Знакова подія липня-2019: Борис Джонсон – чільний Прем’єр-міністр Великобританії

Вже протяжний період у Великобританії йде боротьба за втілення в життя результатів голосування 2016 р. щодо виходу із Європейського Союзу – «Брексіт». Ця подія мала відбутися 29 березня 2019 р., проте через невдале голосування в Парламенті його довелося перенести на 31 жовтня 2019 року. З огляду на те, що Лондон тричі відхиляв узгоджений з Брюсселем сценарій «Брексіту», 24 травня ц.р. Прем’єр-міністр Тереза ​​Мей оголосила про вихід у відставку з 7 червня 2019 р. У правлячій Консервативній партії 23 липня 2019 р. пройшло голосування, за результатами якого Борис Джонсон став лідером партії і, автоматично, Прем’єр-міністром Великобританії. Церемоніал фіційного вступу на цю високу посаду відбувся наступного дня. Для свого призначення Борис Джонсон прибув до Букінгемського палацу на аудієнцію до королеви Єлизавети II. Британський монарх схвалила кандидатуру лідера консерваторів на посаду 14-го прем’єра і доручила йому сформувати новий уряд.

Свою кар’єру Б. Джонсон почав з журналістики: після звільнення з газети «The Times» за вигадану цитату він влаштувався в «The Daily Telegraph» і став брюссельським кореспондентом видання. У своїх репортажах він подавав управлінський апарат ЄС як бюрократичну машину, яка приймає непотрібні і дріб’язкові закони. Євроскептицизм, демонстративна екстравагантність та харизма допомогли політику завоювати симпатії британських консерваторів і у 2001 р. стати членом парламенту від цієї партії.

Показово, що 2008 р. жителі Лондона обрали Джонсона мером і потім переобрали на другий термін. Серед досягнень Бориса Джонсона на цій посаді аналітики називають зниження рівня злочинності в місті на 20% і створення широкої велосипедної інфраструктури. Однак він не задовольнив високий попит на доступне житло.

Пдтримуючи з самого початку «Брексіт», Джонсон став одним з лідерів агітаційного руху. Йому притаманні неточності, неодноразові висловлювання расистського та сексистського характеру через що його часто порівнюють з Д. Трампом. Незважаючи на свою не дипломатичність, в липні 2016 р. Джонсон отримав посаду міністра закордонних справ у кабінеті Т. Мей і через два роки подав у відставку лише через незгоду з м’якою стратегією Прем’єра в переговорах з ЄС.

  На сьогоднішній день головною обіцянкою Б. Джонсона стало те, що до 31 жовтня 2019 р. Великобританія покине ЄС, навіть і без угоди. Таким чином, є велика ймовірність, що до середини жовтня Лондон буде стояти на порозі «Брексіта» без угоди, що загрожує серйозними економічними проблемами. В кінці жовтня 2019 р. Парламент може прийти до політичного рішення відмовитися від «Брексіта» без угоди, але без схвалення Прем’єра не зможе зробити юридичних кроків. Щоб заблокувати такий варіант розвитку подій Джонсон стоятиме перед непростим вибором: кинути виклик Парламенту або погодитися з тим, що країна залишиться в складі ЄС після 31 жовтня 2019 р.

Протистояння з Парламентом таїть небезпеку політичній кар’єрі    Джонсона. Йому можуть винести вотум недовіри, і в цьому випадку його прем’єрство стане найкоротшим в історії (нинішній рекорд, чотири місяці, був встановлений Джорджем Каннінгем в 1827 р). Найпростіший спосіб залишитися на посаді – погодитися з думкою Парламенту і відкликати рішення про вихід з ЄС. Однак це неминуче призведе до розколу всередині Консервативної партії і може також спровокувати вотум про недовіру уряду. В якості альтернативи можна було б попросити ЄС про нову відстрочку і продовження переговорів. Але Брюссель погодиться на це, тільки якщо Б. Джонсон, по-перше, прийме позицію ЄС щодо принципових питань на кшталт ірландського кордону, а по-друге, доб’ється від парламенту підтримки такої угоди. І те й інше виглядає малоймовірним.

В такому випадку у Джонсона залишиться два шляхи. Перший – домогтися відстрочки для проведення нових виборів і формування нового Парламенту. Можливо, ЄС на це піде. Однак Прем’єр може не захотіти ризикувати і йти на вибори, не вирішивши проблему «Брексіта» так як консерватори можуть їх і не виграти. Другий, і останній шлях полягає в проведенні ще одного референдуму, на якому виборцям буде запропоновано два варіанти: або Великобританія виходить з ЄС без угоди, або залишається членом Євросоюзу. На сьогодні Б. Джонсон, зрозуміло, виступає проти однак, враховуючи усі обставини, політик може змінити думку.  Складні клопоти чільного голови уряду Великобританії.

 

Доктор політичних наук, провідний науковий співробітник 
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» 
Фесенко Микола Васильович

Перейти до початку