Знаковые события июня-2017. Росширение ШОС

Зі створенням Шанхайської організації співробітництва (ШОС) 2001 р. у світі з’явилась нова, одна з найбільших систем регіонального співробітництва, головними завданнями якої офіційно проголошено гарантії політичної стабільності, зміцнення безпеки, розширення економічної взаємодії, спільний розвиток та процвітання народів Євразійського простору. У «Декларації про створення ШОС» визначено основний зміст «Шанхайського духу», в основі якого – взаємна довіра, взаємна вигода, принцип рівності, консультації, прагнення спільного розвитку. Однак для членів організації її потенційні можливості і завдання виглядають по-різному.

Так, Росія розглядає її як антизахідний майданчик для посилення свого впливу на пострадянському просторі і за його межами. Водночас для Китаю ШОС – це, передусім, інтеграційна структура для посилення його економічної ролі у світі і просування глобального проекту «Один пояс – один шлях», реалізація якого спроможна міцно «прив’язати» країни регіону до китайських ініціатив. Решта членів організації більшою чи меншою мірою перебувають у фарватері інтересів двох країн-гігантів.

На першому ж саміті ШОС – Шанхайському – було прийнято конвенцію про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом. На її виконання в Ташкенті створено Регіональну антитерористичну структуру (РАТС). За повідомленнями самої ШОС, завдяки діяльності цієї структури було попереджено сотні тисяч терористичних актів на території держав-членів РАТС.

2002 р. схвалено Статут ШОС, в якому проголошено відкритість організації для вступу до неї інших країн регіону за умов дотримання цілей, принципів та договорів, прийнятих у рамках ШОС. 2004 р. на саміті в Ташкенті затверджено «Положення про країни-спостерігачі», того ж року першою цей статус отримала Монголія, наступного року – Індія, Пакистан та Іран, а 2012 р. – Афганістан.

2007 р. держави-члени підписали «Договір про довгострокове добросусідство, дружбу та співробітництво держав-членів ШОС». Починаючи з того року, держави ШОС двічі на рік проводять військові тренування на території однієї з держав ШОС.

2008 р. на саміті в Душанбе прийнято «Положення про партнерів по діалогу», і 2010 р. такими партнерами визнано Білорусь та Шри-Ланку, а з 2013 – Туреччину.

2010 р. на саміті в Ташкенті підписано «Положення ШОС про прийняття нових членів». 2014 р. на саміті в Душанбе прийнято «Процедури надання статусу країни-члена ШОС» та «Типового протоколу до меморандуму відносно зобов’язань країни-заявника про приєднання до ШОС». Всі ці документи чітко визначили процедури розширення складу організації. Таким чином, ШОС офіційно відкрила двері для прийняття нових членів.

23-24 червня 2015 р. в Ташкенті відбувся 15-й ювілейний саміт ШОС. На ньому ж була прийнята десятилітня Стратегія розвитку, яка визначила нові стратегічні орієнтири з урахуванням прогнозів глобального та регіонального розвитку на найближчі роки.

В 2015 р. розпочато процес розширення так званої «Шанхайської Шістки»: Білорусь набула статусу спостерігача, а Азербайджану, Вірменії, Камбоджі та Непалу було надано статус партнерів по діалогу. Крім того розпочато процедуру прийняття в члени ШОС Індії та Пакистану. Тоді ж заявку на участь в організації подала Сирія.

Важливим стимулюючим фактором розвитку цієї організації стали ініціативи Голови КНР Сі Цзінпіна «Один пояс, один шлях», що включає два мегапроекти, а саме: Економічний пояс Шовкового шляху та Морський шовковий шлях. Новий торговий шлях має пройти від Китаю через Південну Азію, країни Центральної Азії та Близького Сходу і з рештою потрапити в Європу. Китайський лідер також заявив про готовність інвестувати близько 500 млдр долл США в ці проекти. Створення Азійського банку інфраструктурних інвестицій з початковим капіталом в розмірі 100 млдр долл США ще раз підтвердило серйозність намірів керівництва КНР щодо реалізації ідеї відродження Великого шовкового шляху.

На саміті ШОС в Астані 8 червня 2017 р. відбулась історична подія – перше розширення організації шляхом вступу до неї нових повноцінних членів – після понад 10 років з моменту набуття ними статусу спостерігачів у цій організації. З огляду на те, що між Індією та Пакистаном існують задавнені й серйозні територіальні суперечності (зокрема Пакистан заперечує належність індійського штату Джамму і Кашмір) та досі невирішено питання кордону, більш вагомі аргументи на користь вступу обох до ШОС переважили. Для них, радше за все, є перспективи участі в глобальних економічних проектах Китаю.

Таким чином на сьогоднішній день ШОС – це 8 країн-членів (Індія, Казахстан, Китай, Киргизстан, Пакистан, Росія, Таджикистан, Узбекистан), 4 країни-спостерігачі (Афганістан, Білорусь, Іран, Монголія) та 6 країн-партнерів по діалогу (Азербайджан, Вірменія, Камбоджа, Непал, Туреччина, Шри-Ланка). ШОС сьогодні об’єднує 18 країн, з загальною кількістю населення 3 млрд осіб, що становить 45% населення світу. Сумарна площа території держав ШОС становить більше 30,61 млн кв. км, а спільний ВВП – близько 37 тлрн долл. США. Зі вступом Індії та Пакистану організація відтепер об’єднує 4 з 9 ядерних країн світу.

Подальше розширення ШОС також є імовірним за рахунок приєднання до неї Ірану, питання про що ще в червні минулого року було принципово погоджено, а розбіжності між членами організації виникли лише щодо термінів реалізації цієї події. З червня 2016 р. розглядає можливості повноцінного вступу до ШОС, замість Євросоюзу, і Туреччина.

Безперечно, розширення ШОС є відчутним успіхом Росії. Враховуючи те, що Індія традиційно перебуває в зоні російського впливу і розглядає свої відносини з країнами пострадянського простору, зокрема, з Україною, через призму російського бачення, нинішнє посилення цієї організації, а ще більше – її перспективи як антизахідного блоку потребуватимуть відповідного коригування українських зовнішньополітичних орієнтацій.

З іншого боку, Індія – сама є потужним регіональним гравцем і може використовувати можливості ШОС у власних інтересах, а вступ Пакистану посилює китайську складову в організації. У будь-якому разі Україна не може ігнорувати новопосталі виклики та перспективи, які породжує для неї та всього світу посилення ШОС.

Олег ОЛІЙНИК
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»,

Тетяна МЕТЕЛЬОВА
кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник,
заступник директора з наукової роботи
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Перейти до початку