Знакова подія квітня-2019: Затримка Брекзиту: обставини відкладення виходу Сполученого Королівства з ЄС

Позачерговий саміт ЄС 10 квітня ухвалив компромісне рішення – надати уряду Великої Британії можливість «гнучкого» відкладення виходу зі свого складу до 31 жовтня 2019 р. Сама зазначена дата пов’язана з припиненням повноважень нинішнього складу Європейської Комісії. Адже лідери країн ЄС визнали неетичними перекладати невирішені проблеми на своїх спадкоємців.

Враховуючи  суттєву небезпеку неузгодженого «розлучення», за шестимісячне відтермінування висловилися 17 з 27 держав-членів ЄС. Причина подібної лояльності полягала в усвідомленні, що перспектива виходу Великої Британії без затверджених договірних умов становитиме серйозну небезпеку для економіки всіх європейських країн.

Розбіжності між лідерами провідних країн ЄС та європейських інституцій стосувалися узгодження граничної дати цього чергового перехідного періоду. Адже президент Франції Е.Макрон наполягав, аби виключення Британії відбулося до виборів до Європарламенту, призначених на 23-26 травня 2019 р., а президент Європейської Ради Д.Туск пропонував дату 20 квітня 2020 р. Сама ж британський прем’єр Т.Мей просила в лідерів країн ЄС відкласти Брекзит до 30 червня.

В 2016 р., ще не усвідомлюючи всіх труднощів і проблемних аспектів виходу Великої Британії з ЄС, більшість британських політиків розглядала Брекзит як відносно оптимістичний сценарій. Однак за майже три роки ситуація докорінно змінилася. Попри те, що в листопаді 2018 р. британській урядовій делегації вдалося узгодити з Європейською Комісією договір про умови виходу Великої Британії з ЄС, цей документ не дістав схвалення в палаті громад парламенту Сполученого Королівства.

Єдине, на що спромоглася британський прем’єр Т.Мей, – це отримати дозвіл депутатів на продовження процедури терміну виходу країни зі складу Союзу. Однак і в цьому випадку, під час парламентського голосування 14 березня серед 413 депутатів, які підтримали ініціативу уряду, переважну більшість становили представники опозиції. З числа урядової партії – консерваторів – пропозицію прем’єра Т.Мей підтримали лише 112 з 315 членів фракції, а 188 проголосували «проти».

Таким чином, всупереч попереднім розрахункам, Британія не оголосила про вихід з ЄС ані 29 березня, ані 1 першого червня. Позаяк статус і прерогативи всіх держав Союзу мають бути однаковими, й оскільки країна все ще залишається членом ЄС, вона має брати участь у європейських парламентських виборах.

Зміст надзвичайної тимчасової угоди не стосується положень договору, який описує загальні умови виходу країни зі складу ЄС. Згідно цього договору, підписаного Т.Мей 25 листопада 2018 р. і не ратифікованого британським парламентом, передбачено базовий перехідний період (до 31 грудня 2020 р.). Упродовж цього періоду сторони мають узгодити постійну юридично зобов’язуючу угоду з точним визначенням усіх аспектів взаємовідносин. Якщо цього зробити не вдасться, можливе продовження перехідного періоду для подальшого продовження переговорів. В якості можливої опції – на період з січня 2021 р. до укладення остаточної угоди – передбачена можливість створення тимчасової «єдиної митної території» у складі ЄС і Сполученого Королівства, що включатиме всі види економічної діяльності окрім рибальства.

Будь-які подальші кроки мають отримати схвалення як британського уряду, так і всіх 27 країн ЄС. Проте на теперішньому етапі провідні держави ЄС не бажають йти на суттєві поступки Лондону й погоджуються вносити зміни лише до політичної декларації, яка визначає порядок майбутніх відносин між ЄС і Сполученим Королівством після виходу з Союзу.

Чіткі прогнози розвитку подій наразі відсутні. Сам президент Європейської Ради Д.Туск стверджує, що вибір і досі цілком залежить від політичних кіл Сполученого Королівства. «Вони все ще можуть ратифікувати угоду про вихід, (і) в цьому разі продовження (надзвичайного перехідного) терміну може бути скасоване», або ж британський політикум переосмислить свою стратегію і вирішить «скасувати Брекзит взагалі».

Формально спеціальна постанова Європейського суду залишає таку можливість. Вона передбачає, що британський парламент за наявності більшості голосів може взагалі припинити процес Брекзиту й відкликати з Брюсселя відповідну заявку уряду, що вводить у дію статтю 50 Договору про ЄС.

Важливе питання полягає в тому, наскільки надання додаткового часового терміну може вплинути на умови та перспективи виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС. Формально відкладення Брекзиту покликано лише надати британському уряду додатковий час для переговорів з лідерами парламентських фракцій і груп для забезпечення ратифікації договору, підписаного 25 листопада 2018 р. Європейська Рада заперечує можливість повторного відкриття переговорів щодо попередньо узгодженого документу. Проте цього вперто не хочуть зрозуміти британські політичні лідери, які, попри значні економічні негаразди не ставлять під сумнів доцільність виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС.

Єдине, що насправді вирішила ухвала Європейської Ради від 10 квітня 2019 р., полягає у відкладенні загрози неврегульованого виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС – без ратифікованої угоди, схвалити яку в нинішньому складі британського парламенту виявилося неможливим.

Критична ситуація в британських політичних колах полягає в тому, що Брекзит підтримує переважна більшість як правлячої консервативної партії, так і лейбористської опозиції. Шотландські націоналісти – єдині, хто принципово заперечує Брекзит і вважає його прикрою помилкою, однак у палаті громад британського парламенту їх нараховується аж 35 із 639 депутатів.

Серед консерваторів поширені наміри усунути Т.Мей з посади прем’єра як особу, що не впоралася з поставленим завданням. Натомість Т.Мей сама обіцяє піти у відставку, якщо консерватори віддадуть свої голоси за підписаний нею договір про вихід з ЄС.

Підводячи підсумок зазначимо, що внаслідок суцільного розколу в обох головних партіях британської політичного системи парламент і досі не визначився на користь одного з можливих сценаріїв виходу країни зі складу ЄС.

За свідченням спікера палати громад Дж.Беркоу, парламент має кінець-кінцем здійснити вибір серед декількох потенційних варіантів, зокрема:

- Виходом з ЄС без угоди (користується підтримкою кількох десятків депутатів-консерваторів).

- Встановленням митного союзу в форматі «Норвегія +», або «Єдиного ринку 2.0» (зберігає членство в єдиному європейському ринку та митному союзі, доки не буде знайдено альтернативних варіантів облаштування ірландського кордону без повернення митних постів та перевірок).

- Виходом з митного союзу, збереженням членства в Договорі про Європейський економічний простір (ЕЕА) і приєднанням до Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA).

- Закріпленням на законодавчому рівні митного союзу між Сполученим Королівством і ЄС (як базової умови відносин).

- Законодавчою забороною Брекзиту без угоди (вимога Шотландської національної партії; полягає в тому, що в разі загрози виходу з ЄС без угоди уряд має скасувати Брекзит, тобто відкликати заяву про вихід з ЄС).

- Проведенням другого референдуму (заборона уряду ратифікувати або виконувати угоду про вихід з ЄС, поки його не схвалить населення на новому референдумі).

- «Pay as you go» (вихід з ЄС без угоди та перехідний період у два роки зі збереженням внесків до ЄС і вільного доступу британських товарів на європейський ринок).

Під час рейтингового голосування у парламенті 1 квітня 2019 р. проект митного союзу як найбільш компромісний отримав 273 голоси проти 276.

Загалом рішення про Брекзит та подальша невдача спроб його оформлення вже призвели до значного погіршення стану, перспектив та інвестиційної привабливості британської економіки.

Серед очікуваних наслідків – втрата статусу світового фінансово-економічного центру, втеча інвестиційних капіталів (перенесення керівних установ фінансових компаній до інших країн ЄС), занепад британського фунту в якості світової резервної валюти. Наявний обсяг світових активів у британських фунтах стерлінгів становить бл. 4.5% офіційних золотовалютних резервів.

За оцінками аналітиків американського банку Goldman Sachs, з часу проведення референдуму в червні 2016 р. Брекзит вже коштував країні 2,5% ВВП або 600 млн фунтів на тиждень. У сумарному вимірі британська економіка втратила бл. 87 млрд фунтів стерлінгів, або 101,4 млрд євро.

На цьому тлі найбільш руйнівними вважаються очікувані втрати в разі неузгодженого виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС, які потенційно можуть призвести до блокування транскордонної торгівлі та регулярних поставок, що значно збільшить обсяг взаємних збитків.

Утім, перспектива відступу з обох сторін наразі виглядає непевною. Адже не тільки британські політики хочуть більшої незалежності від Брюсселю, а й лідери франко-німецького тандему прагнуть позбавитися британського вето на проекти поглиблення європейської інтеграції в політичній, безпековій та валютно-фінансовій сферах.


Сергій Толстов,
зав. відділу трансатлантичних досліджень
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Перейти до початку