На засіданні Президії НАН України 17 січня 2018р заслухали й обговорили доповідь директора ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» д.і.н. А.І.Кудряченка "Сучасні світосистемні трансформації та стратегічні пріоритети зовнішньої політики України"

На засіданні Президії НАН України 17 січня 2018 року члени Президії HAH України та запрошені заслухали й обговорили доповідь директора Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» доктора історичних наук А.І.Кудряченка «Сучасні світосистемні трансформації та стратегічні пріоритети зовнішньої політики України».

У своїй доповіді професор Кудряченко А.І. розкрив широке коло проблем, пов’язаних з аналізом сучасних світосистемних трансформацій, що, насамперед, зумовлено їх відчутним впливом на розв’язання актуальних завдань з інтегра­ції України до світової спільноти та формування стратегічних пріоритетів зовнішньої політики нашої держави. Він підкреслив, що без глибокого розуміння сучасних світосистемних трансформацій неможливо підійти до розроблення оптимальних цілей і реальних стратегій національ­ного розвитку та убезпечити його в довгостроковій перспективі.

Зокрема, доповідач зазначив, що здобуття незалежності у 1991 р. сучасною Україною стало уособленням світосистемних змін. Відхід від блокової кон­фронтації у сфері безпеки привів до зміни всього світового устрою. Результатом цього стало те, що об’єдналися країни Європи, Німеччина стала єдиною державою, самоліквідувався ко­лишній СРСР і відбулася дезінтеграція його складових полі­тичних утворень. Тим самим зазнала відчутних змін Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин, яку доповню­вали не лише геополітичні, а й світоглядні, демократичні підходи. Ці зміни та посилення інтеграційних процесів у євроатлантичному ареалі стали унаочненням значного розширення географічних меж ліберальної демократії. З формуванням та значним розширенням Європейського Союзу інтеграційний чинник, вийшовши за межі відносно єдиного соціокультурного середовища Західної Європи, став вузловим і визначальним на всьому євразійському просторі у сенсі не лише сучасних реалій, а й перспектив еволюції та характеру кон­тинентального і світового порядку.

А.І.Кудряченко підкреслив, що поряд із величезними трансформаційни­ми змінами поглиблюються такі явища, як глобалізація та регіоналізація. Глобалізація, як процес посилення інтеграційних зв’язків між окремими народами і країнами світу, з одного боку, позитивно впливає на розвиток світової економіки, забезпечує більшу толе­рантність у міжнародних відносинах, засте­рігає держави від крайніх дій. Розширення фінансово-економічних і торговельних зв’язків, розвиток глобальних транспортних мереж і телекомунікаційних систем, безумо­вно, сприяють економічному зростанню. Процеси глобалізації спонукають провідні країни до певних компромісів задля вирі­шення глобальних проблем, передусім про­блем світової безпеки. З іншого боку, процеси глобалізації дале­ко не завжди орієнтовані на розвиток наці­онального виробництва. Крім того, вони зу­мовлюють ситуацію, за якої нівелюються запити людей, утверджуються правила, ви­гідні, насамперед, розвиненим країнам та уразливі для національних культур. Ці процеси спричинюють також і появу глобальних проблем, створюють пе­редумови для виникнення масштабних еко­номічних криз, які відчутно позначаються на економічному становищі не лише більшості країн регіону, а й усього світу.

Перемога наддержави США у холодній війні та подальші процеси глобалізації сприяли вивищенню її як світового лідера. Відповідних змін зазнала і геополітична конфігурація планети, відбулося кілька хвиль розширення не лише ЄС, а й НАТО. Починаючи з 1991 р., у період після подо­лання біполярності світу та посилення гло­балізації, чимало країн вийшли на траєкто­рію соціально-економічного зростання за­вдяки більш потужному використанню вла­сних ресурсів, досягнень науки і новітніх технологій. В останнє десятиліття простежується змінення напряму світосистемних трансфо­рмацій у бік формування постбіполярної си­стеми міжнародних відносин, яка поки що перебуває на початкових стадіях свого фор­мування і остаточно ще не визначена. Однак для цього процесу характерний системотворчий (організаційний) принцип — інтегра­ція, а його сутнісними ознаками є глобаліза­ція, регіоналізація, зміна парадигми безпе­ки, посттоталітаризм, демократизація, а та­кож модернізація.

У доповіді відзначалося, що новітні зміни – анексія Російською Федерацією Криму та війна на сході України – це спроба зміцнілої Росії переглянути базові засади існуючої міжнародної системи відно­син. Однак чи достатньо у Кремля власних ресурсів та прихильників у світі, щоб спробувати переоблаштувати світоустрій на кшталт Ялти-2? Нині це питання з багатьма невідомими. Отже, сьогодні для України імперативно стоїть завдання зміцнення держави і консо­лідації суспільства, а засобами для цього стають мобілізація потенціалу нейтралізації викликів і загроз усередині країни. І тільки від нас залежить, чи зуміємо ми цей потен­ціал реалізувати сповна.

Для фахівців Інституту всесвітньої історії НАН України одним з головних завдань є ґрунтовне дослідження і панорамне висвіт­лення як тернистого європейського шляху України, так і широких перспектив інтеграції до світового співтовариства. Тому тематика роботи колективу Установи охоплює аналіз історичних витоків та фак­торів становлення сучасної системи міжна­родних відносин, а також розроблення загаль­но-теоретичних і методологічних засад, глибоке вивчення історії різних країн та ре­гіонів світу в контексті всесвітньої історії. Науковці Інституту проводять дослідження, зокрема і процесів мультицивілізаційної регіоналізації, що постають у якості однієї із провідних тенденцій сучасного глобально­го соціально-економічного розвитку. Інформаційні ресурси Установи: вебсайт, грунтовні наукові видання та матеріали фахового часопису «Проблеми всесвітньої історії» достатньо повно висвітлюють надбання науковців.

Важливим напрямом діяльності Інституту є його взаємодія з органами державної влади України, надання їм науково-аналітичних розробок, в яких розкривається в тому числі й тематика стратегічних пріоритетів зовніш­ньої політики України. Формами співпраці постає участь у підготовці матеріалів національних доповідей з відпові­дної тематики, розроблення прогностичних та замовних аналітичних матеріалів.

Разом із фундаментальними досліджен­нями в Інституті виконуються конкурсні на­уково-дослідні роботи, за результатами яких публікуються аналітичні доповіді, які надси­лаються до органів державної влади України.

Крім того, за дорученням Президії НАН України і особисто президента НАН України Б.Є. Патона фахівці Інституту готують нау­ково-аналітичні матеріали з актуальної проблематики міжнародних відносин, щодо знакових для України подій у Європі та світі. Протягом 2014-2017 рр. понад 100 аналіти­чних записок було направлено до органів державної влади України.

В обговоренні доповіді взяли участь Президент НАН України академік Б.Є.Патон, академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України, директор Інституту історії України НАН України академік НАН України В.А.Смолій, завідувач відділу Інституту історії України НАН України член-кореспондент НАН України, професор С.В.Віднянський, заступник директора департаменту країн Близького Сходу та Африки Міністерства закордонних справ України Ю.А.Пивоваров, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень кандидат історичних наук, доцент В.М.Яблонський,  заступник міністра освіти і науки України доктор фізико-математичних наук М.В.Стріха, голова Північно-Східного наукового центру НАН України та МОН України, генеральний директор Державної наукової установи «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України» академік НАН України В.П.Семиноженко, директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України академік НАН України Я.С.Яцків, почесний директор Інституту археології НАН України академік НАН України П.П.Толочко.

На засіданні Президії НАН України зазначалося, що широке висвітлення доповідачем низки проблем, пов’язаних із вивченням сучасних світосистемних трансформацій зумовлено, перш за все, їх відчутним впливом як на розробку стратегічних пріоритетів зовнішньої політики України, так і розв’язанням на їх основі актуальних завдань інтеграції країни до світової спільноти. Виступаючі наголошували, що провідну роль у розробленні цієї тематики відіграють академічні установи, зокрема інститути всесвітньої історії, історії України, політичних та етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса. Цими установами підготовлено значну кількість ґрунтовних наукових праць, у яких розкрито різнопланові аспекти входження країни у світове співтовариство, здійснюється оперативне надання пропозицій до органів державної влади та зовнішньополітичного відомства України з актуальних питань міжнародних відносин.

Було підкреслено значущість змін, що відбуваються у світі, які помітно зростають та ставлять перед академічною наукою кардинально нові завдання, зокрема в частині всебічного осмислення шляхів адаптації та інтеграції України до сучасного світу, розроблення механізмів взаємодії органів державної влади і організацій громадянського суспільства у просуванні стратегічних пріоритетів зовнішньої політики держави. Висловлювалася думка, що на нинішньому етапі необхідно поглибити дослідження широкого спектра глобальних змін, тенденцій розвитку цивілізаційних процесів, проблем і перспектив зміцнення позицій України на міжнародній арені. З огляду на ці чинники особливого значення набуває розширення співпраці академічних інститутів з іншими науковими установами, зокрема Національним інститутом стратегічних досліджень, вищими навчальними закладами, Міністерством закордонних справ України.

За підсумками обговорення Президія НАН України схвалила діяльність Інституту всесвітньої історії і доповідь А.І.Кудряченка та ухвалила відповідну Постанову, в якій окреслюються завдання академічних інститутів на перспективу.

Перейти до початку