига, Штефан Карнер і Барбара Штельц Маркс з Граца, професор з університету Мартіна Лютера Галле Віттенберг Зілке Затюков  знову і знову перебувають під враженям від досліджуваних ними таких вражаючих життєвих історій. Австрійсткий професор Штефан Карнер переконаний у тому, що війни  в дійсності закінчуються лише тоді, коли «Geschichten der Besatzerkinder geklärt sind»  -  «з’ясовані і досліджені історії дітей війни - дітей окупантів».

Як жити  у пошуках радянського батька розповіла провідний фахівець з психології Ренате Хан з Фехельде, що біля міста Брауншвейг. Гостя продемонструвала біографічний підхід для виявлення екзистенційної природи індивідуальної пам’яті, розповіла свою історію життя і пошуків батька. Лише в кінці 1990 років Ренате Хан  дізналася від далеких родичів про те, що вона дитина радянського офіцера, пані Хан подавала запити до архівів РФ, а нині розширила ареал пошуку в Києві та Одесі. Не виключає Ренате Хан і того, що її батько був родом із Криму, його звали Акім Зуханов / Ахім Суханов.

А.М. Киридон, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, директор Державної наукової установи   «Енциклопедичне видавництво» доповідала про студії пам’яті в Україні: діапазон предметного поля. А.М. Киридон розкрила межі парадигми студій пам’яті, враховуючи неперервний зв'язок  між соціальною/культурною пам’яттю. Необхідним є осмислення пам’яттєвого дискурсу в міждисциплінарному просторі. Професор звернула увагу присутніх на певні розбіжності при перекладі і у використанні термінології українськими та зарубіжними вченими. А. Киридон також підкреслила незначну розробку українськими вченими у порівнянні з німецькими і польськими колегами проблем пам'яті. Однак робота триває, є певні напрацювання і, за баченням А. Киридон, Інститут всесвітньої історії міг би бути осередком студій пам’яті в Україні.

П.П. Захарченко, доктор юридичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка наголосив на культурно-історичному і правовому значеннях русько-візантійських договорів для розуміння взаємодії Константинополя і Києва як столиць двох потужних держав для сучасної боротьби за історію.

О.А. Гриценко, кандидат технічних наук, Заслужений діяч мистецтв України, старший науковий співробітник Інституту культурології НАМ України, запропонував компаративний аналіз практики декомунізації як державної політики в країнах Центрально-Східної Європи та Україні, зокрема й її правової складової.

Конференція засвідчила великий науково продуктивний потенціал memory studies. Міждисциплінарний статус досліджень історичної пам’яті уможливив творчу дискусію представників багатьох галузей гуманітарного знання, своєрідну наукову синергію, коли дослідники по суті починають говорити універсальною науковою мовою. Чільне місце у дискусії посіли виступи, що включали у себе філософські, юридичні, соціологічні, психологічні, демографічні, археологічні сюжети, пов’язані з дослідженнями історичної пам’яті та виходом на теорію і практику міжнародних відносин.

Підготували В.М. Вовк, В.В. Солошенко

 

Галерея зображень

Переглянути вбудовану фотогалерею в Інтернеті за адресою:
https://ivinas.gov.ua/novini/mizhnarodna-nau7674856784.html#sigProIdcade7b3952
Перейти до початку