>

Событие мая 2021: Последняя вспышка открытой конфронтации между ХАМАСом и Израилем: причины и последствия

В течение 11 дней, начиная с 10 по 21 мая 2021 года произошло крупнейшее с 2014 г. прямое столкновение между исламской проиранской радикальной группировкой ХАМАС, контролирующей Сектор Газа с 2006 г., и Израилем.

Приводом до небувалого за інтенсивністю запеклого протистояння став розгляд Верховним Судом Ізраїлю рішення про виселення 6-ти родин палестинців з району Шейх-Джаррах у Східному Єрусалимі, а також марш єврейської молоді 9 травня, присвячений річниці переходу священного міста під контроль Ізраїлю після Шестиденної війни 1967 р. Цей марш співпав із останніми днями священного для мусульман місяця Рамадан. Через цей марш за декілька днів до його організації ізраїльська поліція заблокувала для палестинців вхід до Храмової гори, де розміщені святині трьох релігій – іудейської – Стіна Плачу,  християнської – Гроб Господинь і мусульманської – мечеть Аль-Акса. Все це призвело до масових сутичок. 7 і 8 травня ізраїльська поліція діяла жорстко з використанням шумових гранат і гумових куль.

Скориставшись цим приводом, ХАМАС 10 травня розпочав вельми інтенсивний ракетний обстріл території Ізраїлю, відповідь якого не забарилася. Агресивні та запеклі дії ХАМАСу пояснюються декількома взаємопов’язаними обставинами.

Як відомо, 22 травня 2021 р. мав розпочатися повний цикл виборів у провідні палестинські структури – до парламенту та на посаду президента. Однак нинішній президент Палестини Махмуд Аббас фактично скасував ці вибори, оприлюднивши декрет про їх перенесення. Це рішення Аббас прийняв під впливом властей Ізраїлю, США та із власних міркувань. Адже, з огляду на соціологічні дослідження, перемогу на цих виборах впевнено здобув би саме ХАМАС, а не помірковане палестинське угрупування ФАТХ, лідером якого є Аббас. Ізраїль також прагнув унеможливити такий перебіг подій, коли до керівництва Палестини прийшла би сила, яка не лише категорично відмовляє Ізраїлю у праві на існування, але й прямо намагається його знищити. Це рішення Аббаса призвело до того, що неминуча перемога фактично вислизнула з рук ХАМАСа. За таких умов патрон ХАМАСу - іранський режим аятолл вирішив помститися Ізраїлю за цей дошкульний удар й одночасно підняти рейтинг ХАМАСу в арабському та й усьому ісламському світі. Відтак 10 травня військове крило ХАМАСу розпочало проти Ізраїлю операцію під назвою «Меч Аль-Кудсу (Єрусалимський меч)». Відповідно Ізраїль розпочав зустрічну операцію «Вартові стіни». Для Ірану розпалювання палестинсько-ізраїльського протистояння передусім пов’язане із президентськими виборами в країні, які відбудуться у наступному місяці. За допомогою цієї атаки на Ізраїль руками свого клієнта ХАМАСу Тегеран намагався натиснути на адміністрацію Дж.Байдена, змусивши її піти на поступки у переговорному процесі у Відні щодо іранської атомної програми і долі американських санкцій проти Ірану. До того ж, сьогодні в Ірані відбувається процес своєрідної «бонопартизації» політичної сфери країни, коли військові, насамперед, Корпусу вартових ісламської революції прагнуть влади. За їх баченням, різке загострення протистояння з Ізраїлем за допомогою про іранських сил, є ефективним засобом підвищити свій імідж в іранському суспільстві й досягти успіху на майбутніх президентських виборах. Також у зазначеному зіткненні зацікавлений і Кремль. По-перше, ця атака проти Ізраїлю неминуче відволіче Іран від Сирії і у Росії з’являється можливість послабити вплив Ірану на сирійського президента Б.Асада і посилити свій вплив. А, по-друге, що вкрай важливо, за баченням Москви, конфлікт такої гостроти навколо Ізраїлю призведе до того, що на майбутній зустрічі американського і російського президентів, українська тема втратить свою актуальність, поступиться ізраїльській і на цьому можна буде зіграти.

Як це не дивно, але дана військова напруженість вигідна й нинішньому допоки що прем’єр-міністру Ізраїлю Б.Нетаньягу, який вже, фактично, прощався із майже 11-річним терміном перебування при владі. Останні події дозволили Нетаньягу, як майстру політичної гри, ефективно використати карту цієї військової напруженості з тим, щоб предстати перед ізраїльським суспільством у якості «рятівника країни» і на тлі конфлікту спромогтися посилити позицію своєї партії «Лікуд», а також право радикального блоку з тим щоб дотягнути на посаді прем’єр-міністра Ізраїлю до наступних парламентських виборів восени цього року і досягти на них перемоги.

Провідну роль у припиненні вогню та досягненні перемир’я відіграв безпосередньо президент США Дж.Байден та його адміністрація. Американський президент за час прямого протистояння 6 разів спілкувався із прем’єр-міністром Ізраїлю Б.Нетаньягу, провів переговори із президентом Єгипту Абдель Фаттахом ель Сіссі, який виступив у ролі посередника між Ізраїлем та ХАМАСом. Байден домігся того, щоб Ізраїль не розпочав наземну операцію і діяв відповідно до свого бачення вирішення палестинсько-ізраїльського конфлікту на основі дводержавного формату його розв’язання.

В цілому у позиції США щодо цього конфлікту можна виокремити такі найважливіші положення: право Ізраїлю на оборону та безумовна його підтримка з боку Сполучених Штатів; готовність поповнити арсенал відповідних ракет для Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) для зміцнення системи «Залізний купол» і допомога відновити Сектор Газа; практика співпраці Вашингтона з іншими країнами у відновленні його мирної інфраструктури, а не об’єктів, які використовує ХАМАС. Всі ці дії мають бути скоординовані з палестинською адміністрацією, а не з ХАМАСом. Таким чином, ініціатива Байдена спрямована, фактично, на значне послаблення й поступове витіснення ХАМАСу із Сектору Гази.

Україна привітала досягнуте перемир’я, «цінуючи зусилля посередників, які сприяли досягненню цього важливого процесу, Київ сподівається на встановлення тривалого миру на Близькому Сході».

Таким чином, перебіг подій засвідчив великий потенціал і посилення лідерських позицій США у регіоні, непохитність позицій Ізраїлю та незворотність процесу нормалізації відносин арабського світу з ним, а також помітне послаблення позицій радикального сунітського політичного ісламу, представником якого є ХАМАС.


Швед В’ячеслав Олександрович,
кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії країн Азії та Африки
Гуцало Сергій Євгенович,
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу історії країн Азії та Африки
Перейти до початку