Знакові події січня-2019. 49-й Всесвітній економічний форум в Давосі (22-25.01.2019 р.)

Девіз форуму відрізнявся від минулорічного лише тим, що на перший план було висунуто не «четверту індустріальну революцію», а четверту хвилю глобалізації та її вплив на формування сучасної «глобальної архітектури». Конкретизуючи новітні тенденції, експерти форуму склали перелік глобальних ризиків 2019 року, серед яких – економічне протистояння між провідними країнами, руйнування багатосторонніх торговельних угод і правил, політична конфронтація між великими державами,  кібератаки, втрата довіри до договорів про колективну безпеку.

З-поміж  лідерів країн-учасниць G7 Давос відвідали канцлер ФРН Ангела Меркель, прем'єри Японії Сіндзо Абе та Італії Джузеппе Конте. Урядова делегація США була відсутня. Від Китаю приїхав заступник голови КНР Ван Цішань. Російську делегацію очолював міністр економічного розвитку Максим Орєшкін.

До складу української делегації, крім президента П.Порошенко, входили віце-прем'єр з євроінтеграції І.Климпуш-Цинцадзе, міністр закордонних справ П.Клімкін,   міністр фінансів О.Маркарова, в.о. міністра охорони здоров'я У.Супрун і мер Києва В.Кличко. 

Давос-2019 проходив на тлі загострення глобальних проблем, торговельних конфліктів і соціальної напруженості. Його організатори констатували відсутність прогресу у вирішенні кліматичних проблем і захисту довкілля. При цьому було наголошено, що цифрова економіка і четверта фаза індустріальної революції спричиняють революційні зміни, які ще більше загострюють конкуренцію і розрив між розвиненими країнами і депресивною периферією. На тлі перелічених проблем президент Давоського форуму, екс-міністр закордонних справ Норвегії Борге Бренде доводив необхідність спільних зусиль для вирішення проблем величезного світового масштабу, з якими окремі країни впоратися вочевидь не здатні. Проте в 2019 році ідея реалізації «глобальних суспільних інтересів» залишається настільки ж примарною, як і на початку 1970-х рр., коли організатори Давоського форуму закликали до об’єднання зусиль з метою вирішення глобальних проблем людства.

Загальнополітична дискусія. Пленарні засідання форуму розпочалися з виступу новообраного президента Бразилії, неонаціоналіста Жаіра Болсонару, який оголосив завершення «боліваріанської» ери панування лівих у Латинській Америці. Ж.Болсонару пообіцяв, що разом з лідерами Аргентини й Чилі він подбає, аби ліві експерименти стали надбанням історії. Прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе заявив, що Японія оговталася від депресії: уряд спроможний відновити економічне зростання, адже «дух поразки» подолано. Прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте переймався з приводу інституціональних відносин у ЄС та нового договору про співпрацю та інтеграцію між Францією і Німеччиною, підписаного 22 січня в Ахені. Італію вочевидь непокоять претензії уряду ФРН на місце постійного члена Ради Безпеки ООН. Дж.Конте нагадав, що з початку 1990-х рр. країни ЄС підтримували ідею надання місця постійного члена РБ ООН саме Європейському Союзу, «а не якійсь одній з його держав-членів».

Міністр закордонних справ Австрії Карін Кнайссль висловила застереження проти спроб розпалювання нового військового конфлікту на Близькому Сході. На її думку, попри напруженість у міжнародних відносинах, справжній війні проти Ірану вдасться запобігти, адже війна «не піде на користь США». К.Кнайссль процитувала один з документів Wikileaks, за яким у 2009 р. Саудівська Аравія просила США почати напад на Іран, проте тодішній американський міністр оборони заявив, що це не в інтересах США.

У ході тематичної дискусії «Як сила адаптується в мінливому світі» міністр оборони ФРН Урсула фон дер Ляйєн зосередилася на російській тематиці. Вона запевнила, що заклики Росії встановити новий світовий порядок не знайдуть в Європі схвального відгуку. Натомість зберігає актуальність мета «переконати Москву» повернутися до дотримання загальноприйнятих правил і норм. В інтересах ЄС та Німеччини умовити Росію грати за правилами, зокрема, поважати суверенітет інших країн, що також відповідає і її власним інтересам. «Росія не поважає слабкість». Тому європейці мають «нарощувати власну силу й показувати стійкість у питаннях цінностей, бо інакше Росія ніколи-ніколи не буде вас поважати». Події після 2014 р. довели ілюзорність побудови «Великого європейської дому». Тому європейці мають бути терплячими, вибудовуючи власну силу, але й виявляючи «достатню повагу» до Росії.

Настанови від А.Меркель. За відсутності інших лідерів виступ Ангели Меркель у Давосі став безумовно найважливішою подією форуму. Тим більше, що канцлер прибула на форум майже одразу після підписання нового франко-німецького договору (м. Ахен, 22.01), що посилює домінування тандему Франції та ФРН усередині ЄС. Утім, тональність виступу А.Меркель вразила своїм песимізмом:

- Німеччина і більшість провідних держав підтримують «зміцнення багатостороннього порядку». Однак «глобальна архітектура буде працювати лише у випадку, якщо ми всі будемо готові до компромісу». З урахуванням негативних прогнозів МВФ треба зосередитися на безпеці міжнародної системи й зробити все можливе, щоб не допустити повторення банківської кризи 2008 р.

- Уряд ФРН буде боротися за те, щоб «мультилатералізм не обмежувався Європейським Союзом, щоб він став тією силою, яка допоможе нам знайти відповіді на нові виклики. Але, щоб це сталося, ми, звичайно, не повинні руйнувати існуючий світовий порядок. Інакше ніхто більше не повірить у те, що нові варіанти можливі».

- Окремі країни не можуть впоратися з нинішніми викликами, такими як зміна клімату, природні катастрофи, кібератаки і загроза тероризму. Тому необхідно реформувати організації, що відповідають за міжнародне співробітництво.

- Європа прийняла рішення, щоб у майбутньому спільно забезпечувати свою оборону. Але це в жодному разі не зменшує ролі НАТО.

- Лідери розвинених держав мають дати відповідь на нові виклики, такі як популізм і націоналістичні рухи. «Ми повинні їм протистояти. Можливо, ця боротьба стане ще жорсткішою».

Українська тема. Більшість заходів та зустрічей, пов’язаних з українською проблематикою, проходила в «Українському домі». Саме тут 24 січня було організовано щорічний «український сніданок», який цього разу мав виразне передвиборче забарвлення. В якості центральної теми заходу його організатори (Фонд В. Пінчука) запланували виступи трьох запрошених кандидатів на пост президента України – чинного президента П.Порошенка, лідера партії «Батьківщина» Ю.Тимошенко і керівника «Громадянської позиції» А.Гриценка. Промови учасників нагадували передвиборні дебати, хоча й без прямої полеміки між їх учасниками. Ю.Тимошенко стверджувала, що реформи, які проводять в Україні останні 4 роки, були фрагментарними й не принесли успіху. Прикладом цього є поглинання новостворених антикорупційних органів старою системою. Ю.Тимошенко закликала присутніх до змістовної інтелектуальної дискусії, аби почати в Україні глибокі системні зміни, «а не чекати кожного разу доброго царя». А.Гриценко описував свій намір змінити Україну за 5 років. «У нас для цього є все – і ресурси, і люди. Не дарма ж наші співвітчизники – кращі в усьому, за що беруться. Навіть найсмачнішу каву в Давосі готує бариста-українець».

П.Порошенко прийшов на сніданок після виступів Тимошенко і Гриценка й відразу піднявся на трибуну. Торкаючись намірів Ю.Тимошенко зменшити ціну на газ удвічі, він назвав ці плани популізмом і натякнув, що Тимошенко може спіткати доля Ніколаса Мадуро. Адже саме Мадуро спробував встановити фіксовані ціни, а мільйони людей сказали «ні» Мадуро та його популізму. Серед своїх досягнень останніх років П.Порошенко назвав створення сильної армії, отримання автокефалії, реформи і «прагнення» до ЄС і НАТО. Президент критикував кандидатів у президенти, які кажуть, що «слід постукати в двері Путіна і буде мир», або ж заперечують Мінські угоди чи висловлюють сумніви з приводу надання українській церкві автокефалії.

П.Порошенко повідомив, що 20 лютого має намір взяти участь у дискусії про ситуацію на територіях Донбасу і Криму на сесії Генеральної Асамблеї ООН.

В останній день форуму його голова Борге Бренде закликав політичну спільноту до припинення всіх воєн і конфліктів. Адже без досягнення миру неможливий ані економічний, ані соціальний розвиток. Попри тривіальність цієї істини, цей підсумковий заклик виглядає вкрай актуальним і повчальним не тільки для Близького Сходу, Сирії та Кореї, яким він був адресований у першу чергу...


Толстов С.В., кандидат історичних наук, доцент, завідувач  відділу
трансатлантичних досліджень ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Перейти до початку