Подія грудня 2020: Політична криза в Ізраїлі та її наслідки для Близькосхідного регіону

22 грудня 2020 р. Ізраїль опинився у стані повного колапсу нинішнього парламенту та парламентських виборів, запланованих на 23 березня 2021 р., які будуть вже четвертими за останні два роки. Безпосередньою причиною розпуску парламенту стали невдачі при прийнятті бюджетів як на майбутній рік так і на рік, що минає.

Однак, насправді, причини нинішньої політичної кризи є набагато глибшими. Вони пов’язані із нездатністю та небажанням чинного прем’єр-міністра Ізраїлю Б. Нетаньяху налагодити співпрацю у складі так званого «надзвичайного уряду», який було створено у травні 2020 р. після третіх парламентських виборів, на основі угоди між Б. Нетаньяху, лідером праворадикальної партії Лікуд, та його головним політичним суперником, лідером центристської партії Біло-Блакитних, Б. Ганцем. Угода передбачала створення коаліційного уряду для успішного подолання кризи, викликаної епідемією коронавірусу. Такий уряд мав існувати 36 місяців. Перші 18 місяців, до листопада 2021 р., його мав очолювати Б. Нетаньяху, а другу половину терміну - прем’єр-міністром мав бути Б. Ганц. Однак, Б. Нетаньяху робив все для того, щоб, всупереч домовленостям, знайти привід для формування нового уряду із абсолютно лояльних до нього чиновників. В першу чергу, Нетаньяху намагався вплинути на призначення такого державного прокурора, який би протягнув «французький закон», тобто закон про повний імунітет від судового переслідування чинного очільника уряду. Це є вкрай важливим для Нетаньяху, над яким висить загроза притягнення до кримінальної відповідальності за низку злочинів.

Протягом останнього часу ціла низка впливових і відомих членів партії Лікуд покинула її, звинувачуючи Нетаньяху у перетворенні партії на «візантійський двір» та насаджуванні свого культу, а також у тому, що у розпал глибокої кризи в економіці та охороні здоров’я втягнув країну у четверті парламентські вибори, і зробив це виключно заради своїх інтересів,. Стрімко набуває популярності партія «Нова надія» на чолі з Г. Сааром, який свого часу був секретарем в уряді Б. Нетаньяху. Глибоке враження на політичні кола країни справив вихід із партії Лікуд такого харизматичного політика, як нинішній міністр води та вищої освіти З. Елкін.

Не набагато краще ситуація у стані Біло-Блакитних. Останні соціологічні опитування продемонстрували, що 86 відсотків виборців, які проголосували весною за Б. Ганца, від нього відвернулись і сама партія на межі зникнення. Таким чином, на Ізраїль очікує кардинальне переформатування всього політичного спектру суспільства і формування нових коаліцій. Експерти сходяться на тому, що незалежно від того, чи залишиться Нетаньяху на плаву, чи ні, Ізраїлем буде керувати політик правої орієнтації.

Також важливими чинниками, які впливатимуть на політичні процеси в Ізраїлі впродовж наступних трьох місяців, буде новий президент США Дж. Байден та ситуація з коронавірусом. Д. Трамп повністю підтримував відверто анексіоністський курс Нетаньяху щодо Палестини і прикривав його. Дж. Байден, скоріше за все, повернеться до курсу Б. Обами у питанні щодо ізраїльсько- палестинського конфлікту та шляхів його розв’язання, що може вилитись у пряме його зіткнення з Нетаньяху. До того ж, ситуація із пандемією, яка має тенденцію до загострення, також буде грати проти нинішнього прем’єр-міністра.

Таким чином, внаслідок вузькоегоїстичних цілей Нетаньяху та його спроб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності, сформувався нинішній турбулентний стан в Ізраїлі, який характеризується повною невизначеністю. Така внутрішньополітична ситуація позначиться не лише на зовнішній та безпековій політиці самого Ізраїлю, а матиме серйозні наслідки для геополітичного балансу всього Близькосхідного регіону.

У рамках передвиборної кампанії Нетаньяху намагатиметься максимально використати на свою користь укладені «Авраамові угоди» з декількома арабськими країнами, щоб довести, що лише він здатний досягнути миру з арабським світом без усяких поступок для палестинців. Чи вдасться йому вирішити це питання для того, щоб й надалі перебувати у кріслі прем’єр-міністра – покаже майбутнє.   


Швед Вячеслав Олександрович
– кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Перейти до початку