Знакові події липня-2017. Саміт G20 у Гамбурзі: діагноз тенденцій глобального розвитку

Як постійний багатосторонній механізм найпотужніших країн світу, «Велика двадцятка» справедливо вважається найбільш авторитетним клубом, що може не тільки порушувати, але й ухвалювати рішення з нагальних питань світової політики та економіки. Щорічні зустрічі в такому клубі створюють платформу для дво- та багатосторонніх переговорів з нагальних політичних і економічних проблем.

Специфіку форумів G20 визначає баланс між попередньо узгодженим наповненням порядку денного, присвяченого питанням глобального розвитку і суспільно-економічним аспектам міжнародних відносин, та пріоритетними інтересами керівництва держав-учасниць, які стосуються окремого ставлення до глобальних проблем, регіональних конфліктів та важливих аспектів військово-політичного характеру.

Головні пріоритети саміту в Гамбурзі 7-8 липня стосувалися трьох тематичних блоків:

- «Розбудови пружності» (корегування й збереження тенденцій глобалізації, зокрема в контексті інтеграційних надбань у світовій економіці, торгівлі, зайнятості, глобальній фінансовій архітектурі та оподаткуванні).

- «Вдосконалення стійкості» (питання клімату та використання енергії, план дій на перспективу до 2030 р., цифрова економіка, охорона здоров'я та посилення ролі жінок).

- «Підтвердження відповідальності» (партнерство з Африкою, посилення координації та співпраці щодо переміщення та міграції, боротьба з тероризмом, подолання корупції, безпека сільського господарства та забезпечення продовольством).

Основний акцент у Декларації лідерів G20, що має підзаголовок «Формування взаємозв'язаного світу», зроблено на «обміні перевагами глобалізації», яка має надавати більші можливості для гармонійного та взаємопідтримуючого розвитку різних країн світу.

Наскрізна ідея саміту полягає в потребі запобігти гальмуванню темпів зростання світової економіки та знайти належні форми захисту від ризиків, пов'язаних з протекціонізмом та зловживанням різними економічними інструментами, включаючи субсидії, оскільки вони спроможні підірвати економічну та фінансову стійкість міжнародної системи. Втім, це не заперечує використання «легітимних» механізмів торговельного захисту.

Саміт G20 підтвердив наміри урядів країн-учасниць зберігати чинність нормативів СОТ на основі недискримінації, спрощення торгівлі та формального прагнення до забезпечення «рівних умов гри». Цим цілям має сприяти покращення функції переговорів, моніторингу та врегулювання суперечок.

Монетарна політика має підтримувати економічну діяльність та забезпечувати стабільність цін відповідно до мандатів центральних банків. Це свідчить про наміри продовжувати у раціональних межах «фінансове пом’якшення», використовувати відповідні форми кредитування виробництва, поліпшувати доступ до фінансових ресурсів та послуг. Фіскальна політика має використовуватися гнучко та сприяти зростанню ВВП, що стане запорукою сплати боргів. Скорочення надмірних «глобальних диспропорцій» має підтримувати сукупний економічний розвиток, побудований на принципах справедливості та рівності можливостей у доступі країн до економічного прогресу та створення робочих місць. Цікавим моментом декларації є засудження створення «надмірних» промислових потужностей, зокрема у виробництві сталі.

Визнається, що інвестиційна діяльність потребує «відкритого, прозорого та сприятливого глобального політичного середовища». Чималу увагу приділено міркуванням про справедливі засади в міжнародній економічній діяльності, зокрема впровадженню трудових, соціальних та екологічних стандартів та забезпеченню прав людини у відповідності до міжнародно визнаних норм, викладених у Керівних принципах ООН щодо бізнесу та прав людини та Тристоронньої декларації МОП про принципи, що стосуються багатонаціональних підприємств та соціальної політики. Відзначено важливість соціального діалогу та гідної зарплати як ключових компонентів стійких та всеосяжних глобальних систем постачання.

Використання цифрових технологій тлумачиться як «рушійна сила» глобального, інноваційного, всеохоплюючого та стійкого зростання, яка може сприяти зменшенню нерівності та досягненню цілей, намічених у порядку денному до 2030 р. В цьому сенсі відзначено вирішальну роль інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у модернізації та підвищенні ефективності державного управління. Уряди країн G20 обіцяють заохочувати розробку та використання відкритих, прозорих і взаємоприйнятних міжнародних стандартів, орієнтованих на ринки та промисловість, цифрову продукцію, продукти та послуги, які не повинні діяти як бар'єри в торгівлі, конкуренції та поширенні інновацій, й натомість матимуть сприяти сумісності та безпеці при використанні ІКТ. Однак це не перекреслює ринкову природу відносин, оскільки розвиток цифрової економіки потребує забезпечення конкуренції як форми природного відбору для залучення інвестицій та сприяння інноваціям.

Окремим рішенням саміт G20 проголосив радикальне придушення осередків терористичних організацій у будь-якій частині світу, переслідування організацій та фірм, котрі фінансують тероризм, припинення використання інтернету і соціальних мереж у терористичних цілях. Затверджений лідерами G20 комплекс заходів передбачає виявлення та видалення інформації, яка підбурює до скоєння терактів та пропагує терористичну діяльність.

Паралельно з дебатами та ухваленням рішень по головних темах порядку денного, під час саміту пройшла низка важливих політичних переговорів, присвячених російсько-українському конфлікту, війні в Сирії та ситуації на Корейському півострові.

Українська тема була предметом обговорення під час декількох окремих зустрічей за участю Д.Трампа і А.Меркель, Е.Макрона і Дж.Трюдо, Д.Трампа і В.Путіна, та зрештою А.Меркель, Е.Макрона та В.Путіна. Така увага свідчить насамперед про значний вплив української проблематики на сучасний стан і тенденції міжнародної взаємодії, й водночас про неспроможність досягти згоди навіть за цілком щирої зацікавленості урядів більшості країн G20 досягти розв’язання конфлікту.

Не заглиблюючись у деталі та складну природу російсько-українського конфлікту відзначимо, що наявність у його структурі декількох рівнів та паралельних проблем, у тому числі – проблеми Донбасу та належності Криму, робить його повне розв’язання неможливим без кардинальних поступок однієї з сторін, принаймні за теперішньої розстановки сил. За цих обставин роль третіх сторін, зацікавлених у розв’язанні проблеми, зводиться переважно до посередницьких зусиль з метою деескалації конфлікту в Донбасі та забезпечення повного припинення вогню.

Переговори з української проблематики під час саміту G20 свідчать, що хоча Україна може розраховувати на підтримку багатьох розвинених країн світу, без перегляду позиції Москви включно з принциповою згодою припинити військову фазу конфлікту в Донбасі суттєвого поліпшення ситуації досягти не вдається. «Захід» не має достатніх політичних важелів, спроможних змусити російське керівництво згодитися на розв’язання конфлікту з Україною на умовах, прийнятних для офіційного Києва. Так само чинного впливу з боку США та ЄС вочевидь недостатньо і для розв’язання інших довготривалих конфліктів у пострадянському просторі, перелік яких складають проблеми Нагірного Карабаху, Придністров’я, Абхазії та Південної Осетії.

Конфліктні проблеми в різних районах світу суттєво впливають на стан міжнародної безпеки. Однак міжнародні економічні відносини, позначені усвідомленням небезпеки нової фази фінансово-економічної кризи, нестримно йдуть уперед, до нової фази інформаційно-комунікаційних технологій. Попри специфічну позицію американської адміністрації Д.Трампа, інтереси більшості урядів країн G20 сходяться в принципових аспектах, пов’язаних з упередженням торговельних і валютних війн та збереженням хоча б тих здобутків глобалізації, які гарантують успіх економікам найбільш розвинених країн світу, які сповідують виразно раціональні підходи.

Сергій Толстов
кандидат історичних наук, доцент,
завідувач відділу трансатлантичних досліджень
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Перейти до початку